Тхеквондо-ВТФ: історія і тенденції розвитку в Україні

Давидов П. О., Бачинська Н. В.

Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою

Дніпропетровської міської ради,

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Ключевые слова: тхэквондо-ВТФ, история, перспективы.

Ключові слова: тхеквондо-ВТФ, історія, перспективи.

Keywords: тaekwondo-WTF, history, prospects.

Аннотация

Теоретически определены и обоснованы исторические тенденции развития тхэквондо в Корее. Выявлено современное состояние тхэквондо как олимпийского вида спорта. Определены и выделены проблемы и перспективы развития в Украине.

Анотація

Теоретично визначені і обгрунтовані історичні тенденції розвитку тхеквондо в Кореї. Виявлено сучасний стан тхеквондо як олімпійського виду спорту. Визначені та виділені проблеми та перспективи розвитку в Україні.

Annotation

In theory historical progress of тaekwondo trends are certain and reasonable in Korea. The modern state of тaekwondo is educed as an olympic type of sport. Problems and prospects of development are certain and distinguished in Ukraine.

Вступ. Тхеквондо – давньокорейське бойове мистецтво, яке дуже популярно у сучасному світі. Кількість прихильників тхеквондо перевищує 50 млн. осіб. Причина такої популярності полягає в тому, що корейські майстри змогли поєднати стародавні принципи і методи тренувань з тенденціями сучасного спорту, що зробило тхеквондо унікальною системою саморозвитку і фізичного виховання, а також дуже видовищним і динамічним видом спорту.

Тхеквондо, таеквондо, теквондо. Необхідно врахувати, що із-за численних варіантів прочитання, багато назв дещо спотворюються. У латинській транскрипції Taekwon-do буквосполучення «ае» означає один голосний, а зовсім не два голосних (а) + (е) [1, 3].

Метою тренувань і вивчення тхеквондо є досягнення людиною гармонійної єдності фізичної, психічної та духовно-моральної.

Заняття тхеквондо в ранньому віці розвивають рухові навички у дітей, прищеплюють їм культуру руху. На цьому етапі у дітей закладається той фундамент техніки тхеквондо, який згодом дасть можливість виступати на змаганнях або, якщо в заняттях давався прикладний (бойовий) розділ тхеквондо, допоможе у військовій службі, роботі в силових органах.

Під час тренувань у тих, що займаються, виробляється завзятість, сила волі, уміння працювати самостійно і в колективі. Тхеквондо у світі – один з наймолодших олімпійських видів спорту. Велика популярність тхеквондо пояснюється його видовищністю, високим емоційним напруженням спортивної боротьби і різносторонньою дією на рухові, психічні та вольові якості людини [2, 5, 6].

Дослідження виконано за планом НДР Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – теоретично визначити і обгрунтувати історичні тенденції розвитку тхеквондо в Кореї, у світі і його перспективи на сучасному етапі в Україні.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати і узагальнити історичні особливості розвитку тхеквондо в Кореї.

2. Виявити сучасний стан тхеквондо як олімпійського виду спорту.

3. Визначити перспективи розвитку тхеквондо в Україні.

Методи дослідження:

1. Загальнонаукові методи теоретичного рівня: аналогія, аналіз, синтез, абстрагування, індукція.

2. Історичні методи (історико-логічний, конкретно-історичний, порівняно-історичний, ретроспективний).

3. Системно-функціональний аналіз.

Результати дослідження. Історія тхеквондо починається близько двох тисяч років назад, що підтверджується древніми малюнками і зображеннями.

У кінці I століття до н. е. на території сучасної Кореї існували три держави: Когурьо, Пекче і Сила. Передбачається, що вже в цей період почали формуватися різні системи бою, що послужили прообразами сучасного тхеквондо. Зокрема, субак, тхеккен, чхарьок, оренквон, юсуль та ін.

Основним історичним документом, що відбиває знання древніх корейців про бойові мистецтва, являється трактат «Муетоботхончжи», який було створено в 1790 році видатним корейським вченим і державним діячем Лі Донму. Трактат містить опис різних систем бою із зброєю, а також окремі методи кулачного бою.

У XVII – XIX ст. бойові мистецтва Кореї практично не розвивалися: деякі з них були забуті, якісний рівень інших знизився. У 1910 році Корея стала складовою частиною Японської імперії, і до усіх сфер життєдіяльності корейців стали привноситися японські традиції. Не стали виключенням і бойові мистецтва – китайський вплив, що домінував колись, змінився не менш сильний японський. Найбільшу популярність в Кореї отримали дзюдо і кендо, під терміном «юсуль» стали розуміти дзю-дзюцу, а видозмінена техніка ченців-відлюдників, що практикували «м'яке мистецтво» (юсуль), дістала назву «кідо» («шлях енергії»).

Після звільнення Кореї в 1945 році національні бойові мистецтва вийшли з підпілля, але традиція їх передачі була загублена, тому розвивалася велика кількість споріднених напрямів з схожим технічним арсеналом, у яких були відсутні філософські принципи і духовна основа. Після Корейської війни 1950-1953 рр. в суспільстві виникла ідея створення єдиного національного бойового мистецтва, яке стало б символом духу нації. Реалізував цю ідею генерал Чхве (Чой) Хон Хі в 1955 році. Нове бойове мистецтво було створено на базі традиційних корейських видів боротьби субак і тхеккен з використанням елементів карате, яке творець стилю вивчав в Японії. Корейське національне бойове мистецтво стало уніфікованим варіантом, що об'єднало техніку дев'яти післявоєнних шкіл, і дістало назву «тхеквондо» – «шлях руки і ноги», або «шлях ноги і кулака».

Сьогодні тхеквондо – сучасний вид спорту і бойове мистецтво, що має духовно-філософське коріння і адаптоване для масового фізичного виховання. У 1972 році Чхве Хон Хі перевів штаб-квартиру створеною їм в 1966 році Міжнародної федерації тхеквондо в Торонто (Канада), покинувши Сеул. В результаті назва стилю стала звучати на західний зразок (таеквондо), щоб відрізнятися від південнокорейського аналога, а межі впливу Міжнародної федерації тхеквондо (ІТФ) звузилися. Тим часом розвиток тхеквондо в Південній Кореї успішно тривав. У листопаді 1972 року було відкрито центр дослідження і популяризації тхеквондо «Кукківон» в Сеулі.

Він здійснює офіційне привласнення данів і видачу сертифікатів, підготовку інструкторів, веде хроніку рекордів тхеквондо, видає навчальні посібники і випускає навчально-методичні відеофільми [2, 7, 8].

30 листопада 2013 року виконається 41 рік з моменту створення Кукківона. Майже 41 рік пройшов з того дня, коли в південній частині Сеула, на батьківщині тхеквондо, було відкрито цей центр в цілях пропаганди і розвитку тхеквондо у всьому світі. Будівництво будівлі, в якій було розташовано Кукківон, почалося 19 листопада 1971 року і було завершено 30 листопада 1972 року. А вже з 25 по 27 травня 1973 року Кукківон приймав Перший чемпіонат світу з тхеквондо. З моменту створення Всесвітньої Федерації тхеквондо (28 травня 1973 року) Кукківон є офіційною штаб-квартирою цієї організації. Перший президент Кукківона доктор Кім Ун Йон являється також і першим президентом Всесвітньої федерації тхеквондо. Багато в чому завдяки його заслугам, знанням і досвіду роботи в Олімпійському русі (упродовж багатьох років він представляв Республіку Корея в Міжнародному олімпійському комітеті) одна з п'яти дисциплін тхеквондо – спортивний поєдинок (кйоруги) стала повноправним членом сім'ї олімпійських видів спорту. На XXVII Олімпійських іграх в Сіднеї тхеквондо уперше стартував в офіційній частині програми.

Основними завданнями Кукківону з моменту створення і по сьогоднішній день являються:

● Підготовка інструкторів тхеквондо. Для цього в структурі Кукківону створена Всесвітня академія тхеквондо (World Taekwondo Academy).

● Атестація на майстерські ступені (пхум і дан) тхеквондистів всього світу.

● Проведення наукових досліджень в області тхеквондо.

