Добіжа Наталія Володимирівна
Вінницький
інститут економіки ТНЕУ
Методичні аспекти оцінки економічної ефективності функціонування машинно-тракторного
парку
В галузі сільського господарства цій проблемі завжди
приділялася значна увага. Зокрема вона досить широко висвітлена в наукових
працях Білоуська Я.К., Більського В.Г., Бузовського Е.А., Грицишина М.І.,
Дороша І.Й., Кононенка М.П., Денисенка П.А., Лукінова І.І., Мельника С.І.,
Олійника О.В., Петрова В.М., Підлісецького Г.М., Питульки В.О., Саблука П.Т.,
Ситника В.П., Шебаніна В.С. та ін.
Проте, проблеми формування політики відтворення та
оновлення машинно-технічного парку сільськогосподарських підприємств в
умовах реформування становлення і
функціонування ринку техніки, переведення його на принципи сталого і
високоефективного розвитку і на цьому виведення аграрної галузі на світові
рівні інтенсивності виробництва за різних причин продовжують бути не
вирішеними. Ця проблема набуває особливого значення в нинішніх умовах енергокризи,
майже повного, як уже нами відмічалося,
зношення наявного машинно-тракторного парку, зруйнованої уже створеної у
свій час ремонтно-експлуатаційної мережі і фінансової неспроможності більшості
сьогодні сільськогосподарських підприємств його оновлення.
В системі галузей народного господарства агропромислове
виробництво є виключно важливим. Ситуація, що склалася із технічним
забезпеченням сільськогосподарських підприємств в силу різних причин досягла
нині критичної межі. Негативні процеси, що продовжують проявлятися визвані,
насамперед, різкою деіндустріалізацією та зниженням інтенсифікації виробництва
в галузі. За оцінкою переважної більшості вчених та спеціалістів навантаження
на сільськогосподарську техніку катастрофічно зросло і спричинило істотні порушення
технологічних процесів в сільськогосподарському виробництві. Крім цього, значно
зросла кількість господарств з невеликими відносно земельними угіддями і обсягами
виробництва. Вони не можуть сьогодні ефективно використовувати сучасну потужну
і дорогу техніку, через вкрай низьку їх платоспроможність. Як наслідок, в
галузі уже тривалий час відбувається зниження продуктивності праці. Зменшуються
не лише обсяги виробництва продукції, а й її ефективність. Галузь з року в рік
несе відчутні збитки, які в свою чергу, призводять до масової пауперизації
безпосереднього виробника і в решті-решт досить негативно впливають на
абсолютний та відносний приріст доходів в агропромисловому комплексі взагалі.
Отже, сьогодні поряд із оновленням і зміцненням технічного потенціалу в
сільськогосподарському виробництві надзвичайно важливого значення набуває ефективне
використання наявного парку техніки. Тому все більшої уваги мають набувати розвиток
галузі шляхом співвідношення ефективності виробництва та відтворення технічних засобів
спочатку на рівні їх простого відтворення з подальшим розширеним відтворенням.
В цьому спрямуванні ефективність виробництва необхідно розглядати через призму
раціонального формування і використання наявного машинно-тракторного парку та
підвищення ефективності виробництва з обов’язковим послідуючим оновленням та
впровадженням у виробництво нової
техніки. Кожна із означених економічних термінів має свою змістовну сутність.
Під раціональним формуванням і використанням
машинно-тракторного парку слід розуміти процес створення на рівні окремого
господарства, їх групи в районі, регіоні, певної стабільного
виробничо-технічної системи здатної своєчасно і якісно у науково-обгрунтовані
терміни виконувати всі технологічні операції комплексної механізації та електрифікації
виробництва як у рослинництві, так і тваринництві.
Щодо процесу оновлення машинно-тракторного парку, то він
має відбуватися через періодичну заміну в межах науково обґрунтованих термінів
експлуатації зношеної або застарілої техніки новою, і, як правило, вищої якості
технікою.
Сьогодні можна констатувати, що внаслідок порушення
паритетного обміну між машинопромисловим комплексом, який виготовляє техніку
для сільського господарства та безпосередніми виробниками сільськогосподарської
продукції і сировини, згортання відтворювального процесу у сфері використання
матеріально-технічних засобів в галузі
сьогодні набуло обвального характеру. Тому в сучасних умовах пострадянської
системи формування і розвиток машинно-тракторного парку в галузі вимагає створення
цілісної системи комплексного вирішення проблем. У цих умовах вивчення і оцінка
економічної ефективності його функціонування набуває особливої гостроти і, перш
за все, у теоретично-методичному плані.
Схематично
кругообіг технічних засобів у сільськогосподарському виробництві, як на нашу
думку, має включати три етапи: перший – встановлення (обрахування) фізичного і
морального їх зношення у процесі щорічного виробництва продукції, другий – нарахування
компенсаційної амортизації у межах норми їх відтворення, третій – стовідсоткове
створення фонду з відтворення і модернізації
виробничих основних засобів (рис. 1).
