Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

Кібук Т.М.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»

Дослідження підходів до оцінювання стратегічного потенціалу підприємства

Потенціал підприємства є інтегрованою й повною характеристикою розвитку підприємства. Управління розвитком підприємства передбачає необхідність розробки та впровадження інтегрованої системи стратегічного управління, основою якої виступає система аналізу та оцінки стратегічного потенціалу підприємства (далі СПП), процесів його зміни. Але для розробки системи останньої необхідно дослідити та систематизувати досвід науковців й дослідників з цього питання.

Аналіз існуючих підходів до оцінки СПП дозволяє об`єднати їх у такі групи:

1) в залежності від часу, що береться до уваги під час оцінки [1, с. 97- 118], [2, с. 8-10], [3, с. 176-178] виділяють такі підходи до оцінки СПП: результатний (дохідний), витратний (майновий), порівняльний (ринковий). Так, якщо враховується тільки минулий час, то методи зараховуються до групи витратних; якщо тільки дійсний час — до порівняльних (ринкових); якщо до уваги береться тільки майбутній час — до групи результатних (дохідних).

Отже, витратний (майновий) підхід – визначає вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання. Проте цей підхід має ряд недоліків, а саме: ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища, повністю випадають із кола досліджень індивідуальні можливості ефективного використання об’єкта.

Порівняльний (ринковий) підхід — визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод. На нашу думку, недоліками цього підходу є: потреба існування розвинутого, цивілізованого й прозорого ринку об’єктів оцінки; неможливість оцінювання унікальних чи специфічних об’єктів за браком аналогів для порівняння; ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому; значні витрати часу й ресурсів на збирання та опрацювання великого масиву інформації як про об’єкт оцінки, так й його аналогів; необхідність використання складних розрахункових процедур для встановлення адекватних поправок проти аналога, що не завжди можливо.

Результатний (дохідний) — оцінює вартість об'єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання [1, с. 118]. Серед недоліків цього підходу вважаємо за доцільне виокремити такі: використання в аналітичних розрахунках прогнозної (імовірної), а не фактичної господарської інформації; надто суб’єктивний характер аналітичних процедур формування ставок дисконтування та капіталізації; неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалість періоду оцінки й нестабільність реальних процесів припливу та відливу капіталу.

2) за Шершньовою З.Є. виділяють три основні підходи до практичної оцінки СПП: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).

Тож, ресурсний підхід (або обліково-звітний), зорієнтований на визначення СПП як сукупності виробничих ресурсів, оцінює його величину як суму фізичних й вартісних оцінок окремих складових [2, с. 8]. Проте за цього підходу включено не всі ключеві елементи досліджуваної категорії, не враховано вплив зовнішнього середовища. Крім того така оцінка не розкриває сутності категорії „СПП” як сукупності не тільки ресурсів, а й можливостей, яка співвідносяться з ринковими умовами.

Структурний підхід (функціональний) зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства. Проте, на нашу думку, аналіз й оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов'язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи функціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. Це призводить до того, що важко встановити значення кожного типу ресурсів окремо щодо внеску в потенціал. До того ж цей підхід доцільно використовувати тільки для розрахунку однієї складової стратегічного потенціалу, а саме виробничого потенціалу.

Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу поставленим цілям. Практична оцінка СПП проводиться за методом горизонтальних матриць рішень, коли здійснюють визначення першочерговості виконання запропонованих для досягнення поставлених цілей проектів. Зокрема, один вимір горизонтальної матриці рішень може відповідати основним проблемам, що виникають при досягненні цілей, інший — ресурсам, які можуть знадобитися для вирішення цих проблем, проте істотним недоліком цього підходу є те, що не враховується вплив зовнішнього середовища.

3) за складовими елементами [1], [4, с. 79-81], [5] пропонують оцінювати СПП за такими підходами: методика вартісної оцінки, а також комплексна рейтингова оцінка.

На нашу думку, перевагою методики вартісної оцінки досліджуваної категорії за його складовими елементами є врахування структури СПП, але недоліками є відсутність деяких складових елементів останнього, критеріїв оцінки ефективності використання цієї дефініції.

На наш погляд, перевагою комплексної рейтингової оцінки СПП є зменшення впливу суб’єктивності результатів експертного опитування через порівняння з показниками еталонного підприємства або найкращими показниками підприємств галузі, а також врахування показників конкурентів, але недоліком є відсутність впливу стратегічних цілей досліджуваного підприємства.

4) за І Ансоффом пропонують оцінювати конкурентний статус підприємства. Так, останній пропонує визначати цей показник як рентабельність стратегічних капіталовкладень, откореговану на ступінь „оптимальності” стратегії фірми й ступінь відповідності СПП цій оптимальній стратегії. Проте недоліком запропонованого І.Ансоффом методу вважаємо те, що він не розглядає у повній мірі вплив на конкурентну перевагу фірми усіх факторів зовнішнього середовища. Тому інший представник цієї групи [6, с. 109-110] пропонує оцінювати перспективний конкурентний статус підприємства. Таке комплексне дослідження проблем конкурентоспроможності підприємницьких формувань дозволить максимально використовувати їх СПП. Проте останній підхід має деякі недоліки, а саме: не має чітко встановленого визначення саме індексу перспективних можливостей внутрішнього потенціалу підприємства; до складу СПП не включено зовнішній потенціал підприємства.