Кожен претендент на отримання майстерського ступеня перед іспитом повинен внести певну суму грошей на рахунок Кукківону. Ці гроші потім прямують на подальший розвиток тхеквондо у світі. Програма атестації на учнівські (гип) і майстерські (пхум, дан) ступені, розроблена Кукківоном, передбачає обсяг знань, умінь і практичних навичок, якими повинен оволодіти кожен, що займається відповідно до навчального плану тренувальних занять і тривалості свого навчання. Програма атестації на майстерські (пхум або дан) міри чітко визначена Положенням про атестацію Кукківону (Kukkiwon Regulations for Promotion Tests) і уніфікована у всьому світі. Програма атестації на учнівські ступені (гип) надає можливість кожному інструкторові вносити певні зміни і самостійно визначати вимоги до атестації для своїх учнів. При цьому, як правило, основне ядро програми залишається незмінним і загальним практично для усіх серйозних шкіл тхеквондо у всьому світі.

Необхідно відмітити, що юридичне і моральне право приймати іспити на будь-який (навіть 10-й) гип має тільки інструктор з кваліфікацією не нижче 4-го дану і за наявності сертифікату інструктора тхеквондо (taekwondo instructor), виданого Кукківоном або національною федерацією тхеквондо, яка офіційно представляє Кукківон у своїй країні. Ця вимога зафіксована в статті 20 Положень про атестацію Кукківону (Kukkiwon Regulations for Promotion Tests, article 20), яке є єдиним нормативним документом, регулюючим порядок проведення атестацій для усіх без виключення національних федерацій тхеквондо, що входять в WTF. У корейських школах тхеквондо дуже часто молоді інструктори, що мають не дуже високий дан (як правило, 4-й і 5-й, іноді 6-й), запрошують для атестації своїх учнів більш старших і досвідченіших майстрів з вищим даном. Після іспиту при заповненні гип-сертифікату в цьому випадку ставляться два підписи. Ця традиція дозволяє представникам різних поколінь відчувати духовний зв'язок один з одним, зміцнює спадкоємність у вихованні істинного і непохитного духу бойових мистецтв, підвищує морально-етичний і соціальний статус тхеквондо не лише як виду спорту, але і як системи морально-етичних і духовних принципів тренування [3, 9, 10].

Сучасний стан і тенденції розвитку тхеквондо як олімпійського виду спорту. Точкою відліка в історії сучасного тхеквондо можна вважати 26 травня 1973 року, коли в Сеулі відбулася засновницька конференція, на якій 35 представників різних країн вирішили організувати Всесвітню Федерацію тхеквондо. Ця конференція проходила під час проведення Першого чемпіонату світу, в якому брало участь 200 спортсменів з 19-ти країн. Організатором цих змагань була Корейська асоціація тхеквондо. Представники країн-учасниць і гості Чемпіонату прийняли Статут нової організації – World Taekwondo Federation (WTF). Штаб-квартирою нової організації став Кукківон – всесвітній центр тхеквондо. Президентом було обрано Доктора Кім Ун Йона.

Із самого початку була визначена політика – розвивати тхеквондо як сучасний вид спорту з метою включення в програму Олімпійських ігор. Олімпійська хартія – основний документ, що регламентує, яким має бути вид спорту і якою має бути організація, що розвиває цей вид, у тому разі якщо цей вид претендує на участь в Олімпіаді.

З моменту створення уся діяльність ВТФ була підпорядкована тому, щоб тхеквондо відповідав усім критеріям Олімпійської хартії. Вносилися зміни в Статут, мінялася структура організації, переглядалися правила проведення змагань, вводилася захисна екіпіровка спортсменів, уніфікувалися суддівські оцінки техніки і створювалася електронна система суддівства змагань, стандартизувалися атестаційні вимоги до кваліфікаційних іспитів на дани. Перше міжнародне визнання сталося 8 жовтня 1975 року. Міжнародна організація спортивних федерацій (GAISF) визнала ВТФ як організацію, яка представляє тхеквондо у світі. GAISF визнає тільки одну організацію від кожного виду спорту.

У квітні 1976 року Міжнародною Радою армійського спорту (CISM) тхеквондо ВТФ затверджено як 23-й офіційний вид спорту.

17 липня 1980 року на 83-ій Генеральній сесії МОК в Москві тхеквондо ВТФ признається як передолімпійський вид.

У січні 1981 року ВТФ визнана Міжнародною Радою спортивної науки і фізичної освіти (ICSSPE).

У липні 1981 року тхеквондо уперше брав участь у Світових Іграх (Word Games) як офіційний вид.

У червні 1985 року затверджений Виконавчою радою МОК як демонстраційний вид на Олімпіаді в Сеулі (Корея) в 1988 році.

