Экономические науки/10. Экономика предприятия

К.е.н. Трифонова О.В.

Національний гірничий університет, Україна

Забезпечення ефективного управління виробничими ресурсами вугільних шахт

Високий ступінь концентрації трудових та інших виробничих ресурсів в одиниці корисної копалини, що видобувається, у вугільній промисловості не знаходить свого адекватного відбиття у відповідних методах техніко-економічного впливу. Підприємства вугільної галузі перебувають у нерівних економічних умовах у порівнянні з підприємствами інших галузей, що є серйозним бар'єром для досягнення таких результатів, які забезпечували б необхідний рівень інвестиційної привабливості шахт. Застосування для підвищення ефективності роботи підприємств вугільної галузі важелів, основаних на ринкових механізмах, які одержують поширення в інших галузях, ускладнено через багаторічну її збитковість. Особливості організації вугільного виробництва створюють об'єктивні передумови, що звужують рамки застосування ринкових економічних важелів.

Наукові підходи до забезпечення ефективного використання ресурсів у рамках шахти [1, 2] мають чітку спрямованість на їх раціональне використання та підтримку росту обсягів видобутку. Такий підхід базується на наступному: у собівартості товарного вугілля більшу частку становлять умовно-постійні витрати, стійкий ріст обсягів видобутку призводить до їх відносного зниження, й, як наслідок, зниження собівартості та підвищення рентабельності виробництва.

Управління виробничими ресурсами не окремих підприємств, а виробничих об'єднань різних форм власності розглядається науковцями із урахуванням можливості закриття деяких шахт і розподілу їх ресурсів на користь найбільш перспективних підприємств. Дійсно, ресурси, що вивільняються під час звужування фронту гірничих робіт, здебільшого мають достатню мобільність, щоб бути переданими діючим вибоям і підвищити ефективність їх роботи. Такий підхід цілком виправданий, особливо в умовах обмежених можливостей держави щодо підтримки галузі, але він не вирішує проблеми збереження потенціалу галузі і, як наслідок, забезпечення енергетичної безпеки держави.

Виробнича діяльність вугільної шахти полягає у відпрацьовуванні розкритих і підготовлених запасів, а це можливо лише при використанні виробничих ресурсів. Стосовно вугільної шахти виробничі ресурси можна розглядати як природні (земля) і виробничі (праця й капітал) та розрізняти їх за головною ознакою – відношенню до діяльності людини. Природні ресурси не створені людиною і не можуть бути нею змінені, у цьому розумінні вони не керовані. Виробничі ресурси повністю залежать від людини й керовані нею у тих межах, які можливі на даній стадії суспільного розвитку.

Природні фактори діють різноспрямовано стосовно ефективності роботи шахти – ріст одних сприяє підвищенню ефективності, а інших, навпаки – її зниженню.

Природні фактори, як правило, створюють деякі витрати на видобування вугілля та у ряді випадків ускладнюють умови виробництва, викликають необхідність додаткового припливу інвестицій, що у свою чергу може призвести до росту виробничих витрат. Витрати, викликані виробничими факторами, завжди відбуваються при певних природних факторах, а їх ефективність залежить від ступеня досконалості техніки, технології та організації виробництва.

Процес прийняття будь-яких управлінських рішень завжди пов'язаний з тим або іншим припущенням про очікуваний розвиток подій і завжди спрямований на майбутнє, тому неминуче містить елемент невизначеності.

Зміна основних показників діяльності шахти в часі відбувається випадково через нестабільність власно об'єкту праці. Ця обставина призводить до коливань витрат і насамперед тієї їх частини, що пов'язана з витратами ресурсів. Підприємство ж на всі зовнішні впливи реагує нестабільним виходом продукції, що змінюється в часі, коливаннями основних показників (продуктивності праці, собівартості й ін.) навколо базових показників. Тому інструментом управління виробничими ресурсами такого складного об’єкта із стохастичною структурою як вугільна шахта, на нашу думку, має бути економіко-математичне моделювання.

При побудові економіко-математичної моделі управління виробничими ресурсами найбільш важливим компонентом є функціонал моделі, що відображає результат впливу керованих змінних на ефективність вуглевидобування. Остання є основною частиною цільової функції та визначає її величину.

У свою чергу, виробничі витрати також залежать від безлічі факторів, серед яких рівень концентрації робіт, що є наслідком правильного розкроювання ділянки родовища. Вплив цих факторів за інших рівних умов виражається в тім, що при правильному прогнозуванні розвитку гірничих робіт у часі й просторі, збільшенні навантаження на пласт переважно зростають лише умовно-змінні витрати, внаслідок чого собівартість видобутку вугілля зменшується. У той же час, поділ витрат на постійні й змінні дещо умовний, оскільки багато видів витрат носять напівзмінний характер. Зміна рівня умовно-змінних витрат призводить до того, що собівартість видобутку й навантаження на пласт, як правило, пов'язані не лінійно.

Наявність нелінійної залежності між змінними функціоналу й відповідних коефіцієнтів, звичайно, знижує точність розв’язання, але це не настільки істотно за наявності сучасних методів оптимального програмування, основаних на градієнтних спусках. Для розв’язання такої нелінійної задачі можливе використання сепарабельних цільових функцій. Ідея полягає в побудові задачі на умовний оптимум, що є лінійною апроксимацією вихідної задачі.

У сучасних умовах переходу до ринкових відносин для шахт проблема управління виробничими ресурсами, що визначають ефективність роботи та рівень дотаційності підприємства, не тільки вийшла за рамки стаціонарності, але й диктує необхідність дотримання жорстких умов самовиживання. З цієї причини змінюються підходи до аналізу результатів моделювання.

Раніше дослідників цікавили в основному значення шуканих параметрів моделі та меншою мірою вплив обмежень на ефективність виробництва. Зараз же функціонал моделі не може більше бути тільки фіксатором оптимального розв’язку при заданій системі обмежень. Обмеженість якісних природних і фінансових ресурсів потребує більш строгої оцінки параметрів обмежень задачі. Для істотного підвищення ефективності роботи шахт і їх інвестиційної привабливості необхідно знати поріг «тіньової цінності» ресурсів, за межами якого може бути тільки закриття нерентабельних підприємств.

Запропоновані підходи до побудови оптимізаційних моделей управління виробничими ресурсами із урахуванням існуючих особливостей їх використання у вугільній галузі сприятимуть побудові моделей, найбільш адекватних умовам відпрацьовування запасів вугілля при нинішній інвестиційній політиці.

Література

1. Воспроизводство шахтного фонда и инвестиционные процессы в угольной промышленности Украины / Г.Г. Пивняк, А.И. Амоша, Ю.П. Ященко и др. – К.: Наук. думка, 2004. – 311 с.

2. Салли В.И., Трифонова Е.В. Принципы оценки качества экономико-математического моделирования параметров шахт // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2005. – Вип. 206, т. II. – С. 322-331. – (Тр. ДНУ).