Педагогічні науки/ 2.Проблеми підготовки спеціалістів

К.п.н. Бондар Л.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Монолог-аргументація як компонент професійної іншомовної підготовки студентів технічних спеціальностей

Проблема якості освіти постійно стоїть перед кожним суспільством, оскільки воно постійно розвивається, накопичуються знання, освіта як чинник прогресу повинна бути завжди «на висоті», тобто повинна повною мірою використовувати досягнення науки і практики, забезпечуючи засвоєння цих досягнень набувачами знання і вміння його практичного застосування [1, c. 37]. Усвідомлення ролі іноземної мови для майбутньої професійної діяльності фахівців технічної галузі створює підґрунтя для створення нових методик та пошуку інноваційних методів підвищення ефективності відповідного навчання.

З огляду на підвищення ролі усної комунікації для вирішення фахових комунікативних завдань фахівцями технічної галузі зростає значення оволодіння ними професійно спрямованим монологічним мовленням. Майбутні інженери повинні вміти логічно висловлювати свої думки, обґрунтовувати певні положення, концепції, гіпотези шляхом наведення доказових аргументів у процесі спілкування з іноземними колегами.

Відтак, навчання студентів технічних спеціальностей усного французького професійно спрямованого монологу-аргументації є важливим компонентом їхньої професійної іншомовної підготовки.

Професійно спрямованим монологом-аргументацією є аргументативний дискурс у межах усного монологічного висловлювання, пред’явлений у вигляді тез та доказів у певній аргументативній професійній комунікативній ситуації з метою досягнення комунікативно-прагматичної мети – переконати слухача в істинності даного судження, обґрунтовуючи свої погляди та переконання. Ефективне досягнення комунікативної мети, яка реалізується за допомогою професійно спрямованого монологу-аргументації, залежить від мовних засобів, риторичних стратегій та тактик, використаних під час продукування монологічного висловлювання, індивідуально-психологічних особливостей мовця. Характеристики монологу-аргументації розглядаються з точки зору трьох вимірів: за формою (логіко-структурна цілісність); за змістом (змістовно-смислова цілісність) та за функцією (функціонально-комунікативна цілісність) [2]. В основі логіко-структурної побудови монологу-аргументації як пояснюючого типу монологу, знаходиться композиційна – мовленнєва форма міркування, з предметно-логічним змістом, представленим проблемним питанням, яке має бути вирішеним. Логіко-структурна цілісність реалізується в логіко-структурній організованості та зв’язності.

Дослідники монологічного мовлення [2; 3 та ін.] традиційно виділяють три частини монологу відповідно до принципу послідовного введення інформації, тематичної прогресії дискурсу у межах монологічного висловлювання – його темо-рематичної структури, виявлення якої сприяє встановленню контексту та цілісності повідомлення відповідно до теорії актуального членування речення, згідно якої вихідна інформація є темою, а нова – ремою: вступ (введення в проблему), основну частину (рішення проблеми) і висновки [2]. Розрізняють два види тематичної прогресії – лінійну та прогресію з константною темою.

Керуючись даними фахової літератури про детальний зміст виконуваної спеціалістами діяльності у кожній ситуації спілкування, а також враховуючи досвід науковців у дослідженні монологічного мовлення з різними комунікативними функціями [2; 3 та ін.], визначено структуру монологу-аргументації, як виду монологу пояснюючого типу, який теж містить три головні складові – тезу, аргументи та приклади: 1) теза – ідея, яка захищається мовцем. Теза протиставляється антитезі, що може бути представлена експліцитно (повідомляється на початку висловлювання) чи імпліцитно (виражається за допомогою загальної мети сукупністю висловлених аргументів); 2) для пояснення тези мовець використовує аргументи, які висуваються для підтвердження тези та переконання слухача. Кожен головний аргумент може супроводжуватися додатковими, які уточнюють пояснення; 3) приклади допомагають наочно пред’явити тезу чи аргумент тези, на відміну від аргументу, який окреслює в загальному вигляді питання, приклад презентує конкретний випадок та ілюструє доречність аргументу в його прикладному аспекті, якщо він слідує за аргументом, мова йде про ілюстративний приклад, він вводиться виразами par exemple, ainsi, tel que, comme en témoignage..., цитується до аргументу – агрументативний приклад.

Для монологу-аргументації характерним є така класифікація прикладів: особистий (є певним свідченням, але не дозволяють зробити певний загальний висновок); літературний (посилання на книгу, картину – для розвитку аргументу); історичний (є перевіреним та проаналізованим фактом); факт із життя (підкреслює зв'язок з реальним життям та інколи містить гумористичний нюанс); статистичні (цифри, конкретні дані). Внутрішня структура висловлювання відображає хід мовленнєвого акту, який є організованим певним чином та включає елементи, що позначають початок мовлення, його продовження або припинення, внутрішнє членування повідомлення, включення різних уточнень та пояснень.

Література:

1. Артемчук Г.І., Попович В.В., Січкаренко Г.Г. Вища школа України: реальність і тенденції розвитку: Монографія. – К.: Ленвіт, 2004. – 176 с.

2. Бориско Н. Ф. Обучение устной монологической речи с использованием видеофонограммы в интенсивном курсе на начальном этапе языкового вуза (на материале немецкого языка) : дис…канд. пед. наук : 13.00.02 / Бориско Наталия Федоровна. – К., 1987. – 226 с.

3. Драб Н. Л. Навчання майбутніх економістів іншомовного професійно спрямованого монологічного мовлення (монологу-презентації німецькою мовою) : дис….канд. пед. наук : 13.00.02 / Драб Наталя Леонідівна. – К., 2005. – 201 с.