Державне управління

Магістрантка Злепко Ю.С.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

Актуальність удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері транскордонного співробітництва

За останні роки в Україні спостерігається активний розвиток транскордонного співробітництва, що виявляється в утворенні єврорегіонів, які успішно функціонують, а їх діяльність та програми набувають популярності й розширюють межі міжнародної співпраці. Починаючи з 1993 року на території України утворено дев’ять єврорегіонів, до складу яких входять дванадцять областей: Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька (Карпатський єврорегіон, лютий 1993 p.), Волинська (єврорегіон «Буг», у квітень 1993 p.), Одеська (єврорегіон «Нижній Дунай», серпень 1998 p.), Чернівецька та Івано-Франківська (єврорегіон «Верхній Прут» вересень 2000 р.), Вінницька (єврорегіон «Дністер», лютий 2012 р.), Чернігівська (єврорегіон «Дніпро», 2003 р.), Харківська (єврорегіон «Слобожанщина», листопад 2003 р.), Сумська (єврорегіон «Ярославна», квітень 2007 р.), Луганська й Донецька області (єврорегіон «Донбас», жовтень 2010 р.) а також та Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області, Автономна Республіка Крим, а також місто Севастополь (некомерційна організація «Чорноморський єврорегіон», вересень 2008 р.). Як бачимо, процес співпраці України з прикордонними територія функціонуює вже 20 років й поповнюється новими єврорегіонами та програмами.

Зважаючи на це, особливу увагу варто приділяти саме нормативно-правовому забезпеченню діяльності органів місцевого самоврядування, адже саме цей інститут займає ключову ланку у безпосередній взаємодії територіальної громади та держави.

В Україні транскордонні відносини регулюються Законом України «Про транскордонне співробітництво», який є базовим та визначає ключові засади функціонування транскордонного співробітництва, дає тлумачення термінології, визначає мету та принцип, а також вказує на джерела фінансування транскордонного співробітництва[4]. Крім того, розвиток транскордонного співробітництва ґрунтується на Законах України «Про міжнародні договори» та «Про зовнішньоекономічну діяльність», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2011-2015 роки» та ін.. Іншою групою документів, що регламентують діяльність транскордонного співробітництва є міждержавні Угоди та Договори України з державами-партнерами. На міжнародному рівні, Транскордонне співробітництво регламентується Європейською рамковою конвенцію «Про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями» та протоколами до неї.

Всі діючі нормативно-правові акти, перш за все акцентують увагу на співпраці між країнами на регіональному рівні. Але на даному етапі в українському законодавстві відсутні положення які б чітко регламентували повноваження органів місцевого самоврядування, щодо участі в проектах транскордонного співробітництва. Наявна нормативно-правова база, швидше за все, носить більш загальне спрямування. Причиною цього є, відносно, короткий термін підтримання та участі у транскордонному співробітництві й відсутність членства в Євросоюзі. Нормативно-правова база, яка регулює транскордонні відносини, є обширною та досить змістовною, але є ще далеко не повною та структурованою, зважаючи на це, з кожним роком видаються нові постанови та законодавчі акти, що сприяють унормуванню та удосконалюю сфери транскордонного співробітництва.

Аналізуючи чинне законодавство, що регулює сферу транскордонних відносин, можемо виділити такі проблеми: недостатнє кадрове забезпечення, недосконале інформативне та нормативне забезпечення, нестача фінансування та відносно малий обсяг науково-аналітичного й методологічного матеріалу. На нашу думку, для їх вирішення варто: залучити провідних науковців до розробки достатньої кількості науково-методичного матеріалу з даного питання, Кабінету Міністрів України вдосконалити механізм координації повноважень місцевим органам самоврядування та здійснити перегляд нормативно-правової бази, з метою її удосконалення та адаптації до законодавства Євросоюзу, збільшити надходження коштів до даного сектору та при підготовці та ухваленні проектів Держбюджету варто щорічно враховувати видатки на забезпечення виконання заходів, пов’язаних з адаптацією законодавства України до права Євросоюзу.

Литература:

1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР , електронний ресурс. – режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

2. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 38, ст.249.

3. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. № 2493-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 33, ст. 175.

4. Закон України «Про транскордонне співробітництво»., - Електронний ресурс, режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1861-15

5. Конституція України від 24 серпня 1996 р. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2006. – 48 с.

6. Концепція Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. № 416-р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – 16 серпня. №31. С.237-240.