Дослідження основних дискусійних питань складання та ведення звітності
підприємств
Економічні
перетворення, що відбуваються в Україні на шляху побудови ринкових засад
розвитку, обумовлюють важливу роль інформаційного забезпечення в процесах
управління даними процесами. Останнє підвищує й роль бухгалтерської фінансової
звітності як основного джерела інформації про майновий та фінансовий стан підприємства,
а також результати його виробничо-господарської діяльності за звітний період.
Саме звітна інформації використовується під час аналізу, діагностики, оцінки,
та прогнозування умов і результатів функціонування як окремого підприємства,
так і секторів економіки держави в цілому.
В умовах трансформаційних перетворень
вітчизняної економіки також значно розширюються й основні завдання фінансової
звітності підприємств. Зокрема, її використання не повинне обмежуватися лише
оцінкою фінансового стану конкретної підприємства і пошуком шляхів його
поліпшення, а повинно бути націленим на обґрунтування прогнозу потреби
підприємства у фінансових ресурсах, необхідних для повноцінного виконання ним
своїх функцій, виявлення їх джерел і способів мобілізації, ефективності
вкладання коштів.
Отже питання
розробки практичних рекомендацій щодо підвищення якості звітної
інформації, удосконалення практики
складання бухгалтерської фінансової звітності та її використання в управлінні є
актуальними.
Метою даної роботи є обґрунтування напрямів
удосконалення бухгалтерської фінансової звітності. Для досягнення поставленої
мети передбачено вирішення наступних завдань: вивчити економічну сутність
бухгалтерської фінансової звітності, та її роль у системі інформаційного
забезпечення підтримки управлінських рішень; дослідити основні дискусійні та
проблемні питання складання та ведення фінансової звітності підприємств;
обґрунтувати напрямки удосконалення ведення фінансової звітності.
Науковим
дослідженням з організації, порядку складення та ведення звітності діяльності
підприємств України та проблем їх трансформації відповідно до вимог міжнародних стандартів обліку присвячено
роботи таких фахівців, як: С. Голов, С. Гольцова, В. Домбровський, А.
Кондратьєва, О. Коробко, О. Малишкін,
Т. Момот, М. Рахахле, Н. Чебанова
[5, 8, 10, 11, 12, 14-16, 19] та ін. [4, 6, 9, 13, 17, 18, 20, 21].
Однак все ще залишається багато
дискусійних, недостатньо вивчених і неузгоджених питань щодо формування
та використання бухгалтерської фінансової звітності при обґрунтуванні та
прийнятті управлінських рішень.
Перш ніж перейти до вивчення проблемних питань ведення фінансової
звітності, проаналізуємо змістовне наповнення даної категорії.
Найчастіше, в літературних джерелах можна знайти наступні визначення
досліджуваної категорії:
– звітність
– це система підсумкових показників, які завершують і систематизують діяльність
поточного обліку, а також всебічно характеризують функціонування підприємства;
– фінансова звітність – це
бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати
діяльності й рух грошових коштів підприємства за звітний період;
– згідно із
Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
фінансова звітність – це система взаємозалежних узагальнених показників, що
відображають фінансовий стан підприємства на певну дату й результати його
діяльності за звітний період і базуються на бухгалтерському обліку
підприємства.
Наведені вище визначення, а також інші трактування,
запропоновані у працях вчених-економістів, законодавчих актах та
нормативно-правових документах з бухгалтерського обліку дозволяє зробити
висновок, що більшість дослідників розуміють під звітністю систему
взаємопов’язаних показників. [1-3, 7] На нашу думку, визначення, запропоновані
у [12] є найбільш ґрунтовним і таким, що відповідають змісту досліджуваних
категорій: «Звітність – це систематизоване узагальнення облікових даних, що
характеризують фінансово-господарську діяльність, фінансовий та майновий стан
господарюючого суб’єкта за певний період. У свою чергу, бухгалтерська фінансова
звітність – це регульована державою сукупність форм звітності, що містять
загальну інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових
коштів підприємства та зміни власного капіталу за звітний період, які
взаємопов’язані між собою та покликані задовольнити конкретні інформаційні
потреби її користувачів». Визначення фінансової звітності саме таким чином
вказує мету складання та адресність подання звітності; регламентує
періодичність складання і подання; зазначає об’єкт звітності – інформація про
фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та власний капітал.
[12]
Організаційно-методичні та концептуальні засади
складання, ведення, подання фінансової звітності підприємствами України
викладені в численних нормативних актах держави. Останні умовно можна поділити на три великі
групи: законодавча база (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні»), нормативна база (П(С)БО) та методична база (Накази МФУ,
Постанови КМУ, тощо). Загальні вимоги до ведення фінансової звітності
підприємствами України викладено у П(С)БО №1, яке встановлює: складові її
елементи і мету складання фінансової звітності, звітний період, якісні
характеристики та принципи складання фінансової звітності, вимоги до розкриття
інформації у фінансовій звітності.
Безпосередньо процес підготовки та складання фінансової звітності можна
представити у вигляді визначених етапів. Зміст деяких з них залежить від
особливостей організації облікового процесу на підприємстві (зокрема, класами
рахунків для обліку, формою обліку тощо). Проте для всіх підприємств дані етапи
все ж є такими:
1. Закриття рахунків доходів і витрат і розрахунок чистого результату
звітного періоду.
2. Виявлення залишків на балансових рахунках.
3. Підтвердження залишків на балансових рахунках (інвентаризація).
4. Внесення коригувань після інвентаризації.
5. Заповнення: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух
грошових коштів, Звіту про власний капітал, Приміток
6. Коригування показників звітності й формування приміток після дати
балансу.
7. Розгляд і затвердження річної фінансової звітності.
8. Надання фінансової звітності.
Досвід застосування прийомів, методів та характерних
особливостей міжнародних стандартів бухгалтерського обліку на підприємствах
України відносно незначний. Отже і виникає ціла низка проблем, дискусійних
питань складання та ведення фінансової звітності, які у сукупності можна
представити наступним чином (табл.1). [12, 14-16, 18, 20, 21]
Таблиця 1. Основні дискусійні
питання та спірні моменти складання фінансової звітності підприємствами України
|
Сутність питань |
Необхідні пояснення |
|
1 |
2 |
|
1. Питання, що лежать у площині
формування й реалізації облікової політики та її впливу її на формування
показників фінансової звітності |
1.1
Вибір принципів, методів та прийомів бухгалтерського обліку відповідно до
існуючої нормативної бази та їх вплив на формування показників фінансової
звітності |
|
1.2 Відсутність
формулювання в нормативній базі вказівок щодо відображення в фінансовій звітності
окремих господарських операцій |
|
|
1.3 Спірні моменти, що є
наслідком неузгодженості норм бухгалтерського і податкового
законодавства |
|
|
2. Питання, що витікають з неврегульованості нормативних
положень із формування облікової політики, а отже, і ведення звітності |
2.1 Недостатній
рівень інформованості користувачів фінансової інформації про нові методи
обліку. Останнє потребує додаткового
обґрунтування доказів щодо правильності використання принципів та методів
обліку |
|
2.2 Ризиковий характер
формування основних засад облікової
політики підприємства. Адже керівники та бухгалтери приймають рішення під дією
суб’єктивного судження |
Продовження табл.1
|
1 |
2 |
|
3. Питання, що заважають
прозорому й чіткому розумінню, ефективному використанню фінансової звітності |
3.1 Неузгодженість
та тяжке сприйняття термінологічної бази, яка регулює складання звітності. Більшість основних визначень господарської
діяльності можуть мати різне змістовне наповнення в теорії і на практиці |
|
3.2 Існуюча
деяка невідповідність розташування статей форм фінансової звітності |
Даний перелік дискусійних питань, на жаль, можна ще
продовжувати. Але не менш важливим виступає питання пошуку шляхів вирішення та
подолання цих негативних явищ, пов’язаних із веденням фінансової звітності
підприємствами України. Численні дослідження та розробки фахівців у галузі
обліку та звітності, таких як: Н. Горицька, В. Лень, Т. Момот, І. Чалий,
містять окремі напрями вирішення зазначених спірних питань ведення та складання
фінансової звітності. [9, 13, 15, 18] Узагальнюючи напрацювання перелічених
вчених, та базуючись на дослідженнях автора дисертаційної роботи «Бухгалтерська фінансова
звітність: методологія складання і практика використання» О.
Коробко [12], перелічимо основні напрямки реформування фінансової звітності
підприємств України:
1. Перший напрям – реформування окремих аспектів
складання та ведення форм фінансової звітності. В даному напрямку, у свою
чергу, можна виділити такі складові елементи:
– необхідність здійснення тлумачної експертизи термінів,
що забезпечить обґрунтоване їх використання під час складання фінансової
звітності та буде сприяти недопущенню необґрунтованого їх застосування в
Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку;
– підвищення рівня прозорості, достовірності та
аналітичності фінансової звітності. Досягти останнього можна шляхом оптимальної
побудови форм звітності таким чином, щоб максимально полегшити вивчення
відображених в них господарських взаємозв’язків;
– підвищення аналітичності форми «Звіт про фінансові
результати» шляхом виділення в розрізі звичайної діяльності окремими статтями
підсумків фінансової, інвестиційної діяльності та окремою статтею – підсумків
надзвичайної діяльності;
– підвищення реальності, змістовності та аналітичності приміток і
пояснень до форм фінансової звітності шляхом їх глибшої прив’язки до основних
форм;
2. Другий напрям
– стосується питань формування та реалізації облікової політики (включає такі
пропозиції: необхідність представлення всієї суттєвої інформації про облікову
політику в Примітках до фінансової звітності; розгляд особливостей облікової політики у
фінансовій звітності підприємства безпосередньо через Баланс підприємства і
Звіт про фінансові результати).
