Право/2. Административное и финансовое право

Аспірант Бережна І.А.

Запорізький національний університет, Україна

Лінгвістична експертиза в адміністративно-деліктному провадженні за участю перекладача

На сучасному етапі інтенсивного розвитку юридичної мови особливо важливими є знання у сфері лінгвістики, оскільки термінологічні неточності або різне тлумачення й подання однакових за назвою та формою понять (термінів) призводять до їх неоднозначного розуміння й виникнення термінологічних колізій, ігнорування та невірного сприйняття понять. Слід акцентувати увагу на тому, що серйозну проблему становить багатомовність, різноманіття термінів, багатозначність слів, що і визначає складність перекладу. В адміністративно-деліктному провадженні вимагається точність перекладу, тому що від того, наскільки правильно буде передана інформація від особи, яка не володіє мовою провадження, настільки буде залежати вирішення справи про адміністративне правопорушення і винесення по ній постанови (рішення). Зважаючи на це, виникає необхідність використовувати лінгвістичний аналіз, за допомогою якого достовірно встановлюються обставини, що підлягають доведенню по конкретній справі.

Варто зауважити, що проблеми використання лінгвістичних знань обговорювалися переважно в криміналістиці в рамках авторознавчого (встановлення або спростування авторства) та фоноскопичного (встановлення особистості по голосу) досліджень. Проте, лінгвістичні пізнання перекладача можна використовувати й при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Це дозволить не лише підвищити рівень професійної культури, але і вплинути на ефективність проведених дій органу (посадової особи), уповноваженого здійснювати адміністративно-деліктне провадження, допоможе забезпечити доступність, зручність в обробці процесуальних документів, що в кінцевому підсумку позначиться на результатах адміністративно-деліктного провадження у цілому.

Перш за все, слід зазначити, що перекладач є носієм спеціальних, лінгвістичних знань, внаслідок чого він вважається фахівцем в цій галузі, тому обґрунтовано можна вважати, що саме перекладач сприяє здійсненню всього комплексу процесуальних функцій та завдань провадження, забезпечуючи необхідні умови для встановлення об’єктивної істини у справі. На сьогоднішній день існує так звана лінгвістична експертиза, виникнення якої зумовлено розвитком суспільно-мовних обставин в Україні, – про це йдеться у роботах Ю.Ф. Прадіда, Н.В. Атрикуци, С.М. Вул, О.В. Довженко, Т.В. Литвин та ін. Лінгвістична експертиза є видом мовознавчого експертного дослідження, який в сучасних умовах лише розвивається. Причому, найчастіше це відбувається на стадії оскарження адміністративно-деліктного провадження. Однак дослідження, що потребують спеціальних знань в галузі лінгвістики, можна вважати й превентивним заходом, що допоможе уникнути помилок при застосуванні в адміністративно-деліктній сфері. Лінгвістична експертиза дозволяє встановлювати істинність (хибність) або можливість (неможливість) описових висловлювань про об’єкти мовленнєвої діяльності: висловлювання, тексти тощо. Зважаючи на те, що практична необхідність проведення лінгвістичної експертизи найчастіше виникає для встановлення юридичних фактів під час розгляду і вирішення судових справ, в більшості випадків поняття „лінгвістична експертиза” тотожне поняттю „судово-лінгвістична експертиза”.

Судово-лінгвістична експертиза визначає фактичні дані про особу автора (чи виконавця) тексту та про умови створення мовного повідомлення (мотивацію, цілі, викривлення відображеної у свідомості інформації, адаптацію мовних засобів до можливостей адресата, маскування мовної ситуації шляхом диктування, навмисного викривлення писемного мовлення, створення тексту у співавторстві, тощо). Іншими словами, судово-лінгвістична експертиза надає інформацію стосовно учасників мовленнєвого акту, умов його протікання та співвіднесеності його результату із дійсністю. Об’єктом судово-лінгвістичної експертизи є текст мовного повідомлення або його фрагмент як реалізація мовленнєвих навичок людини. Проводити цей вид експертиз має право лише особа із вищою філологічною освітою, бажано зі спеціальною експертною підготовкою. Судово-лінгвістична експертиза дозволяє вирішувати ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні та ситуаційні завдання. У межах ідентифікаційних завдань встановлюються авторство тексту відносно конкретної людини, а також тотожність декількох анонімних текстів невідомого автора [1]. Так, наприклад, О.С. Кара-Мурза відмічає, що об’єктом лінгвістичної експертизи є конкретний текст, в якому матеріалізується конфлікт інтересів або принципів у певній діяльності і який у свою чергу, провокує подальший розвиток конфлікту – вже у правовому просторі, а предметом лінгвістичної експертизи текстів є лінгвістичні ознаки певних мовних деліктів (образа, наклеп тощо) [2, с. 50].

Лінгвістична експертиза набуває поширення і стає все більш затребуваною для вирішення питань „щодо об’єму і змісту понять, лексичного значення слів і словосполучень, які використовуються у тексті, їх стилістичної різноманітності, змістового навантаження, їх тотожності або схожості, питань щодо характеру інформації, яку містить текст, чи є вона образливою, виражає погрозу або тиск по відношенню до конкретної особи, який характер її впливу на адресата повідомлення” [3, с. 99]. На думку М.О. Богословської, об’єктом лінгвістичної експертизи є тексти мовленнєвої діяльності людини (слова, словосполучення) або окремі документи, які викладені в письмовій формі (зокрема усні тексти, які досліджуються у вигляді роздрукованих текстів звукових супроводів) [4, с. 153]. К.І. Бриньов вважає, що лінгвістична експертиза, як і будь-який інший вид експертних досліджень, призначається для встановлення фактів, якщо ці факти не можуть бути встановлені іншим способом, але тільки за допомогою залучення особи, що володіє спеціальними знаннями в галузі лінгвістики [5, с. 4]. Такою особою, безперечно, є перекладач-лінгвіст, але при здійсненні лінгвістичної експертизи, його слід вважати перекладачем-експертом, що у свою чергу надає більш чіткого визначення його процесуальному статусу. Звісно, використовуючи свої теоретичні знання, такий перекладач-експерт має на меті показати ті лінгвістичні дефекти, які є непомітними для звичайної людини – не лінгвіста.

Слід зазначити, що в будь-якій сфері, в тому числі адміністративно-деліктному провадженні, зустрічається чимало складених документів іншими мовами (договори, угоди, розписки тощо), що змушує звертатися до сучасної лінгвістичної експертизи на предмет встановлення правильного перекладу тексту, тому завданнями фахівця в області лінгвістичної експертизи (перекладача-експерта) є допомога щодо з’ясування в документах спірних слів і фраз з точки зору відповідної мови, які в подальшому можуть призвести до уникнення довготривалих судових розглядів сторін. Так, наприклад, Т.В. Литвин зазначає, що у межах судово-лінгвістичної експертизи успішно вирішуються питання про наявність різного роду порушень в оформленні документації процесуального і непроцесуального характеру, котрі мають важливе значення з позицій доказування [6, с. 110]. Лінгвістична експертиза є не тільки інструментом судового доказу, але і одним з прикладних напрямків сучасного мовознавства, яке знаходить застосування і у сфері адміністративно-деліктного провадження. Відповідно, в адміністративно-деліктному провадженні можливо вирішувати питання за допомогою лінгвістичної експертизи, зокрема про наявність різного роду порушень в оформленні процесуальної документації (наприклад, при складанні заяви потерпілого тощо), що має важливе значення при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Необхідність застосування спеціальних знань лінгвістичної експертизи (лінгвістики, соціолінгвістики, етнопсихолінгвістики, психолінгвістики тощо) в адміністративно-деліктному провадженні обумовлена правильним тлумаченням усіх юридичних, наукових, законодавчих, спеціальних експертних визначень, понять, термінів, терміносполучень. На думку Ю.Ф. Прадіда, для того, щоб забезпечити досконалість та ефективність кожного поняття або терміна потрібна лінгвістична експертиза нормативно-правових документів, вона повинна стати обов’язковою процедурою їх прийняття [7, с. 77] і його цілком слід підтримати.

