Сільське господарство / Землеробство, ґрунтознавство, агрохімія

М.н.с. Соловей Г.М.* Турак О.Ю.**

*Івано-Франківський інститут АПВ УААН, Україна

**Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Україна

ВПЛИВ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСУМІШЕЙ НА ПОКАЗНИКИ РОДЮЧОСТІ СІРОГО ОПІДЗОЛЕНОГО ЕРОДОВАНОГО ҐРУНТУ

Антропогенне навантаження і трансформація природних ландшафтів призводить до того, що охорона земельних ресурсів стає першочерговим і невідкладним завданням і вимагає конкретних заходів по відновленню родючості ґрунтів [2].

Однією з проблем є ерозія ґрунтів, яка набула гострого характеру на території західного Передкарпаття, де змивом охоплено від 25 до 47% сільськогосподарських угідь. За останні десятиліття спостерігається значне скорочення обсягів застосування органічних, мінеральних добрив, різних видів меліорантів, зведення до мінімуму протиерозійних заходів [1,3].

За нарощування обсягів тваринництва та покращення екологічної ситуації постає питання створення високопродуктивних кормових угідь на схилових землях. Якраз на вивчення агрономічної, екологічної та економічної доцільності освоєння еродованих земель спрямовано наші дослідження.

Метою досліджень було встановити протиерозійну ефективність сіяних травостоїв сінокісного використання на сірих еродованих ґрунтах та їх вплив на показники родючості.

Дослідження проводили на схилових землях ДПДГ «Перемога» Івано-Франківського інституту АПВ УААН протягом 2006-2010рр. Вивчали бобово-злакові травосуміші різних композицій при трьох рівнях удобрення. Дослід закладено на схилі південно-західної експозиції довжиною 550 м крутизною 5-7° на сірому опідзоленому слабо- і середньозмитому ґрунті, який характеризувався наступними агрохімічними показниками: вміст гумусу (за Тюріним) – 1,47-1,55 %, рН (KCl) – 4,5-4,8, гідролітична кислотність 2,8-3,5, сума ввібраних основ 4,3-5,2 ммоль на 100 г ґрунту. Він має низьку забезпеченість лужногідролізованим азотом – 45-68 мг на 1 кг ґрунту. Середньозабезпечений рухомим фосфором і обмінним калієм.

Як показали результати наших досліджень, з посиленням змитості сірого опідзоленого ґрунту гранулометричний склад змінюється. Кількість дрібного піску в середньозмитому ґрунті у верхньому шарі зростає на 4 %, а кількість пилу зменшується на 1,3 %. У нижніх шарах зростає вміст мулу в середньому на 50 %, відмічається також збільшення дрібнодисперсної фракції пилу. Таке співвідношення механічних елементів визначає показники протиерозійної стійкості ґрунту, його фізико-хімічні властивості. Залуження схилових земель призупиняє втрату мулистих елементів в результаті змиву. Під багаторічними травами загальна пористість становила 48,6 % та 47,5 % під природним травостоєм на контролі. Коефіцієнт структурності під сіяними бобово-злаковими травами на слабозмитому ґрунті підвищився на 24 %, середньозмитому – 18 % порівняно з вихідними даними. Кількість водотривких агрегатів збільшилась на 4,5 і 2,6 % відповідно.

Відмічено тенденцію до зростання вмісту гумусу на 0,02 % у слабозмитому ґрунті, середньозмитому – уміст гумусу залишився без змін. Внесення мінеральних добрив (P₆₀K_60, P₉₀K₉₀, N₃₀P₆₀K₆₀) сприяло збільшенню фосфору і калію в ґрунті. Так, за використання дози P₆₀K₆₀ уміст цих елементів на слабозмитому ґрунті підвищився на 5 %, при P₉₀K₉₀ – на 8 %, при N₃₀P₆₀K₆₀ – в середньому на 5 % по відношенню до контролю без добрив. На середньозмитому ґрунті дані показники зросли відповідно на 2,5; 4,2 і 3,0 %.

Змив ґрунту під багаторічними бобово-злаковими травосумішами за роки проведення досліджень не спостерігався.

Встановлено, що за вирощування бобово-злакових травосумішей розвивається сильно розгалужена коренева система. Урожайність кореневої маси травосумішей становила 12,6 т/га повітряно-сухої речовини. За внесення мінеральних добрив кількість кореневих і стерньових решток зростала на 0,2-0,4 т/га.

Визначальним показником продуктивності на еродованих землях є формування урожайності біомаси трав, яка виявилась найнижчою на природному травостої без застосування добрив на слабозмитому ґрунті – 8,8 т/га і середньозмитому – 6,9 т/га зеленої маси. Внесення добрив призвело до підвищення продуктивності до 10 і 8 т/га. За введення на схилових землях культури травосумішей урожайність зросла у 4 рази незалежно від ухилу схилу, і становила на слабозмитому ґрунті близько 33 т/га, середньозмитому – 28 т/га. Урожайність за внесення мінеральних добрив становила відповідно 40 і 32 т/га з одержанням приросту від добрив 21 і 14 % порівняно з контролем без добрив. Оптимальною виявилась доза N₃₀P₆₀K₆₀, де окупність NPK у добривах становила 4,7 кг/кг добрив, тоді як за внесення P₉₀K₉₀ – 3,3 кг/кг або майже у 1,5 рази вище за однакової урожайності.

Таким чином, залуження схилових земель дозволяє звести до мінімуму подальший розвиток ерозійних процесів, забезпечує повільне відновлення їх родючості, дає змогу одержувати дешеві і повноцінні корми для тваринництва та створити екологічно стійкі агроландшафти.

Література:

1. Волощук М. Д. Сучасні проблеми захисту ґрунтів від ерозії / М. Д. Волощук, О. Ю. Турак // Агрохімія і ґрунтознавство: міжвід. темат. наук. зб. – Київ-Харків, 2006. – Спецвипуск до VII з’їзду УТГА. – С. 199-201.

2. Шевченко І. П. Оптимізація структури землекористування як основа створення ерозійно стійких агроландшафтів / І. П. Шевченко, Л. П. Коломієць // Вісник сільськогосподарської науки, травень, - 2000. – С. 28-30.

3. Сайко В. Ф. Стан та перспективи розвитку землеробства України в XXI столітті / В. Ф. Сайко // 36. наук. праць Інституту землеробства УААН. – 2000. – Вип. 2. – С. 2-7.