„Банки и банковская система”

Руда Оксана Леонтіївна

асистент кафедри фінансів та кредиту ВДАУ

БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ ЯК ДЖЕРЕЛО ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Розвиток суспільства органічно пов'язаний із прогресом виробничих сил. Якісне їх перетворення базується на досягненнях науки й техніки, в широкому їх застосуванні в усіх сферах виробництва і суспільної діяльності.

Досвід свідчить, що головним рушієм суспільного прогресу стала інноваційна діяльність.

Згідно з міжнародними стандартами статистики науки та інновацій інноваційна діяльність - це діяльність, що пов'язана із трансформацією ідей (як правило, результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень) в новий або вдосконалений продукт, впроваджений на ринку, в новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, або в новий підхід до соціальних послуг.

Ефективність підприємницької діяльності будь-якого підприємства великою мірою залежить від організації інноваційної діяльності. До цього спонукає конкурентна боротьба за ринок збуту своєї продукції. Інновації в усіх сферах діяльності вимагають фінансових вкладень попит на інновації завжди існує, але він обмежується фінансовими можливостями. В Україні на даний час спостерігається такий стан: інновації необхідно розробляти, впроваджувати в практику, але не вистачає інвестицій, інвесторів з наявними, фінансовими ресурсами. Це і є однією з причин того, що Україна зі своєю відсталою технікою і технологією вже тривалий час не може вийти на перспективні передові рубежі Тому питання вибору джерела фінансування інноваційної діяльності може значно вплинути на інноваційну активність господарюючих суб'єктів. У цих умовах необхідно максимально використовувати реально існуючі джерела фінансування, ретельно здійснювати їх пошук, аналіз і добір. Як показує світовий досвід, фінансування інноваційної діяльності базується на таких принципах: чітка цільова орієнтація та швидке й ефективне впровадження сучасних науково-технічних інновацій; різноманітність джерел фінансування; обґрунтованість та юридична захищеність методів акумуляції коштів; гнучкість системи; фінансування всіх етапів життєвого циклу інновацій. Крім того, фінансування інноваційної сфери має складну структуру й охоплює форми, джерела та ефективність фінансування інновацій, інструменти акумуляції грошових коштів та їх укладення у проекти і контроль за ними [4].

До джерел фінансування інновацій належать такі: державні асигнування; власні кошти суб’єктів господарювання; кредитні ресурси; приватні кошти; іноземні кошти; венчурний капітал. При цьому до згаданих фінансових ресурсів відносять не лише кошти у безпосередньо грошовому вимірі, а й інші інвестиції — у вигляді основних і обігових засобів, майнових і нематеріальних активів, прав на землеволодіння й землекористування тощо.

Розвиток інноваційної діяльності на всіх рівнях організаційного управління — від окремого підприємства до держави в цілому – передбачає створення й ефективне функціонування чіткої системи фінансування на всіх стадіях інноваційного процесу.

Отже, основним джерелом фінансування інновацій на підприємствах є власні кошти: прибуток від господарської діяльності та амортизаційні відрахування. Але разом з тим вибірковий аналіз динаміки обсягів власного капіталу підприємств України за останні кілька років засвідчив, що всі підприємства відчувають нестачу власних коштів для забезпечення навіть поточної господарської діяльності. Тому природно постає потреба додаткового залучення коштів із зовнішніх джерел. Як показує зарубіжний досвід, одним, із поширених способів фінансування інноваційної діяльності є банківські кредити.

Комерційні банки є головною ланкою грошово-кредитної системи і реальними посередниками на інвестиційному ринку, оскільки вони мають можливість залучати необхідні фінансові ресурси та вкладати капітал у найбільш привабливі проекти. Кредити комерційних банків належать до джерел позичкових коштів і виступають вагомим фінансовим важелем стимулювання та забезпечення інноваційної діяльності.

Таким чином, банківський сектор є основним елементом ринкової інфраструктури, який повинен сприяти інноваційному розвитку економіки, проте реальне кредитування інноваційних проектів відбувається надто повільно. Банківський кредит як джерело фінансування інноваційних проектів, наразі, не набув популярності в Україні.

Незначні обсяги довгострокового кредитування економіки засвідчують, що українські банки віддають перевагу проектам, здатним давати прибутки в максимально короткі терміни (слід зауважити, що економічний ефект від реалізації інноваційних проектів є розтягненим у часі). Короткострокові ж банківські кредити, як відомо, не мають ні інвестиційної, ні, тим більше, інноваційної спрямованості.

Таким чином, головними проблемами довгострокового кредитування інноваційної діяльності в Україні є:

- високі процентні ставки за кредит;

- обмежені обсяги довгострокових пасивів;

- дефіцит необхідних технологій та досвіду ефективного проектного

- фінансування;

- відсутність надійної системи страхування кредитних ризиків;

- недосконалість механізмів трансформації заощаджень громадян в інвестиції.

Отже, для підвищення результативності та ефективності української системи банківського фінансування інноваційної діяльності необхідно:

1. Зменшити відсоткову ставку по інноваційних кредитах.

2. Нарощувати потужність банківської системи через розширення її ресурсної бази, що приведе до ефективного використання кредитних ресурсів не лише на поповнення обігових коштів підприємств, але і на реалізацію інноваційних проектів.

3. Завершити комплексне врегулювання нормативно-правових актів для функціонування мережі інституційних інвесторів.

4. НБУ розробити систему заходів щодо зміцнення кредитного потенціалу банківської системи та зниження вартості довгострокових позик через систему рефінансування.

5. Вирішити проблему участі держави у механізмі розподілу ризиків від вкладень у довгострокові інноваційні проекти.

6. Посилити конкуренцію між фінансовими інститутами на ринку залучення заощаджень населення.

7. Проводити політику стимулювання строкових депозитів населення, оскільки ці кошти є основним джерелом "дешевих" кредитних ресурсів середньо - та довгострокового терміну дії.

8. Активізувати роботу щодо впровадження спеціалізованих банківських послуг - пакетів для інноваційного бізнесу, спеціальних схем оцінки проектів, доступу до експертиз у галузі високих технологій тощо.

Реалізація запропонованих заходів дозволила б залучити значні резерви банківського сектора для фінансування інноваційних проектів.

Література:

1. Кузнєцова А.Я. Реалії банківського фінансування інноваційної економіки // Регіональна економіка – 2006 - №3 – С. 136-144

2. Озерчук О.В. Роль державної фінансової політики у стимулюванні розвитку інновацій в Україні // Формування ринкових відносин в Україні – 2007- № 9 С. 99 – 103

3. Пересунько Є.С. Місце і роль інноваційної діяльності в системі економіки // Формування ринкових відносин в Україні – 2007- №6 С. 84 – 88

4. Чабан В.Г Вибір джерела фінансування інноваційної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні – 2006 - №4 С. 61-64