Економічні науки/ 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Федотова К.В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Аналіз ризиків зовнішньоекономічної діяльності

підприємства

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п.8 ст. 1).

Здійснення ЗЕД пов'язане з необхідністю приймання ризикованих рішень, тобто таких, які не гарантують повне виконання її цілей. На сьогодні 80% суб'єктів господарської діяльності в країнах світового співтовариства здійснюють зовнішньоекономічні операції, що пов'язано з великою кількістю ризиків. В ЗЕД нараховується близько 150 видів ризиків [1].

Під ризиками у ЗЕД розуміють [1]:

1. Ризик – це загроза втрат ресурсів, додаткових витрат, недоотримання прибутку суб'єктами ЗЕД.

2. Ризик – це непередбачуваність зовнішньоекономічної операції.

3. Ризик – це неповна впевненість щодо ефективності операцій, які плануються та проводяться в процесі здійснення ЗЕД.

При проведенні ЗЕД суть управління ризиками зводиться до досягнення такого становища, коли ризик можна вважати прийнятним і виправданим. Для цього потрібно вміти робити оцінки ризикам з метою вибору з них тих, які можна прийняти, якими можна управляти і від яких слід відмовитися.

У загальному вигляді систему методів оцінки ЗЕД слід поділити на дві групи: якісні методи оцінки та методи кількісного аналізу [2]. Більшість дослідників, що займаються даною проблемою, відзначають, що якісний аналіз є найбільш складним етапом у загальному аналізі ризиків. Його головне завдання полягає у визначенні факторів ризику, виявленні напрямків діяльності й етапів, на яких може виникнути ризик. На етапі якісного аналізу встановлюються потенційні галузі ризику і після цього ідентифікуються всі можливі ризики.

Якісний аналіз ризиків ЗЕД здійснюється за такими основними напрямками:

1. Проводиться порівняння очікуваних позитивних результатів з можливими від цього наслідками. Наслідки рекомендується класифікувати за аналогією з можливими втратами на фінансові, матеріальні, часові, соціальні, збутові, екологічні та матеріально-психологічні.

2. Визначається вплив рішень, які приймаються на етапі розробки стратегії ЗЕД, на інтереси суб'єктів ЗЕД. Необхідність цього кроку є наслідком того, що при здійсненні ЗЕД потрібно враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін.

В рамках кількісного аналізу робиться чисельне визначення міри окремих ризиків а також ризику всього обраного напрямку ЗЕД. Підприємство при цьому отримує можливість вибору конкретного напряму діяльності, конкретного іноземного партнера виходячи з власних пріоритетів.

В даний час найбільш поширеними методами кількісної оцінки ризику є наступні.

1) Статистичний метод. Він застосовується у випадку, коли суб'єкт ЗЕД має в своєму розпорядженні значні обсяги статистичної інформації щодо питань, які його цікавлять, за n періодів часу. При використанні цього методу ступінь ризику виражається або ймовірністю можливих втрат, або середнім значенням (математичним очікуванням) найбільш ризикованої величини, або величиною середньоквадратичного відхилення від очікуваної величини.

2) Метод аналізу доцільності витрат. Сутність цього методу ґрунтується на факті, що витрати за кожним напрямом діяльності підпримства, а також по окремих її елементах, мають різну ступінь ризику. Наприклад, ступінь ризику витрат, пов'язаних з купівлею сировини, буде вище, ніж по витратах на заробітну плату.

3) Метод експертних оцінок. Цей метод носить більш суб'єктивний характер у порівнянні з іншими. Суб'єктивність є наслідком того, що група експертів, яка займається аналізом ризиків, висловлює власне судження як щодо минулої ситуації, так і щодо перспектив розвитку.

4) Аналітичний метод. Його можна звести до декількох взаємозалежних етапів:

- на першому етапі здійснюється підготовка аналітичної інформації;

- на другому етапі будуються діаграми залежностей вибраних показників від вихідних даних. Зіставляючи їх, можна виділити ті показники, які більшою мірою впливають на ЗЕД;

- на третьому етапі визначаються критичні значення ключових параметрів.

- на четвертому етапі на підставі отриманих ключових параметрів аналізуються можливі шляхи підвищення ефективності роботи фірми, а, отже, і шляхи зниження ступеня ризику, який визначається за одним з наведених методів.

5) Метод використання аналогів. Сутність цього методу полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику визначеного напряму ЗЕД доцільно використовувати дані про розвиток таких же або аналогічних напрямів у минулому.

При проведенні комплексної оцінки ЗЕД в умовах ризику необхідно не тільки встановити всі джерела можливих ризиків, але і виявити, які джерела домінують.

Литература:

1. Рум'янцев А.П., Рум'янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність / А.П. Рум'янцев, Н.С. Рум'янцева. – Навч. посіб. / 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 296 с.

2. Левченко М.О. Методи оцінки ризиків зовнішньоекономічної діяльності машинобудівного підприємства / М.О. Левченко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 6. T.3. – С. 190-194.