В умовах
стрімких економічних змін економіки України, коли зростають вимоги до фінансової звітності підприємств та розширюється коло суб’єктів,
які приймають інвестиційні та інші господарські рішення і спираються при цьому
на бухгалтерські дані, реалізація запропонованих напрямків реформування
фінансової звітності несе в собі потенціал підвищення якості звітної
інформації та ефективності її використання в управлінні, а також забезпечить адекватність інформації фінансових звітів підприємств запитам її
користувачів.
Література:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
від 16.07.99р. №996 із змін. та доп. від 09.02.06р. №3422-ІV / http://www.rada.gov.ua.
2. Порядок
подання фінансової звітності: Постанова Кабінету міністрів України від
28.02.2000р. №419 // Все про бухгалтерський облік. – 2005. – С.66-68.
3. Положення
(Стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від
31.03.99р. №87, із змін. та доп. // Все про бухгалтерський облік. – 2002. – №
84 (751). – С.3-5.
4. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория,
практика и интерпретация: Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1996. –
624с.
5. Бухгалтерський
облік і фінансова звітність в Україні / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ:
ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. – 536с.
6. Винсент
Дж. Лав. Как понимать и использовать
финансовую отчетность: Пер. с англ. с дополнениями.– М.: Джон Уойли энд Санз, 1996.
– 352с.
7. Голов С.
Чи відповідає бухгалтерська звітність українських підприємств вимогам МСБО //
Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – №1. – С.42-47.
8. Гольцова
С.М., Плікус І.М. Звітність підприємств (фінансова, статистична, консолідована
та до фондів соціального та пенсійного страхування): Навч. посібник. – К.:
«Центр навч. літератури», 2004. – 292с.
9. Горицька
Н. Взаємопов'язаність форм нової звітності // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. – 2000. – №15 (13-19
квітня). – С.30-35.
10.
Домбровський В.М. Звітність підприємств: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ,
2001. – 195с.
11.
Кондратьєва А.Ф., Богатирь А.Е., Марченко М.С. Бухгалтерська звітність
підприємств та її аналіз. – Харків: ХГУ «НАУ», 1995. – 81с.
12. Коробко
О.М. Бухгалтерська фінансова звітність: методологія складання і практика
використання: Автореф. дис.. канд.. екон. наук: 08.06.04 / О.М. Коробко; Київ. нац.
аграрн. ун-т. – К., 2003. – 27с.
13. Лень
В.С., Гливенко В.В. Звітність підприємства: Підручник. – К., 2006. – 598с.
14. Малишкін
О.І. Фінансова звітність підприємства: Міжнародні та національні стандарти:
Навч. посібн. 2-е вид., доп. і виправ. – Суми: Видавництво «Університетська
книга», 2001. – 158с.
15. Момот
Т.В. Нові правила побудови фінансової звітності будівельних підприємств //
Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. – №3. – С.41-42.
16. М. Я. С.
Рахахле. Організаційно-методологічні аспекти аудиту фінансової звітності в діяльності комерційних банків:
Автореф. дис.. канд.. екон. наук: 08.06.04 / Київ. держ. торг.-екон.
ун-т. – К., 1999. – 25с.
17. Райс Э. Бухгалтерский учет и отчетность без проблем:
как читать отчетность компании и пользоваться ею: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М,
1997. – 242с.
18. Чалий І.
Проблеми первинної облікової документації будівельних підприємств: Матеріали
Проекту Фонду ІТМ. – Харків, 2005. – 33с.
19. Чебанова
Н.В., Чупир Т.Я., Василенко Ю.А. Фінансова звітність підприємств: Навчальний
посібник. – Х.: Фактор, 2006. – 444с.
20. Чижевська Л.В. Бухгалтерський баланс:
проблеми теорії і практики. – Житомир: ЖІТІ, 1998. – 407с.
21. Яценко
В.М., Яценко О.В., Яценко М.В., Ткачук І.Й. Інформаційно-організаційне
забезпечення побудови і аналізу фінансової звітності, значення її аналітичних
показників в управлінні підприємницькою діяльністю / Збірник наукових праць
ЧДТУ (Серія: Економічні науки). – 2008. – №21. – С.3-15.