Історія / 3. історія науки і техніки

Мудрук О.С.

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, м. Київ, Україна

Замітки з історії наукової думки про картографію грунтів

Створювана утилітарна теорія еволюції наукової думки про феномен грунту, опираючись на численні наукові факти, уявно охоплює всі процеси, що відбуваються з елементами терракомплексу (в т.ч. картографування грунтів), підкреслює природничу єдність світу, єдність живої і неживої речовини, людини як частини живої речовини, носія наукової думки.

В.И. Вернадський першим відзначив, що людство стає геологічною силою й починає активно впливати на природу Землі. Геологічна діяльність людства з необхідністю привела в наш час до появи концепції моніторингу земного середовища перебування людини й розробці заходів по раціональному природокористуванню з урахуванням екологічних вимог. Очевидно, що в ноосфері повинні з'явитися структури, що сприяють реалізації цих концепцій. Такими структурами зараз стають географічні інформаційні системи збору, зберігання, обробки й видачі інформації про навколишнє середовище й суспільну діяльність, створювані з метою розробки заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і охороні навколишнього середовища. Сучасні географічні системи складаються із двох основних частин: а) просторова підсистема – просторове положення на земній поверхні й топографічна (фізико-географічна) характеристика осередків системи й б) тематична підсистема – інформації про природні й соціально-економічні характеристики осередків, включаючи відомості про використання природних ресурсів і промислової діяльності в її межах. Розвинені системи включають і третю частину - підсистему вироблення рішень і їхньої експертної оцінки.

Структура грунтово-географічних інформаційних систем ізоморфна структурі картографічної мови. Це природно привело до того, що картографічні способи збору, обробки й зберігання матеріалів і подавання інформації займають у географічних інформаційних системах настільки ж важливе місце, як і математичні методи й ЕОМ.

Реалізація грунтово-географічних інформаційних систем як спеціалізованої структури ноосфери й сучасне широке їхнє поширення обумовлені розвитком нової автоматизованої технології картографування. Нова дигітал-картографія заснована на автоматичному або напівавтоматичному перекладі карт і інших картографічних матеріалів (включаючи аеро- і космічні знімки й інші дистанційні дані) у числову форму й магнітний запис (дигітал-карти) і реалізації картографічного методу дослідження за допомогою ЕОМ на екранах моніторів. Це дозволяє відносно швидко й просто вирішувати досить складні для традиційної картографічної технології завдання (сполучення й суперпозиція карт різного тематичного змісту, картографічна генералізація, картографічна кореляція досліджуваних об'єктів і явищ і їхніх характеристик, відновлення карт і ін.). Нова технологія дозволяє більш органічно й ефективно поєднувати картографічні й математичні методи обробки інформації й дослідження природних і соціальних явищ. У наш час використання географічних інформаційних систем на основі нової технології картографування дозволило, зокрема, різко прискорити складання тематичних карт, зробивши його процесом, здатним устигати за потоком сучасної інформації.

Переваги грунтово-географічних інформаційних систем створюють і труднощі на шляху їхньої реалізації. Основні з них - труднощі сполучення графічних і числових даних і даних різних методів, громіздкість досить всеосяжних систем: сучасні системи створюються для осередків розміром від 100 х 100 км. для великих територій до 10 х 10 м для міських районів і включають до 20-30 х 10⁶ осередків. Це робить системи громіздкими й бюрократичними, тобто повільно реагуючими на зміну стану осередків. Подолання труднощів на шляхах ієрархічної побудови систем, блокової будови їхньої тематичної частини зі спеціалізацією й відносною автономністю кожного блоку.

Географічні інформаційні системи вирішують у ноосфері найважливіші й найскладніші методологічні завдання наукового дослідження – завдання об'єднання якісних графічних (значною мірою евристичних) і аналітичних (логічних) методів обробки й комплексування інформації. У результаті географічні інформаційні системи стають потужним засобом прискорення комунікативного процесу між різними групами вчених і між наукою й широкою громадськістю, потужним засобом збільшення інформованності суспільства. Це повязано, зокрема, з тим, що концепція географічних інформаційних систем виявляється добре пристосованою до найбільш прийнятному для людини інтерактивному способу введення в ноосферу ЕОМ і математичних методів.

Перспективи розвитку географічних інформаційних систем у ноосфері досить великі. Уже зараз вони становлять важливий елемент ноосфери й значення їх у майбутньому буде увесь час зростати.

Література:

1. Аржанов Е.П. Географические информационные системы в ноосфере / Е.П. Аржанов, А. И. Бурдэ // Оболочки земли и их взаимодействие : сб. тез. докл. – Л. : Изд-во ГО СССР, 1988. – С. 105–106.

2. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление : неопубликованные фрагменты / В. И. Вернадский // Вопросы истории естествознания и техники. – М., 1988. – № 1. –С. 71–79.

3. Мудрук О.С. Структура теорії еволюції наукової думки про утворення і використання грунтів / О.С. Мудрук // Історія науки і біографістики. – 2008. – Вип. 2. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/E–Journals/INB/2008–2/06mosdvs.html.