Педагогіка/2. Проблеми підготовки спеціалістів

к.пед.н., доцент Корольова Н.В.

Українська інженерно-педагогічна академія, Харків, Україна

Формування спеціальних компетенцій у майбутніх інженерів-педагогів електроенергетичного профілю

Професійне навчання фахівців робочих професій, формування у них необхідних кваліфікацій, що дозволяють відповідати вимогам сучасного виробництва, вирішувати завдання становлення саморозвитку особистості, перебувають у прямій залежності від компетентності інженерно-педагогічних кадрів.

Аналіз анкетування керівників освітніх установ системи начальної професійної освіти показує, що в сучасних умовах технічного та інформаційного розвитку виробництва, здійснюючи професійно-педагогічну діяльність, молоді викладачі та майстри професійного навчання відчувають труднощі при проектуванні змісту підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, які пов’язані з освоєнням нових технологій, модернізацією технологічних процесів, застосуванням сучасних конструкційних матеріалів, що зумовлено недостатнім рівнем сформованості спеціальної компетенції. Спеціальна компетенція є важливим складовим компонентом професійно-педагогічної компетентності інженера-педагога, оскільки відображає його здатність і готовність застосовувати комплекс виробничо-технологічних знань і умінь певної галузі промисловості в процесі професійного навчання фахівців робочих професій, виявляючи при цьому такі професійно важливі якості, як технічне мислення, креативність, активність і самостійність.

«Компетенція» отримала широке поширення в середині 80-х років XX століття. Аналіз досліджень зарубіжних вчених (Elkin, Hartle, Mansfield, Weinert, Woodruff, учасників Educational Structures in Europe Tuning Project) в області спеціальних компетенцій дозволив зробити висновок, що компетенції представляють собою поведінкові і особистісні характеристики, що визначають здатність і готовність людини компетентно виконувати будь-яку діяльність; формування спеціальних компетенцій повинно здійснюватися в процесі професійної підготовки, їх розвиток відбувається протягом усього життя.

У вітчизняній психолого-педагогічній науці починаючи з кінця 80-х рр. з’явилися роботи В. Байденко, В. Болотова, A. Вербицького, Е. Зеєра, І. Зимової, Н. Кузьміної, Г. Селевко, В. Серікова, Ю. Татур, A. Хуторського та ін., в яких результати процесу навчання розглянуті з позицій компетентності. Компетенція розуміється вченими як сфера діяльності фахівця, його права, обов’язки, відповідальність (A. Вербицький); узагальнені способи дій, що забезпечують продуктивне виконання професійної діяльності, здатність людини на практиці реалізувати свою компетентність (Д. Заводчиків, Е. Зеєр, Є. Лопес); соціальну вимогу (норма) до освітньої підготовки особистості, необхідну для ефективної продуктивної діяльності в певній сфері (A Хуторський); така форма поєднання знань, умінь і навичок, яка дозволяє ставити і досягати мети з перетворення навколишнього середовища (Г. Селевко).

Порівнявши сутність понять «компетентність» і «компетенція», ми стверджуємо, що перше поняття відображає поведінкові характеристики людини, друге − діяльні, і обидва вони відносяться до сфери професійної діяльності людини. Ми поділяємо думку вчених про те , що компетенція − це загальна готовність людини до самостійного здійснення діяльності певного характеру на основі сформованих знань, умінь і наявного досвіду. Таким чином, під компетенцією ми розуміємо результат освіти, що виявляється у здатності і готовності людини продуктивно виконувати будь-яку діяльність на основі набутих знань і освоєних узагальнених способів дій.

Вчені виділяють різні види компетенцій: загальні та предметно-спеціалізовані; професійні компетенції для виконання конкретних видів професійної діяльності; компетенції у певній сфері професійної діяльності; професійні і спеціальні компетенції, тобто такі, які включають практико-орієнтовані знання та навички майбутніх фахівців.

Сутнісні характеристики спеціальної компетенції майбутнього інженера-педагога визначаються особливостями спеціальності і спеціалізації, яку він отримує.

Аналіз освітньо-кваліфікаційної характеристики інженера-педагога електроенергетичного профілю, виділення на їх основі видів професійної діяльності дозволили сформулювати визначення спеціальної компетенції.

Під спеціальною компетенцією інженера-педагога в галузі електроенергетики ми розуміємо його здатність і готовність до проектування енергетичного обладнання, проектування дидактичних проектів з електроенергетичних дисциплін на основі набутих знань і освоєних узагальнених способів дій.

Формування у майбутніх фахівців спеціальних компетенцій здійснюється в процесі навчання дисциплін спеціалізації (електричні машини та електропривод, автономні джерела електроенергії, електричні апарати, інформаційно-вимірювальні на промислових підприємствах, комплексні системи автоматизованого управління, монтаж і експлуатація електроустаткування СЕС, нетрадиційні джерела електроенергетики, основи проектування електричних станцій, основні принципи виробництва, розподілу та споживання, релейний захист СЕС ПП, теорія і розрахунок параметрів СЕС ПП, методика професійного навчання, комунікативні процеси в педагогічній діяльності).

Аналіз практики підготовки інженерів-педагогів електроенергетичного профілю у вузах свідчить про те, що ці дисципліни мають значним педагогічним потенціалом у формуванні спеціальних компетенцій, який полягає в можливості комплексного використання основних методів професійної діяльності; використання методів активного навчання, що моделюють професійну діяльність у галузі електроенергетики (рольових ігор, кейс-технологій, навчальних тренінгів); застосування форм навчання і контролю, що моделюють проектувальну діяльність інженера-педагога.