Ілларіонова М.Б.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України

 

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відно­син, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових пото­ків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, яка являє собою єдину систему, підпорядковану одній головній меті – забезпечувати ефективний обіг фінансових ресурсів у державі. Від того, наскільки раціонально організована банківська система, наскільки вона відповідає економічній політиці держави, етапу розвитку економіки, залежить ефективність руху фінансових ресурсів і розвиток економіки країни загалом. На сьогоднішній день питання реформування банківської системи України стало особливо актуальним і широко обговорюється вченими і практиками банківської справи.

Нормальному розвитку вітчизняної банківської системи перешкоджають численні об’єктивні й суб’єктивні чинники, наприклад, дуже низькі доходи переважної більшості населення України , так і не відновлена повною мірою довіра населення до комерційних банків, відсутність належної системи гарантування банківських вкладів тощо.

До розряду суб’єктивних чинників, які гальмують розвиток банківської системи, слід зарахувати вузькість асортименту пропонованих послуг (якщо у провідних закордонних — до трьохсот видів послуг, то в українських — набагато менше), наявність проблемних кредитів.

 Також треба зупинитися на проблемах, пов’язаних з удосконаленням банківського нагляду. Від якості його організації значною мірою залежить рівень розвитку банківської системи загалом, фінансова та економічна системи держави. Протягом останніх  років система та організація банківського нагляду в Україні розвивалися доволі активно. Нині вона відповідає більшості Базельських принципів. Запроваджено міжнародні стандарти обліку, звітності й аудиту. Велика увага приділяється організації ранньої діагностики проблемних ситуацій у роботі банків, розробці системи нагляду на основі оцінки ризику.  У процесі подальшого вдосконалення банківського нагляду та регулювання банківської діяльності в Україні першочергового  значення нині набувають такі фактори: підвищення рівня концентрації банківського капіталу, в тому числі на основі об’єднання банків; підвищення ступеня прозорості банківської системи на основі вдосконалення звітності; поліпшення систем ризик-менеджменту тощо [3].

Для українських банків особливо актуальною є проблема підвищення рентабельності їх діяльності: незважаючи на порівняно високі темпи зростання обсягів діяльності банків України, їх рівень рентабельності значно нижчий, ніж банків інших країн з перехідною економікою. Слід зауважити, що рівень рентабельності вітчизняної банківської системи нині визначається в основному банками першої групи. Особливу стурбованість викликає низька ефективність діяльності банків четвертої групи, що свідчить про їх низьку конкурентоспроможність, обмежені можливості розвитку і про те, що дана група банків ще не сформувалася, перебуває у стадії становлення і на сьогодні є однією з найбільш ризикованих [2].

Банки гостро відчувають недосконалість, а в окремих випадках — відсутність належної нормативно-правової бази. Зокрема це стосується захисту прав кредиторів, формування спостережних рад комерційних банків, стимулювання підвищення капіталізації та збільшення обсягів залучення коштів фізичних і юридичних осіб, недопущення перекладання на банки не властивих їм функцій контролюючих органів і т.п. Водночас багато нормативно-правових актів, що регламентують банківську діяльність, мають переважно організаційно-адміністративний характер і тому навряд чи можуть дати бажаний ефект у справі неухильного та стабільного розвитку банківської системи.

До основних напрямів  розвитку банківської системи слід віднести: забезпечення режиму чіткої узгодженості грошово-кредитної політики з вимогами зміцнення банківської системи і підвищення довіри до українських банків; створення максимально повної законодавчої бази функціонування банківської системи; забезпечення відповідальності банків за прийняті ними зобов'язання перед державою, іншими банками, фізичними та юридичними особами; підвищення ролі Національного банку України у забезпеченні стійкого розвитку банківської системи, запобіганні системних криз глобального характеру і масового банкрутства банків, що загрожує інтересам держави, суспільства, особи; створення системи органів нагляду за фінансовим станом банків і вжиття, в разі необхідності, відповідних заходів; активне включення банківського капіталу в структурні перетворення економіки; досягнення збалансованості попиту і пропозиції грошей шляхом послідовного зниження ставки рефінансування НБУ і, відповідно, підвищення попиту суб'єктів підприємницької діяльності на позичкові кошти; підвищення рівня управління активами і пасивами банків шляхом створення системи страхування ризиків.

Зміцненню банківської системи сприятиме розробка і прийняття комплексної програми фінансового оздоровлення українських банків. Важливо домогтися, аби національні гроші виконували функції накопичення. Однак це залежить не тільки від банківської системи, а переважно від економічної політики уряду. В інтересах держави, щоб українські громадяни зберігали свої грошові заощадження в українських банках без страху їх втратити. Здійснити це можна лише за умов встановлення довіри до банківської системи з боку українського інвестора.

Литература:

1.     Клименко Т.В. Банківська система України і напрямки її розвитку// Фінанси України. – 2002. - №4. – с. 104-105

2.     Криклій А.С., Лютий І.О., Рихлінський Т.Б. Проблеми капіталізації банківської системи України в умовах глобалізації // Економіка та держава. – 2007. - №5. – с. 10-13

3.     Папуша А. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України // Вісник НБУ. – 2006. - №1. – с. 44-47