На першій
фазі здійснюється виробниче використання технічних ресурсів, в результаті якого
відбувається фізичне і моральне їх зношення і відповідне зменшення їх вартості.
Воно залежить від терміну та інтенсивності їх використання, технічного
обслуговування, кваліфікації працівників, дотримання правил використання і
обслуговування тощо. Необхідно відмітити, що терміни використання техніки це не
стільки технічний показник, як економічний. Безумовно, що останній пов’язаний
із робочим періодом кожної машини. В процесі виробництва сільськогосподарської
продукції амортизаційні відрахування є складовою формування її собівартості; а
в кінцевому рахунку вони є основним потенційним фінансовим джерелом оновлення
техніки. Тому методика їх нарахування (ІІ фаза) повинна чітко відповідати
реальним термінам їх участі у виробництві сільськогосподарської продукції. Сама
природа сільськогосподарського виробництва засвідчує про те, що терміни використання
ресурсів залежать від того, скільки часу і в яких умовах вони використовувались і які обсяги технологічних робіт
виконано за той чи інший час. Тобто, при визначенні фізичного і морального
зносу по кожному виду техніки необхідно визначати економічно доцільний термін
технічного використання, який називають нормативним коефіцієнтом ефективності.
Основою для його визначення є розрахункові, економічно обґрунтовані для кожного
виду техніки терміни її використання, які беруться для розрахунку норм амортизації.
І фаза Використання
технічних засобів, нормування фізичного і морального їх зношення ІІ фаза Облік
і контроль морального зносу
техніки, нарахування
амортизації ІІІ фаза Створення
фонду оновлення
і модернізації технічних засобів Фази відтворення
Рис. 1. Схема відтворення
технічних засобів у сільськогосподарських підприємствах.
На другій
фазі відтворення матеріально-технічних засобів вартість їх повинна поступово,
шляхом нарахування за чітко обґрунтованими нормами амортизації переноситися на
готову продукцію сільськогосподарського виробництва. Нарахування амортизаційних
коштів по науково-обгрунтованій методиці і вчасне перерахування на банківські
рахунки сільськогосподарських підприємств і були основним джерелом формування
фонду оновлення техніки і її технічної модернізації.
Крім цього
підприємство повинно залучати державні кошти до фонду оновлення і модернізації
збільшення нарахованої амортизаційної суми через нарахування на неї певного
відсотку. Саме такий принцип створення фонду оновлення техніки в тому чи іншому
підприємстві, на наш погляд, дасть йому можливість щорічно одержувати
відповідний банківський відсоток на суму коштів, яка буде знаходитися в банку.
Підприємство матиме право використовувати його тільки по закінченні терміну
функціонування того або іншого виду техніки у виробництві. Держава при цьому
може досить суттєво активізувати своєчасне оновлення техніки через збільшення
(зменшення) відсотків банківських нарахувань, а також надання різних надбавок,
дотацій, субсидій, субвенцій з державного бюджету.
На заключній
третій фазі має відбуватися стовідсоткове перенесення вартості функціонуючих
матеріально-технічних засобів, які впродовж терміну їх використання відпрацювали
свій технічно визначений термін
експлуатації. Основними складовими при
цьому мають бути: підвищення технічного рівня всіх підрозділів аграрної галузі
і, передусім, сільгоспвиробників за рахунок новітньої переважно вітчизняної
техніки, реконструкція і модернізація сервісної служби, здійснення в необхідних
обсягах та покращення якості ремонтно-технічного сервісу.
У кожний момент цих фаз вартість техніки має
знаходитися на обліку їх використання і саме на цій основі мають бути
встановленні чіткі терміни їх поновлення. Одна її частина повинна фіксуватися в
засобах праці, що використовується у виробничому процесі, друга у втілених
основних засобах, що можуть бути використані у процесі виробництва і в незавершеному
виробництві, третя – у вигляді грошового амортизаційного фонду, який призначений
для стовідсоткового відшкодування зносу основних засобів в натуральному вигляді.
У кожному
сільськогосподарському підприємстві необхідно розробити
план-графік оновлення технічних засобів з визначенням строків її здійснення та
спланувати потребу для цього в коштах. Це має бути постійна системно-аналітична
діяльність, спрямована на своєчасне прийняття рішень. Це дозволить досягти
балансові рівноваги при формуванні машинно-тракторного парку, сприятиме чіткому
дотриманню технологічних строків виконання робіт. Їх реалізація сприятиме
оперативному прийняттю рішень щодо поповнення вибулих з експлуатації машин і
знарядь не тільки за рахунок придбання нової техніки, а й шляхом взяття її в
оренду, або на засадах лізингу.
