Донецький національний
університет економіки і торговлі імени
Михайла Туган-Барановьского
Інтеграція
України до ЄС
Інтеграція
України до Європейського Союзу є одним з її основних зовнішньополітичних
пріоритетів. Стратегічною метою держави проголошено повноправне членство в ЄС.
В документі “Основні напрями зовнішньої політики України”, прийнятому Верховною
Радою України ще в 1993 році, підкреслюється, що перспективною метою
української зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах,
а також західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.
Актуальність
проблеми взаємовідносин України з гігантом процесів європейської інтеграції та кооперації
Європейським Союзом є беззаперечна.
Цілком
зрозуміло, що вступ України до ЄС є довготривалим, багатоетапним та віддаленим
у часі процесом, проте висвітлення цієї теми вже сьогодні займає чільне місце
серед науковців, журналістів та політиків. Водночас вона пронизана
різноманіттям підходів та оцінок до її висвітлення, політичними та
ідеологічними розбіжностями.
Європейський
вибір України є природнім та цілком закономірним. Такий вибір можна пояснити
декількома факторами:
- географічна та цивілізаційна близькість між Україною та Європою.
- історична традиція співпраці українців із іншими європейськими народами..
- ймовірна “загроза зі Сходу”, і,
одночасно, “ідея повернення в Європу”, що охопила пост-комуністичні держави
Центральної та Східної Європи, виявилися каталізаторами процесу зближення Києва
та Брюсселя. В свою чергу,.
Разом
із цим, всупереч бажанню прокомуністичних сил “реанімувати” “единый и
неделимый”, Україна уникає участі в інституціоналізації форм міждержавного
співробітництва в рамках СНД, здатних перетворити співдружність в наддержавну
структуру федеративного характеру. Останній фактор “європейського вибору”
України, що теж був і залишається
важливим елементом інтеграції України це, - “євростандарти” економічного
процвітання, політичної стабільності, соціального благополуччя, демократії та
особистої свободи громадянина. На фоні економічної кризи, корупції,
організованої злочинності, політичної нестабільності і зубожіння основної маси
народу України, “євростандарти” виступають більше ніж привабливими взірцями для
наших співвітчизників.
В “черзі” до повноправного членства в ЄЄ на сьогодні “вишикувались” понад 20 держав Центральної та
Східної Європи. Наша ж держава реформуючи свою економіку та законодавство,
підвищуючи життєвий рівень населення України, і, беручи широкомасштабну участь
у загальноєвропейських справах для безпеки та стабільності на континенті, вже
найближчим часом спроможна заявити про себе як про потужну європейську країну
і, можливо, вступ України до ЄС не буде здаватись занадто віддаленим у часі або
навіть чимось нереальним.
Безумовно, найновішою подією у відносинах України та ЄС було
підписання Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною. Цей
документ містить 1009 статей, 5 анексів та Протокол про взаємодопомогу щодо
торговельних мит (до 2004 року). Угода передбачає систему регулярних
консультацій на різних рівнях, створюючи основи для стабільного політичного
діалогу Україна-ЄС. Згідно ст. 85 та ст. 90-92 були затверджені Рада Співпраці
та Парламентська Комісія Співпраці, які складаються з українських та
європейських депутатів.
Слід зазначити, що Верховна Рада України ратифікувала цю Угоду
вже в листопаді 1994 року, а країни ЄС - 15 лише в лютому 1998 року. Із лютого
1996 року діяла Тимчасова Угода з торгівлі між двома сторонами, яка припинила
свою дію 1 березня 1998 року із вступом в силу Угоди про партнерство та
співробітництво між Україною та ЄС. Як
вже зазначалось вище, із 1 березня 1998 року почала діяти Угода про партнерство
України з ЄС, що вивела взаємовідносини двох сторін на якісно новий щабель
відкриття для України перспективу асоційованого членства в ЄС.
Без сумніву, Європа готова до співпраці із Україною. Україна для
ЄС виступає стратегічним партнером, перш за все внаслідок спільних сфер
інтересів: безпека та мир на континенті, економічна співпраця, культурні
зв’язки та ін.
Одним із
ключових елементів успішної інтеграції України до ЄС є досягнення певного рівня
узгодженості законодавства нашої країни з правовими нормами Євросоюзу.
Зближення українського законодавства із сучасною європейською системою права
забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної
активності громадян України, економічний розвиток держави в рамках ЄС і
сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня,
що склався у державах-членах ЄС, а також створить необхідні передумови для
отримання Україною статусу асоційованого члена Євросоюзу, що є головним
зовнішньополітичним пріоритетом України в середньостроковому вимірі. Україна,
нажаль, знаходиться ще далеко від європейських стандартів правової
реґламентації. Багатогранність європейського правового поля, його комплексний
характер наочно свідчать про труднощі на шляху узгодження національного
законодавства із загальноєвропейським. Формування правового поля держави є
тривалим соціальним процесом, що органічно пов’язаний із змінами у всіх інших
сферах життя суспільства. Штучно прискорити цей процес неможливо, але потрібно
створити йому режим найбільшого сприяння. На нашу думку, більш активному та
ефективному процесові наближення національного законодавства до законодавства
Євросоюзу буде сприяти впровадження наступних заходів:
· створення однієї цілісної
системи законодавства України, оскільки розпорошеність ускладнює процес
адаптації;
· визначення галузевого
комітету Верховної Ради України, який би забезпечував координацію та узгодження
відповідної законотворчої діяльності, на кшталт спеціального підрозділу з європейської
інтеграції, створеного в дослідницькому бюро польського Сейму в 1997 році;
· видання Україною
"Білої книги", зустрічної ЄС;
· створення
українсько-європейського глосарію юридичної термінології;
· розробка
"гармонограм" - графіків роботи з гармонізації законодавства для
окремих галузей права;
· активне залучення
іноземних експертів та максимальне використання технічної допомоги ЄС щодо
адаптації українського законодавства
· прийняття Верховною Радою
України відповідної Постанови про вихід України з МПА СНД;
· поглиблення співпраці з
міжнародними організаціями (РЄ, ОБСЄ та ін.).
Хотілось би сподіватись, що слова
колишнього Президента Л. Кучми, з виступу на засіданні Асамблеї ЗЄС в 1996: “... питання інтеграції України в
європейські структури не є питанням вибору, а це тільки питання часу”
стануть реальністю вже в найближчому майбутньому.
Подальші темпи процесу інтеграції України до європейських
структур в руках народу України, його бажанні та праці.