У травні 1986 року Виконавчий комітет Міжнародної федерації університетського спорту (FISU) включає тхеквондо в програму Чемпіонатів світу серед студентів.

У вересні 1988 року на Олімпіаді в Сеулі тхеквондо представлено як демонстраційний вид.

У вересні 1991 року тхеквондо включено в програму 3-х Ігор доброї волі як офіційний вид спорту.

У серпні 1992 року тхеквондо стартує на Олімпіаді в Барселоні як демонстраційний вид.

У вересні 1994 року в Парижі на ювілейній сесії Міжнародного олімпійського комітету виноситься одноголосна ухвала про включення тхеквондо ВТФ в офіційну програму Олімпіади в Сіднеї.

У лютому 1995 року тхеквондо визнано Асоціацією міжнародних федерацій літніх олімпійських видів спорту (ASOIF).

Сьогодні ВТФ об'єднує Національні Асоціації тхеквондо, які згруповані в 4 регіональні союзи:

● Азіатський союз тхеквондо;

● Європейський союз тхеквондо;

● Панамериканський союз тхеквондо;

● Африканський союз тхеквондо.

Представники Національних асоціацій складають найвищий орган організації – Генеральну Асамблею. ВТФ проводить наступні турніри:

● Олімпійський турнір тхеквондо;

● Чемпіонат світу з тхеквондо;

● Першість світу з тхеквондо серед юніорів;

● Кубок світу з тхеквондо;

● Чемпіонат світу з тхеквондо серед студентів;

● Чемпіонат світу з тхеквондо серед військовослужбовців;

● Чемпіонат Азії з тхеквондо;

● Чемпіонат Європи з тхеквондо;

● Панамериканський Чемпіонат з тхеквондо;

● Чемпіонат Африки з тхеквондо.

Усі вищеперелічені турніри, які організовує і санкціонує ВТФ, проводяться тільки для представників Національних асоціацій, що є членами цієї всесвітньої організації. Таким чином, можна найефективніше стандартизувати техніку змагання і, відповідно, збільшити видовищність спортивного поєдинку.

Перший Олімпійський турнір з тхеквондо проходив з 27 по 30 вересня 2000 року в м. Сіднеї (Австралія). Сто три спортсмени боролися за медалі в 4-х вагових категоріях у чоловіків (55 учасників) і в 4-х вагових категоріях у жінок (48 учасниць). За статистичними даними, опублікованим Національним олімпійським комітетом Австралії, відсоток проданих квитків на цей вид змагань склав 99,9 %. Вищі показники були тільки на змаганнях по гімнастиці, тенісу (100 %), легкій атлетиці і тріатлону (99,92 %).

Другий Олімпійський турнір з тхеквондо проходив на наступних Олімпійських іграх в Афінах. Загальна кількість учасників склала вже 124 людини [2, 4].

Розвиток тхеквондо в Україні. У грудні 2013 року виповниться 22 роки з дня реєстрації Федерації тхеквондо ВТФ України. Ініціатором, засновником і першим президентом федерації тхеквондо ВТФ України став Ігор Леонідович Петренко. 21 травня 1998 року Ігор Леонідович трагічно загинув.

За час роботи Федерації Тхеквондо-ВТФ України виконана велика робота з розвитку цього виду спорту. Реєструвалися нові міські і обласні Федерації. З'явилися спортсмени, які займали призові місця на Чемпіонатах Європи, європейських і міжнародних турнірах, брали участь в Олімпійських Іграх.

На жаль, призові місця на Чемпіонатах Світу серед дорослих ще не підкорилися нашим спортсменам.

Також відсутня робота у напрямі розвитку тхеквондо серед військових (CISM) і силових структур.

Проте, робота з розвитку тхеквондо серед дітей, юніорів і студентів принесла свої плоди. Після довгої перерви з'явилися призери чемпіонатів Європи серед юніорів, призери Всесвітніх Універсіад, Чемпіонатів Світу серед студентів.

Самими титулованими спортсменами на цьому етапі розвитку є:

Конева Марина (ЗМС) – Переможець відбірного Олімпійського турніру 2011 р., учасниця Олімпійських Ігор 20012 р. (Лондон).

Гусаров Григорій (ЗМС) – Призер відбірного Олімпійського турніру 2011 р., учасник Олімпійських Ігор (Лондон 2012).

