К. п. н. Мордовцева Н. В.

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна

РОБОТА З ЛЕКСИЧНИМИ ВПРАВАМИ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Розвивати мовлення учнів – це в першу чергу збагачувати їх словник, активний і пасивний, формувати граматичний лад висловлювання, культуру мовлення. Важливу роль у виконанні цих завдань належить початковій школі. Збагачення словника учнів у цей період шкільного навчання повинно бути першоосновою, на якій будується подальше вивчення мови.

Проблема розвитку мовлення учнів та засвоєння лексичних одиниць знаходить розробку у працях таких відомих вітчизняних і зарубіжних учених, як Л. Айдарової, В. Зайцевої, М. Дорошенка, Г. Люблінської, М. Львова, В. Мельничайко, В. Рудаєва, Л. Саркісової, М. Вашуленко, О. Хорошковської, Л. Варзацької та ін.

Вивчення лексичних явищ у практиці чотирирічної початкової школи вимагає активізації пошуку засобів, які сприяли б їх свідомому засвоєнню, виробленню умінь використовувати в усному і писемному мовленні.

Підвищити рівень мовної культури учнів, усунути помилки у слововживанні можливо, на нашу думку, якщо вивчення кожного лексичного явища буде проводитись у певній системі, побудованій на вихідному понятті семантики – значенні слова, так як активний словник учнів збагачують тільки такі види робіт, які пропонують вияснення семантики, лексичного значення слова.

У системі лексичних вправ найважливіше місце належить словниково-стилістичним вправам. Сюди належать вправи на уточнення слів шляхом встановлення зв’язку їх з відповідними поняттями (показ малюнків, пояснення, аналіз, читання текстів, які допомагають краще зрозуміти слово), робота з синонімами, антонімами, багатозначністю слів, аналіз засобів виразності мови.

На етапі осмислення учнями лексикологічних знань і формування необхідних умінь не можна обійтися без спеціальних вправ. Загальноприйнятою є така їх класифікація:

1) Відшукування виучуваного лексичного явища в поданій групі слів, словосполученнях, реченнях, зв'язних текстах. Такі вправи є аналітичними за своєю сутністю і застосовуються з метою закріплення знань учнів про істотні ознаки кожного лексикологічного поняття.

2) Добір (самостійний або з використанням друкованих джерел) прикладів, які ілюструють виучуване лексичне явище.

3) Спостереження за роллю виучуваного лексичного явища у зразкових текстах різних стилів.

4) Групування виучуваних лексичних явищ за певною ознакою.

5) Відшукування і виправлення лексичних помилок і недоліків (у групах слів, словосполученнях, реченнях і текстах).

6) Лексичний розбір (характеристика слова на основі знань про лексичні явища).

У процесі виконання лексичних вправ перед дітьми, з одного боку, розкривається багатство рідної мови, а з другого – учні вчаться вживати ці слова у власному мовленні.

Автори підручника „Методика навчання української мови в школі” вправи з лексики класифікують за такими критеріями:

І. За дидактичною метою. Вправи, які використовує вчитель під час роботи над лексичним матеріалом, спрямовані на усвідомлення школярами функції слова в мовленні. З огляду на це можна розрізняти:

1. Вправи, розраховані на пояснення значення слів.

2. Вправи, розраховані на вживання слів у власному мовленні.

II. За характером розумових операцій, які здійснюють учні під час роботи зі словом, слід розрізняти:

1. Аналітичні вправи (аналіз текстів чи їхніх уривків, уточнення відтінків у значенні слова, з'ясування мети вживання слова з тим чи іншим значенням тощо).

2.. Синтетичні вправи (складання речень із поданим чи дібраним словом, ужитим у певному значенні, дописування (закінчення) речень, виконання різних творчих вправ тощо).

3. Вправи на порівняння текстів чи речень, у яких відбувалася заміна одних слів іншими (усунення недоречних повторювань, уживання емоційно забарвленої й образної лексики тощо).

III. За ступенем самостійності у виконанні слід розрізняти:

1. Репродуктивні вправи, розраховані на спостереження за вживанням і значенням слів у готових реченнях чи текстах.

2. Конструктивні вправи (складання словосполучень із поданих слів, уведення в речення антонімів, заміна одних слів іншими тощо).

3. Творчі вправи (самостійне складання словосполучень, речень із потрібним словом, текстів за опорними словами тощо).

IV. За формою виконання вправи з лексики бувають усні і письмові.

Ці критерії розпізнавання лексичних вправ дають змогу характеризувати не різні вправи, а кожну окремо.

Звичайно, можуть використовуватися і комбіновані вправи. Так, скажімо, учні спочатку виділяють із тексту слова, ужиті в переносному значенні, а потім використовують їх під час створення власного тексту.

Використання лексичних вправ має носити системний характер. Вони повинні забезпечити поступове оволодіння лексичним матеріалом, ідучи від легших вправ до складніших, від дій за зразком до зростання самостійності і творчості в їхньому виконанні [2, с. 142–144].

Література:

1. Вашуленко М. С. Українська мова і мовлення в початковій школі: методичний посібник / М. С. Вашуленко. – К. : Освіта, 2006. – 268 с.

2. Методика навчання української мови в початковій школі : навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За наук. ред. М. С. Вашуленка. – К. : Літера ЛТД, 2010.– 364 с.