Філологічні науки/ 6.Актуальні проблеми перекладу

доцент Полюк І. С.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Психологічний дискурс як різновид наукового

Психологічний дискурс є окремим самостійним різновидом інституційного дискурсу.

Метою наукового спілкування є процес виведення нового знання про предмет, явище, їх властивості і якості, представлений у вербальній формі і обумовлений комунікативними канонами наукового спілкування — логічністю викладу, доказом істинності і помилковості тих або інших положень, граничним абстрагуванням предмету мовлення [3, с. 285].

Прагматичними характеристиками наукового стилю називають такі:

- Типізований відсторонений суб'єкт і об'єкт мовлення, які знаходяться в рівних рольових позиціях;

- Типізовані умови спілкування, які припускають вільний обмін думками;

- Рівні пресупозиції учасників;

- Сформована традиція спілкування, і наявність значного пласта загальних текстів [4, с. 60-68].

Перелік інституційних дискурсів (політичний, дипломатичний, адміністративний, юридичний, військовий, педагогічний, релігійний, містичний, медичний, діловий, рекламний, спортивний, науковий, сценічний і масово-інформаційний) не містить психологічного дискурсу, як окремого виду інституційного дискурсу. Психологічні тексти можна віднести до наукового дискурсу, але все таки не всі його види і, говорячи про психологічний дискурс, часто мають на увазі психотерапевтичний дискурс, а у вужчому і точнішому сенсі — специфічне спілкування психолога з групою людей, що страждають заниженою самооцінкою, мають труднощі у спілкуванні з тими, хто їх оточує, знаходяться в стані емоційного дискомфорту.

З цієї точки зору психологічний дискурс певною мірою можна віднести до дискурсу медичного, але лише певною мірою, тому що хоча вони й мають певні спільні риси, існують і відмінності. Медичний дискурс неминуче включає елементи психотерапевтичного навіювання, разом з тим він значно ширше за своїм діапазоном, ніж дискурс терапевтичний. Учасниками медичного дискурсу є медики як представники соціально-професійної групи (агенти інституту) і пацієнти (клієнти інституту). Агенти медичного дискурсу мають різну спеціалізацію і різною мірою впливають на клієнтів. Обставини медичного дискурсу залежать від конкретних ситуацій, пов’язаних з наданням медичної допомоги людині. Цілі медичного і терапевтичного дискурсу в значній мірі збігаються, але розрізняються стосовно жанрових різновидів типів дискурсу, що порівнюються. Наприклад, діагностика, яку здійснює психотерапевт (причини депресії, типові способи зняття стресів, оточення пацієнта), принципово відрізняється від діагностики, яку проводить стоматолог (візуальний аналіз, комп’ютерне обстеження, рентгенографія). Відповідно розрізняються й теми дискурсу.

Тож виникає питання — чи можна виділити психологічний дискурс як окремий різновид інституційного дискурсу? Щоб відповісти на це питання потрібно провести психо- і соціолінгвістичний аналіз особливостей професійного спілкування психологів.

Для доказу скористаємося набором категоріальних характеристик інституційного дискурсу.

Найважливішою характеристикою дискурсу як феномену культури є його ціннісні ознаки. У колективній свідомості осіб існує неписаний кодекс поведінки, в якій за допомогою спеціальних прийомів вивчення можуть бути виділені ціннісні домінанти [2, 271]. Для професійного співтовариства психологів такою ціннісною домінантою є особа іншої людини зі всіма її індивідуальними особливостями. Отже, «найважливіша характеристика» дискурсу в психологічному спілкуванні присутня.

«...зникає суспільний інститут як особлива культурна система і, відповідно, розчиняється в близьких, суміжних видах дискурс властивий інституту, який зникає, дискурс як цілісний тип спілкування» [2, с. 279]. Коли ж з’являється новий суспільний інститут, то логічно припустити, що разом з ним народжуватиметься і новий інституційний дискурс, що й відбулось у зв’язку з появою сфери психологічних послуг.

Література:

1. Гніздечко О. M. Авторизація наукового дискурсу: комунікативно-прагматичний аспект (на матеріалі англомовних статей європейських та американських лінгвістів): дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 / Гніздечко Оксана Миколаївна; Київський національний ун-т. — К., 2005. — 203 с.

2. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / Карасик В. И. –Волгоград: Перемена, 2002. — 477 с.

3. Литвинов А. В. Научный дискурс в светемежкультурнойкоммуникации /А.В. Литвинов// Филология в системесовременногоуниверситетскогообразования: материалы научной конференции 22 - 23 июня 2004 года. Выпуск /Университет Российской Академии образования. Филологический факультет. Кафедра истории мировойлитературы. Кафедра общего языкознания и русского языка. Редакционная коллегия: Н. А. Литвиненко, О.В. Карпова. — М.: УРАО, 2004. — С. 283-289с.

4. Аликаев P. С. Язык науки в парадигме современной лингвистики / P. С. Аликаев – Нальчик: Эль-Фа, 1999. — 318 с.

5. Большой толковый психологическийсловарь/ [авт.-сост. Ребер А. ]. – М.: ВЕЧЕ, 2003.

6. Современныйсловарь по психологии / [сост. В. В. Юрчук]. –Минск: Элайда, 2000.