Чухрай Юлія Сергіївна

Полтавський національний технічний університет імені Ю.Кондратюка

Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення

1 січня 2013 року набрав чинності новий Закон України «Про зайнятість населення», підписаний Президентом України 5 липня 2012 року, який частково змінює засади працевлаштування та основні правила, що регулюють відносини між роботодавцями, працівниками та органами контролю.

Проблеми, які склалися на ринку праці в Україні, такі як зростання «тіньової зайнятості», безробіття, велика частка економічно неактивного населення працездатного віку при низькому рівні зайнятості по відношенню до всього населення, дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили, вимушена трудова міграція, втрата довіри до центрів зайнятості зумовили необхідність перегляду та реформування основних положень Закону України «Про зайнятість населення». Новоприйнятий Закон передбачає запровадження заходів, що сприяють працевлаштуванню населення. Він повинен сприяти вирішенню трьох основних завдань. По-перше, впровадити стимули для роботодавців, щоб їм було вигідно створювати робочі місця. По-друге, вирішити проблему працевлаштування молоді. По-третє, підтримати людей зрілого віку, яким складно конкурувати на ринку праці.

Вперше з метою стимулювання зайнятості Законом вводиться механізм компенсаційних виплат, пов’язаних з витратами зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для роботодавців, які протягом 12 календарних місяців забезпечували створення нових робочих місць, працевлаштовували на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснювали їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати.

Деякі зміни стосуються працевлаштування молоді. У першу чергу ці зміни стосуються державної підтримки молодих працівників, залучених до роботи в селах і селищах. Відповідно у статті 28 говориться, що молодому працівнику, який уклав трудовий договір на строк не менш як три роки з підприємствами, установами та організаціями, що розташовані у таких населених пунктах, надається житло на строк його роботи та одноразова адресна допомога у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку та за переліком професій (спеціальностей), затверджених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо молодий працівник пропрацює в такому населеному пункті не менше десяти років, житло передається йому у власність.

Розширюються можливості для підвищення конкурентоспроможності молоді та громадян віком старше 45 років.

Так студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю) на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Роботодавці зможуть приймати молодих фахівців на стажування строком до шести місяців, що не передбачає оплату, але із записом до трудової книжки.

Особи віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, до досягнення пенсійного віку мають право на одноразове отримання ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності. Вибір професії (спеціальності) із затвердженого переліку, форми та місця навчання здійснюється особою.

Вперше вводиться заборона в оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя.

Серед позитивних нововведень закону «Про зайнятість населення» необхідно виділити зміни щодо послуг з посередництва у працевлаштуванні. Забороняється діяльність кадрових агентств. До теперішнього часу вони виконували роль посередників з працевлаштування, послуги яких з пошуку роботи оплачувалися з кишень безробітних претендентів на вакансії. Відтепер на українському ринку залишається тільки один посередник – рекрутингові компанії. Їх відмінність від кадрових агентств полягає в тому, що за працевлаштування, по-факту, з ними розплачуються роботодавці. Тому кадрові агенції, рекрутингові компанії мають змінити свою «кадрову» політику.

Окремим пунктом в законі висвітлено контроль і відповідальність у сфері зайнятості населення. Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи – підприємці (далі — організації), винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством (ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI.

Стаття 53 Закону про зайнятість передбачає штрафні санкції за порушення законодавства про зайнятість населення. Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій.

Економічний вплив на недобросовісних роботодавців та кадрові агентства сприятиме захисту шукачів роботи. Про це сказала Міністр соціальної політики Наталія Королевська, коментуючи ухвалений Урядом Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України 17 липня 2013 року затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення. Відповідно до цього підзаконного нормативно-правового акту, на суб’єктів господарювання та роботодавців, накладатимуться штрафи:

- у разі невиконання протягом року квоти для працевлаштування соціально-незахищених громадян, за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти, – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (ч. 2 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення»);

- у разі провадження суб’єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії або наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без отримання відповідного дозволу – у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (ч. 3 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення»);

- у разі неподання або порушення порядку подання суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відомостей про працевлаштованих ним осіб – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (ч. 4 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення»);

- у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця: на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу – у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення; на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, – стягується штраф за кожну особу – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (ч. 5 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення»);

- у разі неподання або порушення роботодавцем установленого порядку подання даних про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, – стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (ч. 6 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення»);

- у разі отримання суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди, – стягується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (ч. 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення»).

Державні інспектори з питань праці Держпраці України та її територіальних органів праці не наділені повноваженнями щодо накладення штрафів, передбачених статтею 53 Закону про зайнятість. Вони проводять перевірки суб’єктів господарювання або роботодавців щодо додержання законодавства про зайнятість населення. У разі виявлення під час перевірки ознак порушення законодавства про зайнятість, державний інспектор з питань праці складає відповідний акт, а уповноважена посадова особа Держпраці не пізніше ніж через 10 днів з дня складення акта приймає рішення про розгляд справи щодо накладення штрафу. Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітитки, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий – надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпраці чи її територіальний орган.

Несплачені у добровільному порядку штрафи стягуються у судовому порядку:

- територіальними органами Державної служби зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п’ятою і шостою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», а саме щодо невиконання квоти для працевлаштування соціально-незахищених громадян; щодо застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб без дозволу; щодо неподання або порушення порядку подання даних про попит на робочу силу (вакансії); щодо запланованого масового вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці);

- територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону України «Про зайнятість населення», а саме щодо провадження діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без ліцензії або наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без дозволу; щодо неподання або порушення порядку подання посередником у працевлаштуванні, відомостей про працевлаштованих ним осіб; щодо отримання посередником у працевлаштуванні в Україні, від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди).

Дане рішення уряду – черговий крок до легалізації ринку зайнятості, а отже захисту людей. Це додатковий економічний механізм впливу на недобросовісних роботодавців та кадрові агентства, які безкарно порушують законодавство про зайнятість.

Отже, штрафи будуть застосовуватися у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість; здійснення суб’єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії або наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без отримання відповідного дозволу; неподання або порушення порядку подання суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відомостей про працевлаштованих ним осіб та інше. Якщо з шукачів роботи вимагатимуть платню, що заборонено, то це коштуватиме такій компанії 10 мінімальних зарплат. Це захистить українців від псевдо посередників, які насправді не надають послуг з працевлаштування.

Безумовно, Закон «Про зайнятість населення» є вагомим кроком для впорядкування не тільки сучасних трудових відносин, а й демонструє готовність держави підтримувати підприємницький сектор країни. Не можна говорити про певні революційні зміни, які відбулися після набрання ним чинності, адже пройшло не так багато часу. Проте лише тверда позиція держави у вибраному курсі та активна співпраця державних органів, навчальних закладів і роботодавців спроможні втілити всі позитивні надбання цього Закону у життя.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI.

3. За порушення законодавства про зайнятість роботодавцям загрожує штраф до 23 тис. грн. http://mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=153744&cat_id=107177

4. Солов’єнко Т. Новий закон — нові можливості. http://alnet.com.ua/2012/10/29/9654/

5. Воеводина А. Закон о занятости населения: ловушка для всех// ЮРИСТ & ЗАКОН.- 2012.

6. Мантюк-Кирилова Д. Топ-сім нововведень Закону «Про зайнятість населення» // Урядовий кур’єр. - 9 січня 2013 року.

7. Основні новели Закону України «Про зайнятість населення» http://mashika.com.ua/osnovni-noveli-zakonu-ukrayini-pro-zaynyatist-naselennya