Економічні науки / 10. Економіка підприємства

 

Богацька Н.М., Гайдей С. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

 

Особливості інноваційного потенціалу підприємства

 

У вітчизняній економічній літературі поняття потенціалу підприємства трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь, тобто складне за структурою та багатоаспектне за значенням  і змістом поняття.

Теорія потенціалу підприємства знаходиться у сфері наукових інтересів таких вітчизняних та російських авторів, як: Н. Г. Кузнецова, О. Ф. Балацький, Є. В. Лапін, О. І. Олексюк, Є. В. Попов, І. М. Репіна, С. Г. Тяглова та інші. Проте незважаючи на різноманітність підходів, спостерігається єдність думок щодо розкриття поняття потенціалу підприємства.

Комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал. Існують різні підходи до тлумачення поняття інноваційний потенціал. Одні автори роблять наголос на наявності ресурсів, інші на можливості їх використання. Але більшість керується так званим ресурсним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі його елементи, як кадрова, інформаційно-технологічна, організаційна й матеріально-технічна складові. Фінансова складова інноваційного потенціалу забезпечує надходження коштів для виконання інноваційних процесів, створює стимули і умови для розробки інновацій, впливає на вибір тематики інноваційних проектів відповідно до потреб функціонування і розвитку самої інноваційної сфери, сприяє ефективному формуванню витрат на інновації, реалізує необхідну еластичність надходжень фінансових ресурсів відповідно до протікання інноваційного процесу.

Інновації є невід’ємною частиною в розвитку науки, економіки і культури в цілому. Вони являють собою  пропозиції, наукові розроб­ки, які можуть і стають основою створен­ня нових стратегій розвитку, нових видів продукції, значно поліпшують споживчі характеристики (економічні, культурні, освітні, технічні тощо) існуючих явищ і процесів, товарів, створення нових об’єктів матеріального та ідеального бут­тя. Все, що може удосконалити  якість жит­тя і процес розвитку людства, є інновацією.

В Україні склалося відносно  сприятливе середовище для інновацій. За даною складовою країна посідає 52 місце в індексу глобальної конкурентоспроможності 2008-2009 рр., що перевищує рейтинг у групі ЄС-12, зокрема таких країн як Сло­вацька Республіка, Румунія, Польща, Литва, Латвія і Болгарія. З країн СНД більш високим рейтингом за інноваційною компонентою володіють лише Російська Федерація й Азербайджан. За минулий рік Україна змогла поліпшити своє положення у рейтингу най­більш інноваційних економік відразу на 13 позицій.

Готовність бізнесу до інновацій підкріплюється наявністю висококваліфікованих вчених і інженерів, підвищеним рівнем співпраці між бізнесом та універ­ситетами в рамках наукових досліджень і прикладних розробок.

 Дослідження, проведені на вітчизняних промислових підприємствах виявили, що серед керівників вищого й середнього рівнів підтримують і беруть участь в інноваційних процесах у середньому 70% респондентів, 8% ставляться до них пасивно, 10% опитаних чинять опір, 12% взагалі не визначилися. Серед інженерно-технічних працівників ці показники становлять відповідно 55%, 17%, 12% та 16%. Такі дані свідчать про середній рівень зацікавленості працівників українських підприємств у розвитку інновацій

Аналіз  динаміки досягнення цілей інноваційної стратегії інтенсивного розвитку  Вінницької області показує, що серед промислових підприємств виробництво нової продукції має найбільшу питому вагу і в динаміці зростає частка впливу на обсяги доходу. Так, вплив зростання доходів  промислових підприємств    2008 року зріс порівняно з 2004 роком на 206,6%, тоді як вплив структурних змін зменшився  за цей період  на 1,6%, а за рахунок розширення ринку – на 6,3%, відповідно.

Тому зростає роль і обумовлюється не­обхідність  вивчення досвіду використання науко­вих розробок, що сприяє досягненню високої якості продукту. Ефективне використання інноваційного потенціалу підприємства дає змогу скорочувати виробничі витрати, упроваджувати обґрунтовані   пропозицій   щодо  удосконалення управлінської діяльності.

Однак сучасний стан свідчить про слабку практичну спрямованість науково-дослідної діяльності в Україні. Спостерігається одночасне зниження інноваційної активності підприємств, що знаходить свій прояв у зменшенні частки підприємств, що займаються інновацій­ною діяльністю – питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2007 р. становила 10%,  у 2008 – 11,5% , в 2009 році цей показник сягнув 10,8%.

 Вказані тенденції вказують на екстенсивний характер ро­звитку економіки країни, недостатність використання інно­ваційних механізмів її зростання, що в майбутньому може призвести до суттєвого відставання України в науково-технологічному розвиткові від інших країн світу.

На наведену тенденцію впливає і те, що основним джерелом фінансу­вання інновацій в Україні є власні кошти  підприємств, які в останні роки ста­новлять понад 80% обсягу фінансуван­ня інновацій,  кошти державного і місцевих бюджетів - відповідно 2,9%, кредити - 6%, вітчизняні та іноземні  інвестори – 4,8%,  інші джерела - 2,4%, що характеризує інвестиційний клімат України як несприятливий для прямих іноземних інвестицій.

В умовах ринкових відносин, коли рушійною силою розвитку виробництва є створення конкурентоздатної продукції, саме інновації є запорукою успішного розвитку фірми. Оцінка результатів діяльності кожного фахівця на підприємстві повинна бути зв’язана з його інноваційною діяльністю, модернізацією та удосконаленням системи організації праці і виробництва, створенням нових і модернізованих технологій.

 

Література:

1.           Гріньов А. В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / А. В. Гріньов . – Х.: ІНЖЕКТ,  2003  –  308 с.

2.           Должанський І. З. Управління потенціалом підприємства / І. З. Долженський,   Т. О. Загорна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 362 с.

3.           Кіндзерський Ю. В. Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурно-інноваційних трансформацій / Ю. В. Кіндзерський – К.: Ін-т економіки та прогнозування НАН України, 2007. – 408 с.

4.           Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка / О. С. Федонін,  І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

5.           www.ukrstat.gov.ua