УДК 330.123.3;168.5

Кожушко дарина Миколаївна

аспірант кафедри економіки

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського

систематизація підходів до визначення сутності економічної категорії «потенціал»

Розглянуто класичні та сучасні підходи щодо визначення дефініції «потенціал», його економічної сутності та термінологічного трактування. Розроблено систематизацію підходів до визначення терміну «потенціал», визначено основні переваги та недоліки кожного з підходів.

Ключові слова: потенціал, сутність, основні підходи, переваги, недоліки.

Вступ. Основною умовою успішного функціонування промислового підприємства у мінливому зовнішньому середовищі є його спроможність адаптації до змін та постійного розвитку. Джерелом розвитку будь-якого суб’єкта господарювання в таких умовах є потенціал, що містить в собі перспективу майбутнього стану підприємства.

Введення в економічну науку поняття потенціалу підприємства було зумовлено наявністю різноманітних джерел невикористаних можливостей покращення результатів діяльності підприємства та складного механізму взаємодії між ними. Як зазначають, зокрема у [1, с.13] «потенціал підприємства» являє собою реальну або ймовірну здатність виконати цілеспрямовану роботу. При цьому автори цієї праці здійснюють детальний розгляд окремих складників загального економічного потенціалу підприємства, зокрема, організаційного, виробничого, маркетингового та інших видів потенціалу, окремо виділяючи також інноваційний потенціал підприємства.

Постановка завдання. Основною метою статті є систематизація теоретичних підходів в дослідженні сутності поняття «потенціал», визначення переваг та недоліків кожного з підходів.

Аналіз літературних джерел. У дослідженнях вітчизняних та закордонних вчених поняття потенціалу підприємства перебуває у стадії розробки та вивчення. Сучасні науковці, такі як Гриньова А.В., Іщук С., Федоніна О.С., Бикова В.Г., Шаманська О.І., Максименко І.О., Ареф’єва О.В., Должанський І.З., Буряк Г.Ю., Капінос Г.І., Удалих О.О., Метеленко Н.Г., Бачевський Б.Є. тощо, запропонували та систематизували основні наукові підходи до трактування об’єкта дослідження.

Однак у більшості праць є розбіжності у визначенні самого поняття «потенціал», у характеристиці його сутності та основних складових. Неоднозначність у розумінні сутності потенціалу підприємства ускладнює процес його дослідження та ефективного використання. Тому необхідне подальше проведення досліджень стосовно даної економічної категорії.

Результати. На сьогодні, категорія «потенціал» не має однозначного трактування. Найчастіше термін «потенціал» застосовується для позначення засобів, запасів і наявних джерел, що можуть використовуватися для досягнення стратегічної мети, рішення поточного завдання, а також можливостей окремої особи, підприємства, суспільства, держави в будь-якій області [1].

Як показав аналіз багатогранності визначень терміну «потенціал», ми можемо констатувати, що існують декілька різних поглядів на трактування даного поняття (рис. 1.1)*.

*складено автором

Рис. 1.1 – Загальна характеристика основних підходів до визначення дефініції «потенціал підприємства»

Перший підхід визначає потенціал підприємства як сукупність усіх наявних внутрішніх ресурсів підприємства. Його дотримувалися О.І. Анчишкін, В.М. Архангельський, В.С. Нємчіков та інші. Так, наприклад, В.М. Архангельський трактує це поняття так: «Потенціал – засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певної задачі»[2]. Нємчінов В. С. розглядає потенціал як ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту[3]. Основним недоліком даного підходу є те, що науковці розглядають потенціал к ресурсну складову діяльності підприємства без взаємозв’язку з можливостями підприємства для функціонування на перспективу.

Другий підхід схиляється до того, що потенціал підприємства – це сукупність усіх наявних та прихованих можливостей суб’єкта господарювання. Прихильники даного підходу стверджують, що дослідження потенціалу підприємства має ґрунтуватися не на досягнутому рівні використання внутрішніх ресурсів, а на можливостях їх використання. Зокрема О.І. Олексюк, розуміє потенціал як максимально можливу сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень [4]. Таке дослідження поняття «потенціал» враховує лише одну із граней об’єкта дослідження.

Так як поняття потенціалу є полі системним, то і підхід до його визначення має враховувати всі чинники. Таким підходом, на нашу думку, є результативний, який трактує дане поняття як сукупність усіх наявних ресурсів та можливостей підприємства, що у своєму взаємозв’язку сприятимуть ефективному досягненню поставлених цілей.

Так, наприклад, Мец В. О. вважає, що потенціал є узагальнюючою характеристикою роботи підприємства і проявом сукупного впливу наступних взаємозалежних його сторін: виробничого, майнового, фінансового і ділового потенціалів [5]. Краснокутська Н.С. дає визначення потенціалу як можливість системи ресурсів і компетенції підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів [6]. Чумаченко М.Г. визначає потенціал «як відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату за умови: наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості; можливості залучення капіталу в обсязі, необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів; рентабельності вкладеного капіталу; наявності ефективної системи керування фінансами, що забезпечує прозорість поточного і майбутнього стану» [7]. Але, враховуючи широкий спектр об’єкта дослідження, при його вивченні потрібний більш детальний аналіз та обґрунтування.

Отже, потенціал підприємства в своїй основі направлений на досягнення відповідного результату, що можливий лише при успішному та ефективному взаємозв’язку трьох основних компонентів: внутрішніх ресурсів, наявних можливостей та прихованих можливостей.

Дослідивши поняття «потенціал підприємства», можна провести його характеристику за наступними рисами:

1) потенціал підприємства визначається його реальними реалізованими та нереалізованими можливостями;

2) потенціал підприємства визначається наявними внутрішніми ресурсами , які у взаємозв’язку з можливостями сприяють досягненню економічних цілей;

3) результати використання потенціалу підприємства визначаються його організаційною структурою та рівнем науково-технічного прогресу.

Висновок. Таким чином, узагальнення наукових підходів до трактування поняття «потенціал» дозволяє визначити його як комплекс внутрішніх ресурсів та можливостей в діяльності підприємства, які сприяють ефективному функціонуванню суб’єкта економічної діяльності. Запропонована систематизація підходів до визначення полі системної економічної категорії «потенціал» дозволить враховувати всі показники при оцінюванні рівня потенціалу підприємства, що є напрямком подальших досліджень автора.

Список літератури:

1. Устенко М.О. Об’єктивні та суб’єктивні складові потенціалу підприємства як важлива умова його розвитку // Вісник економіки транспорту і промисловості. - № 33, 2011. – С. 232-233

2. Архагельський В.Н., Зиновьес Л.Е. Управление научно-техническим прогрессом в машиностроении. – М.: 1983. – С.6

3. Немчиков В.С. Экономико-математические методы и модели / В.С. Немчиков // Избранные произведения. – М.: Наука, 1967. – Т. 3. – 207 с.

4. Олексюк О.І. Управління потенціалом акціонерних товариств // Автореф. дис. … канд. екон. наук. – К., 2001

5. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. – К.: Вища школа. – 2003. – 175 с.

6. Краснокутська П. Дефініція поняття «потенціал підприємства» в контексті розвитку мікроекономічної теорії / П.Е. Краснокутська // Вісник КНТЕУ. – 2008. – № 5. – С. 54–64. Економічний словник / За ред. П.І. Баргія, С.І. Дорогунцова. – К.: Головна редакція УРЕ, 1973. – 623 с.

7. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 2004 с.