Экономические науки/7 Учет и аудит

Науковий керівник доц. Подолянчук О.А.,Огороднік К. А., Костюк В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми організації внутрішнього аудиту на вітчизняних підприємствах та шляхи їх вирішення

На сьогодні, незважаючи на світову кризу, економіка України продовжує надалі розвиватися, спостерігається її інтеграцією в систему міжнародних економічних відносин. До розвитку економіки залучаються зовнішні і внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, продовжується процес роздержавлення власності та приватизація майна. Саме, за таких умов значно зростає роль внутрішнього аудиту, оскільки завдяки йому приймаються рішення про зміни напрямів виробництва, його модернізація, переміщення капіталу відповідно ринкової кон’юнктури.

Одним з найбільш ефективних і надійних способів контролю за станом обліку на підприємстві є організація внутрішнього аудиту. Найголовніша причина створення служби внутрішнього аудиту пояснюється бажанням керівника знати реальний стан справ на підприємстві. Необхідність в створені відділу внутрішнього аудиту виникає найчастіше на великих підприємствах, що мають складну розгалужену структуру і велику кількість територіальних філій.

Особливості внутрішнього аудиту є об’єктом дослідження різних наукових і прикладних сфер, й регламентується Міжнародними стандартами аудиту. Так, стандарт 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудитора» визначає обсяг і мету внутрішнього аудиту, відносини між внутрішнім аудитом і зовнішнім, оцінку і перевірку роботи внутрішнього аудитора.

У розвиток теорії внутрішнього аудиту вагомий внесок зробили такі фахівці, як Р. Адамс, Дж. Бедді, , Ф. Дефліз, Д. Кармайкл, Д. Лоббек, Ж. Рішар, Д. Робертсон, К. Сазерленд та ін. Серед російських науковців вивченням питань аудиту займались О. Богомолова, М. Голощапова, В. Бурцева, О. Макоєва, А.Макальської, Х. Мулахмєтова та ін. Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів проблеми внутрішнього аудиту зробили такі вітчизняні вчені, як Н. Дорош, І. Дмитренко, В. Завгородній, О. Нетикша, Л.Сухарева, А. Ткаченко,  та інші.[2] Проте ряд аспектів проблеми потребують подальшого поглибленого дослідження, зокрема розгляду економічної сутності поняття “внутрішній аудит”, його цілей і завдань, законодавчого регулювання та визначення місця внутрішнього аудиту в системі управління підприємством в умовах економічної кризи в Україні.

Інтерес до внутрішнього аудиту обумовлений, на нашу думку, низкою чинників. По-перше, внутрішній аудит є одним з небагатьох доступних і водночас недооцінених ресурсів, правильне використання яких може підвищити ефективність роботи суб’єкта господарювання. По-друге, низка гучних корпоративних скандалів, які відбулись у США та Західній Європі, дала підстави вважати, що зовнішній аудит може давати значні збої, внаслідок яких зазнають банкрутства навіть найбільші фірми. По-третє, наявність в компанії належного корпоративного управління, однією з невід’ємних ланок якого стає внутрішній аудит, – позитивний сигнал для потенційних інвесторів та кредиторів.[1] В українських умовах до вищеназваних чинників додається низка інших. Насамперед, це бажання власників та керівництва упорядкувати структуру та організацію бізнес-процесів, що може привести до істотної економії коштів компанії. Ті компанії, які планують в короткостроковій або середньостроковій перспективі вийти на міжнародні ринки капіталу постають перед необхідністю створення служб внутрішнього аудиту, що підвищує їх імідж. Крім того, правила найбільших фондових бірж передбачають наявність внутрішнього аудиту, як обов’язкової умови внесення цінних паперів компанії в котирувальні списки біржі.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв’язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись. Відомо, що при відсутності контролю i оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю, можливі навмисні викривлення реального стану справ. Служба внутрішнього аудиту аналізує звітність підприємства, виявляє відхилення фактичних показників від планових, визначає напрямки перспективного розвитку комерційної організації і, таким чином, має серйозний вплив на прийняття управлінських рішень для досягнення конкретних цілей. Суб’єктам господарювання, до складу яких входять філії (система відокремлених структурних підрозділів, виробничі підрозділи, тощо), обов'язково необхідно мати чітко налагоджену систему багаторівневого внутрішнього контролю. Створення та супроводження такої системи і є основним призначенням внутрішнього аудиту.

Основними аспектами будь-якої діяльності в цілому та внутрішнього аудиту зокрема є нормативне забезпечення. В Україні майже повністю відсутнє методичне забезпечення внутрішнього аудиту. Так, Аудиторська палата України займається лише розробкою нормативів і сертифікацією громадян, які мають намір займатися зовнішнім аудитом. Такий стан речей призводить до прогалин його ефективного існування та недоліків практичного виконання такою службою функції контролю.

Слід зазначити, що чимало керівників підприємств України досить часто ототожнюють поняття внутрішнього аудиту із зовнішнім аудитом, який проводиться незалежними аудиторами, що є не вірним. Оскільки внутрішній і зовнішній аудит мають значні відмінності та виконують різні функції, й потреба в обов’язковій зовнішній аудиторській перевірці не виключає потреби в створені служби внутрішнього аудиту.[3]

Незважаючи на переваги впровадження внутрішнього аудиту на підприємстві, керівники доволі часто економлять на цьому, опираючись на нестачу коштів.[4] Але, на нашу думку, фінансування на утримання такої служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитором резервів та збільшення прибутків.

Деякі компанії функції внутрішнього аудиту доручають виконувати фінансовим відділам чи відділам контролінгу. На нашу думку, ефективність роботи служби внутрішнього аудиту тим вища, чим менші її функціональні зв'язки з іншими підрозділами. Якщо менше відносин із різними службами, у такому разі спеціалісти мають змогу зосередитися на вирішенні окресленого кола питань. У протилежному разі, їх діяльність розширюється настільки, що результатом роботи стає не саме вирішення проблем, а констатація (або фіксування) проблем, які виникають.

Таким чином, до основних проблем впровадження внутрішнього аудиту на вітчизняних підприємствах є:

- відсутність діючої нормативно-правової бази регулювання внутрішнього аудиту в Україні;

- недостатня кількість методичних розробок з внутрішнього аудиту;

- відносно малий досвід аудиторської практики;

- повільний процес автоматизації внутрішнього аудиту.

Вважаємо, що першочерговими завданнями на шляху подальшого розвитку внутрішнього аудиту є :

- удосконалення законодавчого регулювання і подальша розробка нормативів внутрішнього аудиту;

- розробка принципів та методики організації внутрішнього аудиту;

- підвищення кваліфікаційного рівня вітчизняних фахівців.

Отже, результати дослідження думок вчених дали можливість визначити основні проблеми організації служби внутрішнього аудиту на підприємствах України та запропонувати можливі шляхи їх вирішення.

Література:

1. Андріяш С., Проблеми організації та розвитку внутрішнього аудиту// Облік та аудит.-2009.-№6.-С.173-181.

2. Даценко Г.В., Уманська М.В. Проблеми розвитку внутрішнього аудиту в Україні // www.intkonf.org.

3. Макаєва О., Перспективи розвитку внутрішнього аудиту в Україні // Облік та аудит.-2010.-№6.-С.54-57.

4. Стельмах Л., Чи потрібна підприємству служба внутрішнього аудиту// Справочник економиста.-2009.-№6.-С.25-32.