Лінгвістичну експертизу як тлумачення смислового змісту тексту використовують також при перекладі з однієї мови на іншу, наприклад при письмовому перекладі документів або нормативних актів. Крім того, мовному аналізу підлягають й усні переклади. Це можуть бути записи публічних виступів, доповідей, а також записи ведення ділових переговорів тощо. При цьому, слід зазначити, що експертом-лінгвістом встановлюється лише факт смислової відповідності (або невідповідності) перекладеного тексту перекладачем.

З приводу необхідності застосовування лінгвістичної експертизи в адміністративно-деліктному провадженні та визначення процесуального статусу перекладача-експерта мають бути вирішені наступні питання: 1) хто має право проводити лінгвістичну експертизу; 2) як викликати перекладача-експерта для здійснення лінгвістичної експертизи, а також для надання пояснень щодо проведеної ним експертизи і які питання перед ним слід поставити; 3) як відшкодуються витрати перекладачу-експерту, пов’язані із проведенням лінгвістичної експертизи; 4) які вимоги висуваються до особи, яка здійснюватиме лінгвістичну експертизу; 5) чи повинна бути у перекладача-експерта ліцензія на право проведення лінгвістичної експертизи.

Таким чином, слід запропонувати врегулювати процесуальний порядок провадження лінгвістичних експертиз за участю перекладача-експерта на нормативному рівні, для цього необхідно внесення відповідних положень до КпАП України з приводу призначення лінгвістичної експертизи щодо особи, яка не володіє мовою адміністративно-деліктного провадження, в якому зазначити, що в постанові про призначення відповідної експертизи варто вказати відомості про призначення перекладача-експерта для залучення його на проведення лінгвістичної експертизи. Також необхідно визначити процесуальний статус перекладача-експерта в адміністративно-деліктному провадженні.

Література:

1. Пелішенко Ю.В. Методологія лінгвістичної експертизи неюридичних текстів / Ю.В. Пелішенко // Спецпроект : анализ научных исследований : материалы VII науч.-практич. конф. (14-15 июня 2012 г.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.confcontact.com/2012_06_14/fl8_pelishenko.htm.

2. Кара-Мурза Е.С. Лингвистическая экспертиза как процедура политической лингвистики / Е.С. Кара-Мурза // [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://journals.uspu.ru/i/inst/ling/ling27/ling_27_05.pdf.

3. Вул С.М. О лингвистической экспертизе как новом роде исследований в системе Минюста Украины / С.М. Вул, О.В. Довженко // Экспертное обеспечение правосудия : проблемы теории и практики : материалы междунар. науч.-практич. конф. (7-8 сент. 2006 г., Автономная Республика Крым). – Симферополь : ДиАйПи, 2006.

4. Богословська М.О. Деякі аспекти судово-лінгвістичної експертизи / М.О. Богословська // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 1(14). – С. 152–158.

5. Бринев К.И. Лингвистическая экспертиза : справочные материалы / Константин Иванович Бринев. – Барнаул-Кемерово, 2009. – 17 с.

6. Литвин Т.В. Можливості судово-лінгвістичної експертизи на початку ХХІ ст. / Т.В. Литвин // Право України. – 2001. – № 1. – С. 110–114.

7. Прадід Ю.Ф. Вступ до юридичної лінгвістики : навчальний посібник / Ю.Ф. Прадід ; за ред. О.Н. Ярмиша. – Сімферополь : Доля, 2002. – 104 с.