Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Кристиняк М. Б.

Українська академія друкарства, Україна

Теоретичні аспекти гарантування економічної безпеки суб’єктів малого бізнесу

Гарантування економічної безпеки суб’єктів малого бізнесу є досить важливим, адже мале підприємництво в Україні є базовою ланкою, що наповнює державний бюджет, а також забезпечує основну частку робочих місць в державі.

Свій вагомий внесок в дослідження проблеми гарантування економічної безпеки внесли такі науковці як З. Варналій, В. Геєць, О. Грунін, М. Єрмошенко, Г. Задорожний, , А. Ілларіонов , Г. Козаченко, А. Колосов, Є. Олейніков, В. Ортинський, В. Мунтіян, В. Сенчагов, В. Тамбовцев, В. Шликов, В. Щелкунов та інші.

Пріоритетність гарантування економічної безпеки підприємств малого бізнесу обумовлюються їх роллю та місцем в системі національної безпеки, яку можна охарактеризувати через ланцюжок послідовних залежностей: створення сприятливого підприємницького середовища → забезпечення високого рівня «життєздатності» первинної ланки економіки ( підприємства ) → формування належного рівня економічної безпеки підприємства → забезпечення безпеки національної економіки та її основних складників. [2]

В свою чергу економічну безпеку підприємства можна трактувати, як:

- стан підприємства, при якому вірогідність небажаної зміни яких-небудь якостей, параметрів майна, що належить йому, і зовнішнього середовища, що зачіпає його певної межі;

- стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних і потенційних джерел небезпеки, або економічних погроз;

- економічну безпеку як «кількісну і якісну характеристику властивостей фірми, що відображає здатність «самовиживання» і розвитку в умовах виникнення зовнішньої і внутрішньої економічної загрози»;

- стан захищеності усіх систем підприємства при здійсненні господарської діяльності в певній ситуації.

Основними сучасними проблемами малого підприємництва на шляху розвитку в Україні є певні перешкоди, до яких належать:

- складність та тривалість процедури з реєстрацією;

- недосконалість системи ліцензування;

- бюрократичні дії органів державної виконавчої влади;

- занадто велика кількість контролюючих органів з дублюючими функціями;

- слабка підготовленість населення до підприємницької діяльності.

Також в процесі діяльності підприємства виникають певні загрози, для чого й необхідний процес гарантування економічної безпеки, найбільш поширені є за сферою виникнення. За цією ознакою розрізняють внутрішні і зовнішні загрози. Зовнішні загрози виникають за межами підприємства, і не пов'язані з його виробничою діяльністю. Як правило, це така зміна навколишнього середовища, яка може завдати підприємству збитків. До них належать: несприятливі зміни політичної ситуації; макроекономічні потрясіння (кризи, порушення виробничих зв'язків, інфляція, втрата ринків сировини, матеріалів, енергоносіїв, товарів); зміна законодавства, що впливає на умови господарської діяльності; протиправні дії кримінальних структур; використання недобросовісної конкуренції; промислово-економічне шпигунство; несанкціонований доступ конкурентів до конфіденційної інформації, складова комерційної таємниці; крадіжки грошових коштів і цінностей; шахрайство і т. ін. До внутрішніх загроз і дестабілізуючих чинників належать: дії або бездіяльність (умисні й ненавмисні порушення) працівників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути завдані компанії економічні збитки, витік або втрата інформаційних ресурсів (зокрема відомостей, складових комерційної таємниці або конфіденційної інформації), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими і правоохоронними органами, виробничий травматизм або загибель персоналу тощо. Кількість як внутрішніх, так і зовнішніх загроз для вітчизняних підприємств малого бізнесу є значною, що зумовлено передусім тією різноманітністю зв’язків і відносин, в які вони обов’язково вступають.

Дієвими інструментами зміцнення економічної безпеки підприємництва є механізми державного регулювання малих підприємств через запровадження нормативно методичного забезпечення економічної безпеки, підвищення рівня мотивації органів місцевого самоврядування щодо вжиття заходів зі зміцнення економічної безпеки шляхом внесення зміни й доповнення до Закону України «Про підприємництво», які б, зокрема, визначили функції та компетенцію державних органів, що здійснюють реєстрацію суб'єктів підприємництва, впорядкували б процедури, необхідні для видачі свідоцтва про державну реєстрацію тощо.

