Экономические науки / 12. Экономика сельского хозяйства

Самотуга О. О.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Основні методи економічної оцінки природних ресурсів в аграрній сфері

Проблема оцінки природних ресурсів стоїть перед вченими вже не один десяток років. Цілком зрозуміло, що якщо природні ресурси задіяні в господарському механізмі, то вони повинні бути оцінені, як і інший любий товар.

В цілому необхідність оцінки природних ресурсів обумовлюється наступними умовами:

- необхідністю точного обліку реальних затрат і прибутків за проектами, що призначені до реалізації, важливістю обліку всіх екологічних наслідків кожного проекту;

- необхідністю здійснення адекватного цінового регулювання природокористування, яке направлене на стимулювання раціонального використання природних ресурсів шляхом встановлення ставок оподаткування, що відображає їх реальну вартість.

Існують два основних методи економічної оцінки природних ресурсів: рентний і затратний. З одного боку, величина оцінки природних ресурсів пов’язується з витратами на їх відновлення (відтворення), з іншого, - визначається ефектом від їхньої експлуатації.

Майже загальноприйнятим критерієм економічної оцінки всіх видів природних ресурсів в більшості досліджень, що провадяться в цій області, є диференційна рента. Цей показник акумулює в собі оцінку таких факторів, як кількість і місце розташування ресурсів. Дослідження показника диференціальної ренти відкриває шлях для зіставлення різнорідних природних ресурсів і встановлення єдиних цін на природну сировину, за яких чистий дохід буде народногосподарським показником ефективності їх використання.

Основна ідея рентної оцінки ресурсу полягає в наступному. Рентна оцінка за своїм значенням дорівнює народногосподарським додатковим витратам, які можуть виникнути через вибуття цього ресурсу з експлуатації (наприклад, вичерпання корисної копалини, затоплення сільськогосподарських земель тощо). Звичайно ресурс, який вилучається або, навпаки, залучається замість того, що є, називається замикаючим. Ті ресурси, безповоротна втрата яких не супроводжується економічними втратами ні в даний момент, ні в перспективі, одержують нульову оцінку. Позитивну (не нульову) оцінку мають так звані обмежені ресурси, внаслідок прикладення суспільної праці до яких виникає диференціальна рента. Отже, обмежені ресурси — це такі ресурси, для забезпечення необхідної кількості яких потрібна трудова діяльність.

Рентна (класична) оцінка заснована на обчисленні диференціальної ренти і вперше була опрацьована і застосована для земельних ресурсів:

S=R/Eн,

де S – ціна землі; R – диференційна рента; Ен – нормативний коефіцієнт ефективності [1].

Диференційна рента за способом свого виникнення може приймати форму диференційної ренти 1, диференційної ренти 2.

Приміром, земельна рента 1 виникає як надлишок суспільної ціни виробництва над індивідуальною ціною виробництва сільськогосподарської продукції на кращих і середніх за родючістю та вигідно розташованих стосовно ринку земельних ділянок порівняно з гіршими. Оскільки ринкові ціни на ту саму продукцію однакові, а суспільству продукція сільського господарства потрібна як з кращих, так і з гірших ділянок землі, регулятором ринкових цін на неї стає вартість сільськогосподарської продукції, яка виробляється на гірших ділянках. Внаслідок цього сільськогосподарська продукція з кращих і середніх ділянок чи вигідно розташованих щодо ринку збуту дає додатковий прибуток – ренту.

Диференційна рента 2 виникає як результат різної ефективності додаткових капіталовкладень у сільське господарство, тобто вона обумовлена інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва.

Дуже важливо підкреслити, що диференційна рента 1 і 2 – це не складові прибутку, а тільки характеристики його утворення. Їх ні в якому випадку не можна сумувати. Диференційна рента 2 пояснює утворення прибутку на одній і ті ж ділянці і виступає характеристикою цього прибутку в цілому. Рента 1 показує, на скільки одна ділянка гірше чи краще іншої, і пояснює процес утворення ренти на рівні галузі.

Усе вищесказане не дає змоги вважати диференційну ренту єдиним і універсальним показником оцінки всіх природних ресурсів.

Щодо другого типу оцінки – затратного, то він більш простіший. Він полягає у сумуванні всіх видів витрат n на освоєння ресурсу за формулою приведених витрат:

n=C+EнК,

де С – собівартість видобутку ресурсу; Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; К – капітальні вкладення на видобуток ресурсу[2].

Звичайно, цей метод полягає у необхідності порівняння кількох варіантів освоєння ресурсів і вибору з них мінімального за сумою приведених витрат, тобто

n=C+EнК min.

До цього методу склалося негативне ставлення, він вважається менш прогресивним, ніж рентний, бо він нібито не сприяє залученню в експлуатацію ресурсів гіршої якості (тобто зводиться до експлуатації найкращих). Але насправді ці методи підходять до вирішення одного й того самого питання, але з різних боків, оцінка від прибутку і від витрат на його отримання.

Таким чином, цими методами можуть бути оцінені всі види ресурсів. Оцінюються тільки ресурси дефіцитні, тобто наявні в обмеженій кількості. Такі ресурси, як вода в океані, атмосферне повітря не оцінюються через те, що їх багато в природі.

В Україні рентна оцінка в основному використовується у сфері оцінки земельних, частково лісових ресурсів, іноді – корисних копалин. Витратний механізм найбільш характерний для оцінки водних ресурсів, проте використовується для всіх видів ресурсів.

Отже, економічна оцінка має наступні суттєві особливості:

¾ вона дає можливість кількісно і якісно зіставляти споживні вартості різноманітних природних ресурсів;

¾ вона передбачає насамперед вартісне визначення кількісних і якісних параметрів природних ресурсів;

¾ сутність її полягає у розрахунку кадастрових цін на природні ресурси, визначенні продуктивності природних ресурсів у типологічному аспекті;

¾ оцінка - це вартісне відображення абсолютної інтегральної цінності природних продуктивних сил, яка враховує соціально-географічні особливості їхнього регіону.

Література:

1. Аналіз регіональної економіки Стеценко Т.О. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 116 с.

2. Анализ методических подходов к оценке природно-ресурсного потенциала региона / В.П. Самодай // Вісн. Сум. держ. ун-ту. Сер. Економіка. — 2007. — N 2. — С. 156-164.

3. Еколого-економічні аспекти сталого розвитку АПК України / О.В. Мудрак // Вісн. аграр. науки. — 2002. — N 3. — С. 70-73.