к.і.н.Товстопят Людмила Миколаївна

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту М. Черкаси Україна

Деякі аспекти захисту конституційних прав окремих національних меншин в Україні

За підрахунками експертів Ради Європи, на території 47 країн — членів цієї організації нині проживає від 8 до 12 мільйонів циган. У Румунії, Болгарії, Угорщині, Сербії, Словаччині, Македонії кількість циганського населення сягає майже 10%. Протягом усієї історії свого співіснування з народами тих країн, де традиційно мешкали осідлі роми, циганські сім'ї завжди були надзвичайно бідними.

У 2003 - 2006 рр. в Україні (вперше на пострадянському просторі) реалізовувалась (хоча і в дуже неповному обсязі) «Програма державної підтримки національно-духовного відродження ромів до 2006 року», спрямована на інтеграцію ромської громади до українського суспільства. Вступив у дію наказ Міністерства охорони здоров'я від 19 листопада 2003 р. № 535 у частині організації медично-санітарного забезпечення ромського населення. На Закарпатті діяла обласна цільова програма «Ромське населення» на 2003 – 2006 роки [1].

20 лютого 2008 р. Комітетом міністрів Ради Європи була прийнята Рекомендація № Rec(2008)5 у якій були визначені параметризагальної політики щодо ромів і кочівників у Європі.

У розвиток цієї Рекомендації 20 жовтня 2010 р. Комітетом міністрів Ради Європи була ухвалена Страсбурзька декларація щодо ромів, у якій викладені основні принципи та пріоритети роботи Ради Європи у захисті основоположних прав і свобод ромів. Серед них — недискримінація; громадянство; права жінок і дітей; повноправна участь у житті суспільства; соціальна інтеграція; працевлаштування; охорона здоров'я; житло; інклюзивна освіта; культура; боротьба з торгівлею людьми; поліпшення доступу до правосуддя тощо. Верховною Радою України Страсбурзька декларація щодо ромів не ратифікована [2].

Планом дій Ради Європи для України на 2011–2014 рр. «Партнерство заради реформ» передбачена реалізація в Україні заходів з забезпечення ефективної соціальної інтеграції ромів: розробки та прийняття комплексного національного плану для ромів в Україні і забезпечення інструментарію для її здійснення, включаючи навчальну програму для ромів посередників (ROMED) та інформаційно-просвітницькі заходи („Dosta!“)» (Проект 1.3.3).

Попри всі зусилля та кошти, які євроорганізації, починаючи з 2004 року, виділяють на допомогу ромам, ситуація змінюється вельми повільно. На це є об’єктивні причини. По-перше, рівень присутності представників циганської національності у владі дуже низький. Нині у 47 країнах — членах РЄ серед мерів міст лише двадцятеро ромів, а у парламентах — тільки десятеро депутатів циганської національності. По-друге, хоча роми і об’єднуються у громадські організації, цей народ неоднорідний, поділений на близько 80 етнічних груп і не має одного суспільного об’єднання, з яким європейські організації та місцеві влади могли б встановити конструктивний діалог. Тож у Страсбурзі і Брюсселі роблять ставку на зміну свідомості європейців [3].

З метою захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини Указом Президента України від 8 квітня 2013 р. №201/2013 схвалена Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року [4].

На відміну від більшості національних меншин роми не мають власної державності. Ромська національна меншина є другою за чисельністю національною меншиною, яка зазнала геноциду під час Другої світової війни. Дискримінація ромів у деяких державах Європи спричинила послаблення їх інтегрованості та маргіналізацію. Все це призвело до того, що ромська національна меншина є найбільш соціально вразливою національною меншиною в Європі.

Інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини на сьогодні є соціально значущим питанням. За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, 47,6 тис. осіб визначили свою належність до ромської національності.

Роми в Україні мають ті ж проблеми, що і представники цієї національної меншини в інших державах Європи, зокрема: низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров'я, відсутність у більшості ромів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.

Однак, позитивним прикладом може стати Черкащина (Україна) де, бласна громадська організація «Альянс ромен Черкащини» протягом 2012-2013 р.р. реалізовує в Черкаській області проект з моніторингу дотримання прав ромського населення співробітниками правоохоронних органів. Вказаний проект підтриманий Міжнародним фондом «Відродження», у якості експертів залучались представники ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини».

У рамках проекту була організована робоча зустріч представників ГО «Альянс ромен Черкащини» з керівниками черкаської міліції, для активістів ромської діаспори проведений тренінг з набуття навичок безконфліктного спілкування з міліцією, здійснювалося поширення брошур з практичними порадами для ромів щодо можливих шляхів захисту свої прав.

28 лютого - 1 березня, на базі підрозділу патрульної служби міста Черкаси, працівники Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД) було проведено поглиблене інтерв’ювання ромів та співробітників патрульної служби, державної автомобільної інспекції та дільничних інспекторів міліції щодо їх бачення проблем у взаємовідносинах[5].

Проведена робота дуже важлива для ромської спільноти, оскільки, з одного боку, вперше у регіоні проведено поглиблене вивчення стану дотримання прав ромів, а з іншого – вони отримали практичні знання щодо алгоритмів безпечного спілкування с правоохоронцями».

Значущість проекту полягає не тільки у навчанні ромської спільноти або дослідженні компетентними експертами стану дотримання прав ромів співробітниками міліції. Не менш важливим стало налагодження певної комунікації між ромами та правоохоронцями[5].

Отже, на сьогодні дефіцит законів і стратеґій залишається, тоді як політика і закони, що наразі існують і покликані стояти на сторожі прав людини, зокрема ромів, зрештою взагалі не використовуються. Першочергові заходи у цьому напрямі мусять бути пов’язані з прийняття закону про боротьбу з дискримінацією, який містив би деталізовану інформацію про захист і відповідні процедури, зокрема в усьому, що стосується дискримінації за расовим або етнічним принципом.

Література:

1. Середа Г.П. [Електронний ресурс] Українське законодавство у сфері забезпечення прав і свобод національних меншин та національні механізми його імплементації - Режим доступу: http://go.mail.ru/search?q=

2. Матюшенко И. [Електронний ресурс]: Правам ромов – юридические гаранти / И.Матюшенко, Н. Падгурскис - Режим доступу: http://cygan.ucoz.ru/publ/7-1-0-

3. Власенко В. [Електронний ресурс]: Циганське щастя. - Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/ciganske-shastya/p/

4. Про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року [Електронний ресурс]: Указ, від 08.04.2013 № 201/2013 - Режим доступу: http: //zakon4.rada gov.ua/laws/show/201/2013

5. Батчаєв В. [Електронний ресурс]:На Черкащині міліція і роми продовжують «з’ясовувати» стосунки. У доброму розумінні цього слова - Режим доступу: http://khisr.kharkov.ua/index.php?id=1362661665.