На мезорівні зміцнення економічної безпеки підприємництва передбачає посилення ролі регіональних та місцевих органів у формуванні безпечного підприємницького середовища. Їх задача полягають у популяризації принципів економічної безпеки підприємництва в суспільстві та підприємницькому середовищі, збір та висвітлення статистичної інформації щодо злочинів стосовно суб’єктів підприємницької діяльності, посилення громадського контролю за діяльністю державних контрольних органів, підвищення рівня керованості розвитку підприємництва, ведення інформаційних реєстрів підприємств та розвиток інфраструктури бізнесу, стимулювання розвитку систем управління якістю підприємств, забезпечення розвитку промислових територіально-галузевих виробничих систем (кластерів) та забезпечення їх конкурентоспроможності.

Також на мезорівні має бути присутнє удосконалення регуляторної політики, демонополізація економіки, усунення корупції у відносинах “влада – бізнес”, покращання рівня фінансової безпеки підприємництва через розвиток регіональної мережі страхових та гарантійних фондів, кредитної кооперації.

На мікрорівні, тобто рівні самого підприємства, політика стосовно гарантування економічної безпеки підприємства полягає в самозабезпеченні економічної безпеки господарювання, що включає комплекс заходів, здійснюваних безпосередньо самими суб’єктами спрямованих на забезпечення його стійкого функціонування шляхом ліквідації або мінімізації ризиків і загроз його діяльності.

В основному гарантування економічної безпеки на підприємствах виконують різні структурні підрозділи: правовий захист здійснює юридичний відділ, фінансову безпеку забезпечує бухгалтерія, безпеку кадрів – директор з питань персоналу тощо.

Створити внутрішню службу безпеки мають можливість не всі підприємства, зокрема, малі підприємства, як правило, користуються послугами зовнішніх спеціалізованих державних або приватних організацій. Якщо є можливість, то на малому підприємстві одна особа (здебільшого заступник директора) поєднує основну роботу з роботою щодо охорони підприємства. Також досягнення малим підприємством стійких конкурентних переваг безпосередньо залежить від його компетенцій, зокрема здібностей до створення, розвитку та унікального сполучення відповідних ресурсів. Захист ключових компетенцій забезпечить належний рівень конкурентоспроможності на майбутнє, тобто певну унікальність підприємства і відмінність від інших учасників ринку ці засоби є ні чим іншим, як ключовою компетенцією підприємства.

Для малих підприємств надзвичайно важливо усвідомити власну ключову компетенцію – чи то технологія надання послуги, чи то авторська (запатентована) технологія виробництва, чи то наявність особливого (виключного, вартісного, продуктивного) обладнання, чи то специфічні ексклюзивні умови роботи с постачальниками (контрагентами), чи то висококласний фахівець або спеціаліст (команда спеціалістів) тощо. Для різних

підприємств ключова компетенція може бути різною, але саме вона надає основний орієнтир на який мають бути спрямовані дії та основні кошти щодо забезпечення превентивного захисту цього об’єкта.

На нашу думку, управління економічною безпекою підприємства повинно починатися ще на стадії планування його фінансово-господарської діяльності, орієнтуючись не лише на ефективність, але й планову динамічну конкурентоспроможність суб’єкта господарювання. Відтак, перелік критеріїв раціональності планових показників діяльності підприємства необхідно доповнити забезпеченням доступу до ресурсів та ринків, захищеністю підприємства від внутрішніх та зовнішніх загроз, зокрема, на мікрорівні, за фінансовим, інтелектуально-кадровим, техніко-технологічним, інформаційним, інституційно-правовим, маркетинговим, логістичним показниками, що безпосередньо залежить від підприємства, а мезорівень і макрорівень має а свою чергу забезпечити держава, щоб створити належні передумови для сталого розвитку і забезпечення економічної безпеки підприємства в цілому .

Література:

1. Економічна безпека підприємств, організацій та установ : навч. посіб. / [В. Л. Ортинський, І. С. Керницький, З. Б. Живко та ін.]. ― К. : Правова єдність, 2009. ― 542 с.

2. Державна регуляторна політика у сфері малого підприємництва / З. С. Варналій, І. Кузнєцова. ― К. :Ін-т екон. прогнозування, 2002. ― 104 с.

3. Стричак Г. В. Формування системи управління економічною безпекою Малого підприємництва а Україні / Г. В. Стричак // Збірник науково-технічних праць НЛТУ України. ― Львів : РВВ НЛТУ України. ― 2011. ― Вип. 21.18. ― 400 с.