Политология/3. Теория
политических систем
К.політ.н. Матета О. А., студент
Савінцев М. М.
Кременчуцький національний
університет ім. М. Остроградського, Україна
Паблік рилейшнз
як інструмент ведення політичних
дискусій в
умовах інформаційної війни
На етапі
постіндустріального розвитку важливим напрямом діяльності органів державної
влади і місцевого самоврядування виступає не лише реалізація ефективних
багатоаспектних і багатогранних політичних процесів, а й попереднє обговорення
їх ролі та суті як з конкретним громадянином, так і суспільством в цілому.
Важливим формою такого спілкування виступає політична дискусія.
Завдання дослідження: з’ясувати основні аспекти і напрями
ведення політичної комунікації у межах дискусіювання; дослідити зміст таких категорій,
як інформаційна війна і паблік рилейшнз і визначити характер зв’язку між ними.
Під політичною
дискусією розуміють «…обговорення, розгляд спірної проблеми, в ході
яких з’ясовуються різні точки зору»[1]. Її зміст пов'язаний насамперед з поняттями «інформаційна
війна» та «паблік рилейшнз». Відомий китайський мислитель Сунь Цзи у своєму
трактаті «Искусство войны» визначив сутність інформаційної війни
таким чином: «…самая лучшая
война – разбить замыслы противника; на следующем месте – разбить его союзы; на
следующем месте – разбить его войска. Самое худшее – осаждать крепости»[2].
В умовах
демократії паблік рилейшнз, сприяє розвитку, з одного боку, поінформованості і
прозорості з боку органів державної влади і місцевого самоврядування, з іншого,
інформаційного протиборства, тобто розповсюдження лише вигідної для себе
інформації. Інакше кажучи, його суть розкривають відповіді на такі питання: що
розголошувати? – ідеї, які вирішують актуальні проблеми суспільства; як
розголошувати? – так, щоб вони повноцінно охоплювали вирішення цих проблем; для
кого розголошувати? – для одноманітної чи диференційованої аудиторії залежно
від характеру досліджуваного питання.
У
процесі проведення політичних дискусій PR є важливим методом висвітлення
поглядів і думок учасників інформаційних відносин: кожен з них завдяки наданим
доказам доводить істинність своєї думки і хибність поглядів опонента, а
аудиторія, яка слухала й оцінювала їх, отримує значно більше інформації, ніж
від слухання виступу кожного з цих учасників окремо. При цьому кожен з них
висвітлює або може висвітлювати лише ту інформацію, яка є вигідною для нього і
може зруйнувати імідж його опонентів. Той, хто володіє інформацією, не лише
здобуває перемогу над своїми конкурентами, а й керує думкою слухачів. В результаті
аудиторія отримує максимум необхідної і прихованої інформації, і інформаційна
війна закінчується. Все це пояснює чому на політичному ток-шоу «Шустер LIVE» результати
голосування аудиторії щодо певної проблеми до початку її обговорення не завжди
співпадають з даними голосування після його завершення.
Звідси PR хоч і
здатний розпочати інформаційну війну, проте він водночас виступає й
інструментом її подолання. Схематично цей процес зображено на малюнку 1:
Мал. 1. –
Взаємозв’язок між PR та інформаційною війною
На малюнку
зображено 2 графіки: AS, який відображає рівень розвитку інформаційної війни, і
BN для позначення ступеня поінформованості аудиторії з боку учасників дискусії.
Чим більше слухач отримує від них інформацію, тим більше знижується рівень
інформаційної війни. Точкою С позначено період, в який кількість прихованої
інформації дорівнює кількості отриманої.
Роль PR має бути
направлена насамперед на інформування про свої політичні позиції, вивчення
актуальних проблем сучасного життя людини і суспільства в цілому і розробку
шляхів їх вирішення, дослідження технологій та інструментів формування зв’язків з цільовою аудиторією. До таких технологій відносять:
«…адмінресурс; особисті виступи кандидата;…політична реклама на телебаченні і
радіо;…імідж політика (виборчого об’єднання); війна соціологічних рейтингів»[3] та інші.
Особливості
використання паблік рилейшнз у політичних дискусіях в умовах інформаційної
війни носить складний багатогранний характер. У вузькому розумінні, його
розглядають як інструмент демократії, а в широкому, – як процес, що включає і
формування громадської думки завдяки посиленню її ролі в соціальних
інформаційних відносинах, формування інформаційних відносин і відкритість і
прозорість інформації.
Література: