Видіборець А.П.

Національний університет Державної податкової служби України, Ірпінь

Специфіка надання та отримання міжбюджетних трансфертів

Міжбюджетні відносини є важливою складовою бюджетного процесу, що впливає на організацію фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, дієвим чинником економічного та політичного розвитку держави та її регіонів.

Серед факторів сталого розвитку системи міжбюджетних відносин держави небезпечними залишаються регіональні диспропорції, наростання поляризації між регіонами за рівнями соціального розвитку і потужністю економічного потенціалу, незацікавленість місцевої влади у нарощуванні дохідної бази своїх регіонів, регіональний сепаратизм, неможливість фінансування економіки регіону або її пріоритетних секторів, диспропорції співвідношення обсягів першого і другого кошика доходів місцевих бюджетів, недостатній обсяг дохідної частини місцевих бюджетів.

В якості інструменту, що використовується для додаткового фінансування видатків місцевих бюджетів, застосовуються міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання, додаткові дотації, субвенції). Недостатність закріплених та власних доходів значно зменшує можливості органів місцевого самоврядування задовольняти потреби населення в суспільних послугах і спричиняє потребу в отриманні централізованої допомоги, зокрема частка міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів збільшувалася як протягом 1999-2002 рр. (на 16,9 процентних пунктів, складала в 2001 р. більше 30 %) [7, c. 253], так і в наступному після запровадження принципу субсидіарності, формульного підходу до визначення дотації вирівнювання (у 2003 р. – 41 %, у 2008 р. – 44,3 %, у 2011 р. – 53,1 % тобто на 12 процентних пунктів) (рис. 1).

Рис.1. Структура надходжень (власних, закріплених, трансфертів) місцевих

бюджетів [1]

Майже 95% трансфертів з державного бюджету останні 2010-2011 роки складає дотація вирівнювання та субвенції на здійснення державних програм соціального захисту населення. Реалізується як пріоритетне надання субвенцій на фінансування інвестиційних заходів і соціально-економічний розвиток регіонів (2009 р. – 224,5 млн. грн, 2010 р. – 2,641 млрд.грн., 2011 р. – 4,9 млрд. грн.), збільшення майже вдвічі, але розподіл зазначених субвенцій відбувався нерівномірно – пріоритетними були регіони з вищим рівнем доходів та можливістю для застосування схем спільного фінансування [1].

Запроваджена система міжбюджетного регулювання доходів місцевих бюджетів не сприяє зацікавленості органів місцевого самоврядування в нарощуванні власної доходної бази, про що свідчить суттєве перевищення темпів зростання обсягів трансфертів вирівнювання, які передаються місцевим бюджетам над темпами зростання самостійно залучених ними доходів. Це означає, що фінансова автономія місцевих органів влади, закріплена у ст.9 Європейської хартії місцевого самоврядування [1], залишається в Україні вкрай обмеженою.

Діюча система міжбюджетних відносин не може вважатися досконалою через низку проблем:

– посилюється централізація фінансових ресурсів всупереч Концепції реформування місцевих бюджетів; недосконалість (інколи відсутність) методики визначення обсягів трансфертів і критеріїв, умов надання окремих їх видів не дозволяють в повному обсязі забезпечити об’єктивну потребу відповідних місцевих бюджетів у фінансових ресурсах; численні зміни обсягів, видів трансфертів, що вносяться протягом бюджетного року;

– потребує вдосконалення механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання в напрямі визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на рівні області, району, міста з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану, потенціалу відповідних територій з метою бюджетного планування розмірів фінансових ресурсів для задоволення місцевих потреб [2].

Таким чином недостатня ефективність функціонування системи міжбюджетних відносин стає фактором гальмування соціально-економічного розвитку та провокує загострення суспільних протиріч, викликаних суттєвою диференціацією рівнів фінансового забезпечення між окремими адміністративно-територіальними одиницями. Тому, виникає необхідність у впровадженні цілісної концепції стратегічного розвитку системи міжбюджетних відносин, яка б базувалась на визначенні бюджетної пріоритетності у соціальній сфері, розвитку людського капіталу, конкурентоспроможності регіонів та загалом фінансової стабільності національної економіки.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бережна А.Ю., Мірошниченко О.В. Стабілізація місцевих бюджетів як важіль забезпечення фінансової безпеки держави//Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України – № 2 – 2012 – С. 6-24.

2. Рябушка Л.Б. Сучасний стан та тенденції розвитку системи міжбюджетних відносин. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/26747/1/Rjabushka.pdf