Регіональне програмування як дієвий механізм стимулювання розвитку регіонів

Баранецька С.С.

Актуальність дослідження. На сьогодні в багатьох країнах світу схиляються до державного економічного програмування, як вищої форми державного регулювання економіки.

Державна економічна програма – це комплекс ієрархічно підпорядкованих цілей, важливих для розвитку народного господарства, засобів їх досягнення, органів, відповідальних за виконання у визначені строки та за контроль, забезпечений достатнім цільовим фінансуванням і правовою базою [213].

В Законі України «Про основи державної регоінальної політики» зазаначено, що програма регіонального розвитку – це комплекс взаємопов’язаних стратегічних завдань та заходів, спрямованих на досягнення визначених цілей розвитку регіону, що готується та затверджується у встановленому законодавством порядку та реалізовується поетапно через проекти регіонального розвитку, об’єднані спільною метою.

Розробка і реалізація таких програм називається державним економічним програмуванням. Воно направлене на узгодження і координацію наступних процесів:

· макропланування, наданого в прогнозах, бюджетних планах і макропрограмах, які розробляються і здійснюються на державному рівні;

· територіального (регіонального) планування, втіленого в прогнозах, бюджетних планах і програмах регіональних та місцевих органів управління і самоврядування;

· мікропланування, що реалізується в планах підприємств;

· мезопланування, тобто планування галузей, підгалузей, територіально-виробничих комплексів та промвузлів.

Завдання даного дослідження – вивчення процесів макро- та регіонального програмування.

Результати дослідження. Визначальне місце в системі народногосподарського планування займають програми. Вони розробляються з метою вирішення пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку регіонів і є особливо важливими регуляторами в загальній системі індикативного планування.

Основними принципами побудови програм розвитку територій повинні бути: вирішення не тільки глобальних проблем (продовольча, енергетична та інші), а також більш конкретних і особливо актуальних на даному етапі розвитку (переробних потужностей в сільській місцевості, використання ресурсозберігаючих технологій в машинобудуванні тощо); визначення джерел фінансування за рахунок бюджетів усіх рівнів; участь регіонів у реалізації загальнодержавних програм; достатність ресурсів для виконання робіт .

Особливо важлива розробка планових документів для регіонів, які характеризуються програмною ситуацією. Так, П. А. Мінакір пов’язує необхідність їх розробки з проблемами регіонів, що формуються і розвиваються порівняно швидко на базі переважно дефіцитних природних ресурсів. Формування їх господарської структури в основному націлено на вирішення головного завдання – забезпечення господарського комплексу країни необхідною сировиною. Виникнення програмної ситуації в цих регіонах пов’язане з накопиченням диспропорцій в регіональному господарському комплексі між розвитком галузей, що забезпечують виконання народногосподарських функцій регіону, та іншими частинами територіального господарства.

Регіональне планування спирається як на загальні економічні, так і на соціальні закони територіальної організації народного господарства, серед яких:

· закон територіального розподілу праці;

· закон регіональної інтеграції господарства;

· закон географічної цілісності регіонів.

Серед методів, що використовуються в передпланових регіональних дослідженнях: економічного районування; типології і класифікації; картографічного моделювання; енерговиробничих циклів; балансовий; програмно-цільовий; нормативний; статистичний; системного аналізу .

Найважливіші завдання програми:

· забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку території;

· удосконалення структури господарського комплексу регіону;

· ефективне функціонування виробничої та соціальної інфраструктури;

· раціональне використання ресурсів;

· зростання рівня життя населення.

Рис. 1. Цілі і засоби розвитку регіону

Рис.2. Результати розвитку

Основні розділи, які, відповідно до висновків вчених, має включати в себе програма регіонального розвитку:

1. Визначення економічного і соціального потенціалу регіону.

2. Вибір стратегічних напрямків розвитку.

3. Вирішення соціальних проблем.

4. Вирішення питань комплексного розвитку регіону.

5. Формування фінансово-економічного механізму реалізації програми.

6. Аналіз стану та можливостей науково-технічного прогресу в умовах раціонального природокористування.

7. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності.

Пропонується наступна послідовність розроблення проекту програми:

1. Аналіз досягнутого стану соціально-економічного розвитку регіону на початок прогнозованого періоду, виявлення найбільш гострих проблем і диспропорцій у господарському комплексі та причин їх виникнення.

2. Обґрунтування цілей, завдань і пріоритетів у соціально-економічному розвитку на прогнозований період, визначення шляхів вирішення проблем, розробка необхідних заходів і кількісних характеристик щодо розвитку господарського комплексу з урахуванням впровадження ринкових відносин, ефективного використання і відтворення природно-ресурсного потенціалу, реструктуризації та технічного переозброєння промисловості і аграрного сектора.

3. Узгодження основних завдань і параметрів проекту програми з намірами центральних та регіональних органів виконавчої влади і самоврядування, врахування в доцільних обсягах поданих підприємствами та організаціями проектів планів.

4. Складання проекту програми і подання її у встановлений термін на розгляд регіональних органів виконавчої влади.

5. Уточнення обсягів фінансових ресурсів.

6. Внесення необхідних коректив в частині заходів та фінансів після

розгляду органами виконавчої влади.

7. Подання програми на обговорення та затвердження регіональним органом самоврядування [240, с. 61–62].

У регіональному розвитку особливе значення мають інноваційні програми, орієнтовані на нові технології, заохочення малого та середнього бізнесу, створення робочих місць. В цьому напрямку значний досвід накопичений в країнах Європейського Союзу, де в межах Генерального плану розвитку малого бізнесу здійснюються регіональні проекти підтримки підприємницької діяльності. Головні напрямки такого планування:

· виявлення та підготовка ділових людей, здатних відкрити власне мале підприємство з використанням сучасних технологій;

· спрощення процесу створення підприємств, підтримка їх керівників;

· узгодження проблем організації нових підприємств з існуючими проектами;

· допомога у виборі та виробництві продукції, виготовленої на базі новітніх технологій;

· надання методичної допомоги щодо створення планів економічної діяльності експериментальних підприємств;

· надання учасникам програми інформації про передові ідеї в галузі маркетингу, їх застосування, а також навчання управлінню фінансовою діяльністю;

· отримання діловими людьми можливості приступити на завершальному етапі програми до створення конкурентоздатних на зовнішньому ринку підприємств.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Протягом десятиріч вчені і практики відпрацьовують варіанти вирішення двох питань – забезпечення планової взаємодії різних напрямків функціонування економічного механізму на території та поєднання бізнесових і територіальних інтересів на межі важливих проблем: використання регіональних ресурсів, охорони довкілля, формування інфраструктури, підвищення рівня життя.

Вдосконалення комплексних територіальних планів, надання їм орієнтуючих функцій у формуванні структури господарства регіонів та розвитку горизонтальних зв’язків значно підвищує вимоги до регіональних передпланових досліджень.

У зв’язку з цим необхідні високий науковий рівень передпланових обґрунтувань розміщення продуктивних сил, їх компонентно-пропорційний розвиток, використання методів врахування впливу науково-технічного прогресу на територіальний розвиток, широке впровадження розрахунків економічної ефективності запланованих заходів і функціонування регіональних господарських комплексів.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” від 08.09.2005 р. № 2850-IV [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

2. Кузнецов А.О. Соціально-економічний розвиток регіону: зміст, форми та особливості державного регулювання/ Кузнецов А.О. /Теорія та практика державного управління, 2011. № 1 (32), с.1-8.

3. Основи стійкого розвитку: Навчальний посібник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2005. – 654 с.

4. Програма економічного та соціального розвитку Черкаської області на 2013 рік. [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.oda.ck.ua/docs/2013/prog2013.pdf

5. Проект Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основних напрямів розвитку на 2013 і 2014 роки [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.state-gov.sumy.ua/progr_2012.html.

6. Стратегія розвитку Черкаської області до 2015 року (зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 28.12.2011 №12-1/VI). -70 с.

7. www.ukrstat.gov.ua/

8. www.oblrada.ck.ua/oblasn-programi.html