Економіка/Економіка підприємства

Дубєй Ю. В.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ

Удосконалення класифікації запасів і методів нормування оборотних активів вагонобудівних підприємств

Побудова ефективної системи управління запасами підприємства потребує їх чіткої ідентифікації та класифікації. Матеріальні оборотні активи підприємства представлені специфічними для машинобудування статтями і статтями, притаманними іншим галузям національного господарства: продукція легкої і деревообробної промисловості, продукція целюлозо-паперової промисловості, будівельні матеріали, товарні запаси тощо. Ідентифіковано матеріально-речовий склад специфічних активів підприємств, що займаються виробництвом і ремонтом залізничного рухомого складу: сировина і матеріали (стандарні погонажні вироби, трубопровідна арматура, прокати металів, лакофарбові матеріали, грунтовки і шпаклювання), купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби (різна комплектація, литво (сталеве, чавунне, кольорове)), паливо (вугілля спеціальне і активне, бензини, дизпаливо і продукти нафтопереробки), запасні частини (складна механіка, електроустаткування і електроніка), малоцінні та швидкозношувані предмети (інструмент, технічне оснащення, абразивні матеріали).

У ПАТ «Дніпровагонмаш» на виробничі запаси приходиться 99,35% всіх матеріальних оборотних активів, у т.ч. сировина і матеріали – 43,76%, покупні полуфабрикати та комплектуючи вироби – 52,78%. На паливо приходиться 0,32% матеріальних оборотних активів, на запасні частини – 1,79%, на інші матеріали – 0,51%, на малоцінні і швидкозношувані предмети – 0,65%. Це визначає доцільність використання різних підходів до нормування оборотних активів.

Для визначення нормативної потреби у запасних частинах і матеріалах для проведення робіт з технічного обслуговування рухомого складу міського електротранспорту використовують виробничі і зведені норми витрат матеріальних ресурсів. Цей підхід пропонується адаптувати для нормування оборотних активів підприємств, що здійснюють виробництво і технічне обслуговування залізничного рухомого складу. Норми запасу сировини, матеріалів, покупних полуфабрикатів і комплектуючих витрат, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів класифікують за такими основними ознаками: ступінь агрегації, ступінь узагальнення номенклатури. Норми оборотних активів поділяють за ступенем агрегації на виробничі і зведені (нижчого рівня і верхнього рівня). Зведені норми запасів оборотних активів розробляють з використанням виробничих норм. Зведені норми вищих рівнів відповідають вищим ступеням агрегації по видам сировини, матеріалів, покупних полуфабрикатів і комплектуючих витрат, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо.

Розрахунок нормативів окремих статей оборотних активів робиться, виходячи з середньодобової потреби кожного виду сировини, матеріалу, комплектуючих виробів і норм запасу (у днях). Середньодобова потреба визначається з кошторису витрат на виробництво без урахування поворотних відходів. Розмір середньодобових витрат визначається по номенклатурі сировини, матеріалів і комплектуючих, покупних напівфабрикатів і розраховується діленням суми їх витрат в планованому періоді на кількість днів в тому ж періоді. Розрахунок норми запасу в днях визначається за формулою:

, (1)

де НЗ – норма запасу у днях;

- транспортний запас;

- технологічний запас;

- поточний складський запас;

- страховий (гарантійний) запас.

З урахуванням виду транспорту по доставці матеріалу визначається час в дорозі від постачальника в днях (транспортний запас). Експертним шляхом визначається час на складування і сортування кожного матеріалу, комплектуючих виробів (технологічний запас). Визначається середня тривалість інтервалу між закупівлями. Поточний складський запас приймається рівним у розмірі 50% від тривалості інтервалу між двома суміжними постачаннями.

Норматив оборотних коштів (), що авансуються у і-ий вид виробничих запасів:

, (2)

де СДП – середньодобові витрати відповідних запасів, які визначаються агрегованим або виробничим методом.

Загальний норматив оборотних коштів (НОК) у вартісному вираженні визначається за формулою:

, (3)

де – ціна i–ого виду запасів.

Для визначення норм витрат виробничих запасів доцільно використовувати виробничий, розрахунково-аналітичний і дослідно-статистичний методи.

Виробничий метод полягає у визначенні виробничих норм на підставі спостережень, які проводять безпосередньо під час виробництва, шляхом вимірювання обсягу виробленої продукції і кількості використаних матеріалів і сировини із застосуванням встановленої технології робіт відповідно до вимог експлуатаційної документації та за умов раціонального використання матеріалів. Його використання доцільно під час нормування запасів матеріалів, які мають усувні втрати та відходи. У виробничі норми витрат матеріалів включають важкоусувні втрати та відходи, які утворюються під час транспортування, в процесі виробництва тощо. Інші витрати у виробничу норму не включають.

Розрахунково-аналітичний метод розроблення виробничих норм полягає у теоретичних розрахунках, які базуються на технологічній документації з виробництва готової продукції. Цей метод застосовують під час нормування витрат сировини, матеріалів, які не мають важкоусувних втрат і відходів, а також у тих випадках, коли величина втрат і відходів може бути визначена теоретичним розрахунком. Норми витрат матеріалів, які отримані розрахунково-аналітичним методом, повинні бути перевірені у виробничих умовах. Дослідно-статистичний метод нормування передбачає використання звітних та облікових даних про фактичні витрати. Цей метод застосовують у разі неможливості використання виробничого чи розрахунково-аналітичного методів. Залежно від властивостей сировини, матеріалів і особливостей технологічного процесу виробничі норми витрат можуть встановлюватися за результатами застосування одного з вказаних методів або за результатами комбінації двох, а в деяких випадках і всіх трьох методів.

Для обґрунтування методів визначення норм витрат (зведених або виробничих) проводять ХYZ – аналіз. До класу X відносять статті запасів, які мають найбільшу питому вагу у структурі матеріальних витрат (50-55%), до класу Y – середню питому вагу (30%), до класу Z – низьку питому вагу (до 15%). Для запасів класів Х і Y доцільно використовувати виробничий метод визначення норм витрат, для запасів класу Z – зведені норми виробничих витрат. Визначення зведених норм виробничих витрат здійснюється агрегатним методом залежно від особливостей технологічного циклу (по групам однорідних запасів та /або групам готової продукції), виробничих норм – індивідуальним методом (у розрізі конкретних видів запасів і готової продукції).

Таким чином, розроблені рекомендації дозволять раціоналізувати процеси нормування оборотних активів на основі врахування специфіки вагонобудівних підприємств.