Безумовно, що розглядати ефективність виробництва,
ґрунтуючись лише на співвідношенні
фактичних і прогнозованих результатів господарської діяльності з витратами виробництва
не можна. Прибуток може співставлятися з витратами і виступати при цьому одним
із головних показників ефективності виробництва, але ж тільки в тому випадку,
коли ефективно використовується машинно-тракторний парк. Про це переконливо
свідчить сучасне економічне становище в сільському господарстві, де отримані
позитивні можна сказати показники виробництва. Але ж проведений нами аналіз
показує, що отримані в останні роки зростання виробництва валової продукції на
100 га і 1 зайнятого, прибуток від реалізації продукції і на цій основі
позитивний рівень рентабельності складаються далеко не за рахунок технічного
переоснащення, а в основному за рахунок низької оплати праці. Слід відмітити,
що вона нині не забезпечує навіть простих умов відтворення робочої сили. Прибутку сільськогосподарського товаровиробників
через високі ціни на техніку також не хватить навіть для простого оновлення
технічних засобів (табл. 1.1).
У цій
ситуації доцільно було б державі проявити державний протекціонізм по відношенню
до сільського товаровиробника через закупівлю продукції для харчування військових,
населення взагалі, експорту інших потреб за гарантованими цінами ще до посівів
сільськогосподарських культур, а не після збирання врожаю.
Таблиця
1.1
Динаміка
інтенсивності сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських
підприємствах за 2000–20009 рр.
|
Показники |
2000 р. |
2005 р. |
2009 р. |
2009 +,- до 2000 р. |
|
Виробництво валової продукції (в порівняльних цінах
2005 р.) в розрахунку: |
|
|
|
|
|
на 100 га сільськогосподарських
угідь, тис. грн. |
76,8 |
139,0 |
220,1 |
+143,3 |
|
на 1 зайнятого в сільськогосподарському
виробництві, тис. грн. |
12,4 |
33,7 |
60,1 |
+47,7 |
|
Прибуток (+); збиток (-) від реалізації
продукції, млн. грн. |
-121,4 |
1253,4 |
5462,1 |
+5583,5 |
|
Рівень рентабельності, % |
-1,0 |
6,8 |
13,4 |
+
14,4 |
Розраховано: за даними Департаменту економіки та
управління державною власністю Мінагропрому України (форма 10-мех).
Проведений
аналіз таблиці дозволяє зробити висновок проте, що особистий
інтерес сьогоднішнього
товаровиробника-приватника до зростання прибутку продовжує бути основною метою
господарської діяльності, але ж досягається
він далеко не за рахунок раціонального забезпечення технікою і постійного
технічного переоснащення, а, як правило, інтенсивного використання дешевої
живої праці. А щодо створення оптимального технічного потенціалу і на цій
основі підвищення ефективності виробництва за різних причин поки що реалізувати
в більшості їх неможливо.
Отже, як на наш погляд, ефективність
виробництва в аграрній галузі повинна обов’язково розглядатися, насамперед, з
точки зору одержання валового доходу і його складової частини – прибутку, але
через використання технічного
потенціалу. Тобто, будь-яке зростання ефективності виробництва має відбуватися,
в першу чергу, за рахунок оновлення техніки та унормування коефіцієнта її корисної дії (ККД). Такий
підхід дозволить: по-перше, більш об’єктивно з’ясувати порівняльну оцінку
використаних у підприємствах техніки незалежно від їх місцезнаходження, їх
розмірів, спеціалізації тощо; по-друге, порівнювати фактично досягнуті
економічні та соціальні результати з прогнозованими і, на цій основі, оцінювати
господарську діяльність підприємства на перспективу; по-третє, сприяти
всебічному вивченню упущених можливостей та розробці заходів щодо більш повного
використання машинно-тракторного парку та його долі щодо підвищення
ефективності виробництва в перспективі.
Бібліографічний список:
1.
Мельник С.І.
Соціально-економічні проблеми відтворення та ефективного використання ресурсного
потенціалу села. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 428 с.
2.
Мельник
Л.Ю., Макаренко П.М. Матеріально-технічна база сільського господарства в
контексті державної політики // Економіка АПК, 2003. – № 3. – С. 9–27.
3.
Пастухов
В.І. Енергетична оцінка механізованих технологій рослинництва. Методи і
результати. – Харків: Ринок-НТ. – 2003. – С.100.
4.
Северенчук
В.П. Енергетична ціна сільськогосподарської продукції // Економіка АПК, 1996. –
№ 4. – С.44–50).
5.
Іванух Р.А.,
Пантелейчук М.М., Попович І.В. Довідник економічних показників сільського господарства
/ Під ред Поповича І.В. – К.: Урожай, 1979. – 168 с.
6.
Медведовський О.К. та ін. Енергетичний аналіз інтенсивних
технологій в сільськогосподарському виробництві.–К.:Урожай, 1991.– 217 с.
7.
Масло І П. Шляхи розвитку енергетичного, технічного та
технологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва в умовах ринку
// Тези доповідей Міжн. наук. техн. конф. з питань розвитку механізації та
автоматизації сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин.–
Глеваха:УААН – ІМЕСГ, 1994.– С. 4-8.;