Шапошник Олександр (МСМК) – срібний призер Чемпіонату Європи 2002 р., учасник Олімпійських ігор 2008 р.

Черкун Ольга (МСМК) – бронзовий призер Всесвітньої Універсіади (2003 р.), срібний призер Чемпіонату Європи.

Мостипака Сергій (МСМК) – срібний призер Чемпіонату Європи (2004 р.).

Бойцов Максим (МСМК) – двократний срібний призер Чемпіонатів Європи.

Сорока Ганна (МСМК) – переможець чемпіонату Європи (2006 р., м. Бонн, Німеччина).

Подолян Юлія (ЗМС) – власниця срібної медалі Чемпіонату Європи 2010 року в Санкт-Петербурзі (Російська Федерація).

Ірина Ромолданова (МСМК) – Бронзовий призер Чемпіонату Світу серед юніорів – 44 кг (Мексика) 2009 р.

Волкова Юлія (ЗМС) – Бронзовий призер командних чемпіонатів Європи 2008 і 2010 років. Бронзовий призер чемпіонату Європи 2010 р. в особистому заліку у ваговій категорії до 46 кг.

Висновки. Історія виникнення тхеквондо в Кореї, становлення цього виду спорту у світі і Україні збагачує культурний, естетичний, філософський, духовний аспекти тхеквондо. Для подальших перспектив розвитку цього виду спорту в Україні необхідно розглянути невирішені на данному етапі напрямки:

1. Слабке управління в розвитку реклами.

2. Недостатнє фінансування дорослих команд, юніорів і кадетів.

3. Недостатня кількість шкіл вищої спортивної майстерності.

4. Відсутність логістики в системі документообігу атестаційних і звітних документів, а також проведення змагань.

5. Відсутність мотивації для занять у спортсменів після 18 років.

6. Завищені вимоги з допуску до змагань, а саме: допуск до змагань в Україні за ліцензією, що ставить додаткові перешкоди до участі спортсменів і масовості змагань.

7. Відсутність дитячого спорту від 5 до 12 років.

8. Мала кількість спеціалізованих залів для тхеквондо.

9. Слабке фінансування і зацікавленість в розвитку українського тхеквондо.

10. Відсутність юридичної бази для приватних і юридичних осіб на надання спонсорської та меценатської допомоги.

Подальші дослідження плануються у напрямку аналізу стану наукових публікацій, дисертаційних робіт з тхеквондо в Україні.

Література

1. Бакулев, С.Е. Современное тхэквондо как комплексное единоборство / С.Е. Бакулев, А.В. Павленко, В.А. Чистяков // Ученые записки университета имени П.Ф. Лесгафта. – 2007. – № 5 (28). – С. 15-20.

2. Всемирная Федерация Тхэквондо. Правила соревнований и их объяснение [электронный ресурс] // Режим доступа: http://taekwondo-bars.ru/index.php/training/wtf-rules.

3. Ли, Чжон Ки. Технико-тактические характеристики соревновательного спарринга в тхэквондо ВТФ: дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Чжон Ки Ли. – М., 2003. – 139 с.

4. Тхэквондо. Теория и методика. Том 1: Спортивное единоборство: учебник для СДЮШОР, спортивных факультетов педагогических институтов, техникумов физической культуры и училищ олимпийского резерва / Ю.А. Шулика [и др.]. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. – 800 с.: ил.

5. Шулика Ю. А. О классификационном обеспечении функционирования физической культуры как средства здорового образа жизни / Ю. А. Шулика [Текст] // М-лы научно-практич. конфер.: «Проблемы теории и практики интегративной антропологии». – Майкоп: Адыг. Гос. Унив., 1996. – С. 270–276.

6. Kukkiwon, Taekwondo Textbook (1989) WTF / Internationai Referee Seminar-Study Materiais, 1992. – р. 89.

7. Chae Hong-won and 2 others (co-ed) / Theory of Elite`s Sports Training. – Bokyong-Munhwasa, 1992. – р.12.

8. Choi Yong-ryol / Theory of Taekwondo Kyorugi Samhak Publishihg Co., 1989. – р.24-29.

9. Kyong M. Lee. Richtig Taekwondo . – Munich: BLV, 1987. – р.105.

10. Kyong M. Lee. Taekwondo. – Warsaw: Alma Press, 1989, – р.124.