4) [7, с. 79-80], [8, с. 33-34] пропонують використовувати при оцінці досліджуваної категорії узагальнюючий показник СПП, за допомогою якого доцільно визначати загальний стан підприємства, робити висновки про його можливості відносно ринкових умов.

Отже, за цього підходу можна дати відповіді на такі питання: на яку складову СПП можна вплинути найбільш ефективно з метою покрашення останнього; який вид ресурсів підприємства потребує першочергового розширення; на якій стадії життєвого циклу знаходиться підприємство.

Але ця методика оцінки також має ряд недоліків, а саме: не вказано як визначати кожну складову СПП; не враховано деякі складові останнього; відсутній вплив зовнішнього середовища на рівень досліджуваної категорії.

5) [9, с. 159-160], [10, с. 125-126] розглядають одним з основних завдань системи управління підприємством - раціональне розподілення обмежених ресурсів підприємства між елементами досліджуваної категорії. Тобто необхідність визначення найбільш вигідних направлень ресурсопотоків, які дозволяють забезпечити досягнення встановлених цілей з мінімальними витратами та максимальною ефективністю.

На нашу думку, перевагою цього підходу є врахування при оцінці СПП його складових елементів, життєвого циклу підприємства та стратегічних цілей підприємства. Проте ця оцінка має такі недоліки:

- не вказано як визначати коефіцієнт вагомості кожного елементу досліджуваної категорії на певному етапі життєвого циклу підприємства та коефіцієнт відповідності кожного ресурсу підприємства вимогам, які відповідають цілям останнього на певному етапі його життєвого циклу;

- не враховується вплив зовнішнього середовища на рівень СПП.

6) [11, с. 11], [12, с. 46-47] пропонують оцінювати досліджувану категорію використовуючи інтегральний коефіцієнт СПП, за допомогою якого доцільно визначити загальний стан підприємства, робити висновки про його можливості відносно ринкових умов. Значення цієї інтегральної оцінки та динаміки показників розвитку СПП дозволяє об’єктивно визначити вектор управлінської стратегії, а також слабкі й сильні сторони підприємства.

На нашу думку, перевагою даного підходу є розробка критеріїв оцінки інтегрального коефіцієнту СПП, але недоліком є неврахування стратегічних цілей підприємства при оцінці останнього.

Таким чином, аналіз представлених підходів засвідчує, що в науковій літературі досидь докладно викладені питання оцінки потенціалу підприємства, однак питання розробки методики оцінки СПП та її критеріїв опрацьовано лише частково, а надбані результати мають несистематизований, іноді суперечливий характер, що і являє собою проблемне поле для подальших досліджень як безпосередньо автора, так і численних науковців та практиків, що спеціалізуються у цієї предметній галузі.

Література:

1. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посіб. / Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. – К.: КНЕУ, 2003. – 316 с.

2. Артемьев Б.В. Проблемы оценки потенциала предприятия / Б.В. Артемьев // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля: Зб. наук. праць. – 2006. – Ч. 2, № 4(98). – С. 7-11.

3. Параконный А.В. Классификация методов оценки экономического потенциала предприятия / А.В. Параконный, С.В. Параконный // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля: Зб. наук. праць. – 2006. – Ч. 1, № 4(98). - С. 174-178.

4. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навчальний посібник / [Добикіна О.К., Рижиков В.С., Касьянюк С.В. та ін.]. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 208 с.

5. Репіна І.М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління / І.М. Репіна // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1998. - № 2. – С. 262 – 271.

6. Бидик А.Г. Визначення стратегічного потенціалу конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств / А.Г. Бидик // Економіка АПК. – 2002. - № 4. – С. 105-110.

7. Микитенко В.В. Діагностика стратегічного потенціалу підприємства / В.В. Микитенко, І.А. Ігнатієва // Вісник економічної науки України. – 2005. - № 2. – С. 77-80.

8. Дробитько Н.А. Диагностика конкурентоспособности и стратегического потенциала предприятия / Н.А. Дробитько // Управління проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. – 2005. - № 3(15). – С. 32-34.

9. Сущенко Е.А. Формирование стратегического потенциала предприятия в условиях априорно агрессивной внешней среды / Е.А. Сущенко // Прометей: Региональный сборник научных трудов по экономке. – 2002.– № 3(9). – С. 152-162.

10. Экономическая стратегия фирмы / Под ред. А.П. Градова. – СПб.: Специальная литература, 1999. – 589 с.

11. Ігнатієва І.А. Методологічні аспекти управління стратегічним потенціалом підприємства / І.А. Ігнатієва // Проблеми науки. – 2005. - №1. – С. 8-12.

12. Сутиріна С. Визначення місця стратегічного потенціалу в управління підприємством / С. Сутиріна // Економіст. – 2007. - № 2. – С. 45-47.