Іторія / 3. історія науки й техніки
Бадаєв Р.Г.
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди,
Україна
В.І. Вернадський відзначав, що погляд В.В. Докучаєва на
ґрунт не був у той час єдино можливим, і як приклад альтернативного підходу
згадав про погляди Набоких, помітивши при цьому, що багато в чому той був
правий (Академік В.И. Вернадський, 1927).
«...О.Г. Набоких був
людиною широкого розмаху, великої ініціативи й надзвичайної прозорливості. В
особистих відносинах О.Г. бив поблажливий і дуже добрий і завжди дотепний і
чарівний...» ( А.А. Браунер, 1925 р.)
«... О.Г. Набоких був одним з талановитіших і різносторонніх учених нашого
часу. Не тільки ґрунтознавець, а і фізіолог - він кинув безліч
цікавих і оригінальних ідей у ґрунтознавстві. Йому належать методи
глибоко-ґрунтових досліджень на Україні, тепер широко застосовувані з
метою палеогеографічних досліджень» (Проф. С.С. Неуструєв, 1928 р.)
«Новий і блискучий період українського
ґрунтознавства почався з 1910-12 р., коли цілим
рядом губернських земств били початі широко організовані територіальні ґрунтові
дослідження. Цей період цілком законно назвати «набоківським», тому що не тільки на чолі більшої частини
експедицій (Херсонська, Подільська, Харківська) стояв покійний професор О.Г. Набоких, але його вплив як блискучого ґрунтознавця-дослідника відчувався й у роботах
інших експедицій...» (Проф. Г. Махів, 1928 р.).
За О.Г. Набоких закріпилася
репутація «бунтаря в ґрунтознавстві» (Проф. І.А.
Крупеніков, 1981 р.).
«О.Г. Набоких виконав цікавий
науково-психологічний аналіз еволюції поглядів Докучаєва відносно понять
«ґрунт», «тип ґрунту», на роль клімату в
ґрунтоутворенні, відносно зональності, по класифікації ґрунтів... Він звернув увагу на принципову єдність гумусового
профілю чорноземів і каштанових ґрунтів» (Проф. І.В. Іванов, 2003 р.).
Видатний
вчений-ґрунтознавець, агроном, ботанік і організатор науки – Олександр Гнатович Набоких народився 22 листопада (4
грудня) 1874 р. у м. Сарапуле В'ятської губернії.
В 1892 р. він закінчив Сарапульське реальне училище. Поступив у Новоолександрійський інститут
сільського господарства й лісівництва
(Ново-Олександрія Люблінської губернії; Нині м. Пулави на території Польщі).
1893. За рукописну роботу «Фіто-фенологічні
спостереження» рішенням Ради інституту був
удостоєний золотої медалі.
1896. Закінчив
інститут зі званням агронома першого розряду
1897. Відряджений міністерством державних маєтностей на два роки в Німеччину для занять
по декоративному квітництву (училище садівництва в Потсдамі, садівниче господарство в Берліні), Зі своєї
ініціативи вивчає фізіологію водного живлення
ецифітних рослин у професора Леопольда Кні в
Берліні.
1898. Повернувся в Петербург.
Призначений в Уманське училище садівництва й землеробства. Перериває роботу в
Умані й переїжджає в Петербург. Читає лекції на курсах, організованих В.В. Докучаєвим
у Соляному містечку.
1899-1900.
Працює лаборантом в області фізіології рослин у професора Д.И. Іванівського
при ботанічному кабінеті С-Петербургського технологічного інституту й в області ґрунтознавства під керівництвом професора В.В. Докучаєва. Бере участь у поїздках В.В.
Докучаєва по Закавказзю.
1901. З 31 січня обіймає посаду асистента на кафедрі загального землеробства Новоолександрійського
інституту.
1902. У віці 28
років опублікував книгу «Класифікаційна проблема в ґрунтознавстві» (Спб., 322 с.), яка і в наш час є одним із документів
історії грунтознавства і розвитку думки про грунти
1903. Відряджений у Німеччину (Берлін) до
професора фізіології рослин Л. Кні (вивчав анаеробне дихання рослин)
1905. 13 травня захистив магістерську дисертацію
на тему «Тимчасовий анаеробіоз вищих
рослин». У цьому ж році восени бив призначений виконуючим обов'яжи екстраординарного професора Новоросійського
(Одеського) університету по кафедрі агрономії.
1905-1908. Керує створенням і роботою
комплексної (сучасної для того
часу) агрономічної лабораторії університету, пристосованої для дослідницької роботи
в області фізіології рослин і ґрунтознавства.
1906. В експедиційних умовах вивчав ґрунти й
сільське господарство Південної Росії.
1906-1909. Читав курси лекцій по сільському господарству й
мікробіології на Вищих жіночих курсах в Одесі.
1907. Фізико-математичним факультетом
університету вибраний членом комітету по Одеському дослідному полю, приймав участь у засіданнях комітету з вироблення нової програми дослідів. Організував невеликі орієнтовні
експедиції для ґрунтових обстежень Херсонської
й Таврійської губерній і Кубанської області.
1907–1908. Разом із групою агрогеологів Росії, Угорщини й Румунії прийняв участь у
ґрунтових екскурсіях по південних районах Європейської Росії, а також по Угорщині й Румунії. Був
одним з ініціаторів скликання міжнародної наради ґрунтознавців у місті Будапешті. За запрошенням директора народних училищ Кубанської області для вчителів народних
шкіл читав курси лекцій із ґрунтознавства й рослинництва.
1908-1909. Продовжив і завершив
рекогносцирувальне обстеження ґрунтів
Херсонської, Подільської, Київської й Бессарабської губерній.
1909-1912. Завершив рекогносцирувальні обстеження широкого масштабу
й на основі зібраних зразків керував створенням Обласного ґрунтового музею (при
Новоросійському університеті).
1910. При Київському університеті успішно
захистив дисертацію на тему «До питання про подразники росту»
і був затверджений у науковому ступені доктора агрономії.
1912. 7 січня був призначений ординарним
професором Новоросійського (Одеського) університету. За
запрошенням Харківського губернського земства приступив до організацій і виконання
планомірних ґрунтових досліджень і
картографування Харківської губернії.
1912-1915. Очолював і безпосередньо
здійснював обстеження ґрунтів Харківської губернії (крім Старобілъского повіту); склав 10-верстну
ґрунтову карту губернії.
1914-1916. Очолював і
безпосередньо здійснював планомірне дослідження ґрунтів Херсонської й
Подільської губерній; склав 10-верстну ґрунтову карту цих
губерній.
1916-1918. Приймав активну участь
в організації й підготовці відкриття Одеського сільськогосподарського
інституту.
1919. Передав секції ґрунтознавства Наркомзему України власноручно
складену 15-верстну ґрунтову карту
Херсонської губернії для використання її при складанні 25-верстної ґрунтової карти України.
1920. 25 березня після тривалої важкої хвороби Олександр Гнатович Набоких у віці 45 років помер у м. Одеса.