Д.е.н., проф. Говорушко Т.А., Венглюк І.В.

Національний університет харчових технологій

Теоретичні основи організації управління прибутком підприємства

У економічній науці поняття «прибуток» має різні тлумачення. Важливо, що будь-яка позиція вчених відносно поняття прибутку здебільшого формувалася залежно від їх поглядів на закони виробництва, розподілу, обміну та споживання. Тому погляди поділялися на дві групи: одні пов’язують проблему розподілу з цінністю та ціною і бачать в отриманні доходів прояв законів мінового процесу, інші вважають, що галузь розподілу має свою власну закономірність, яка відмінна від явищ цінності.

На думку нашого сучасника, науковця І.О. Бланка прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності. [1, с.368.]

Основу формування власних внутрішніх ресурсів підприємства, направлених на виробничий розвиток, складає валовий прибуток, яких характеризує один з найважливіших результатів фінансової діяльності підприємства. Він являє собою суму наступних видів прибутку підприємства:

- прибуток від операційної діяльності;

- прибуток від інвестиційної діяльності;

- прибуток від фінансової діяльності.

Серед даних видів головне значення належить прибутку від операційної діяльності, який складає основну частину загальної величини валового прибутку. Для більшості виробничих підприємств операційний прибуток є єдиним джерелом формування валового прибутку. Тому, управління формуванням прибутку підприємства розглядають як процес формування прибутку від операційної діяльності.

Основною ціллю управління формуванням прибутку від операційної діяльності є виявлення основних факторів, які визначають його кінцеву величину і знаходження резервів подальшого збільшення даного результату.

Механізм управління формуванням прибутку від операційної діяльності будується з урахуванням тісного взаємозв’язку даного показника з об’ємом реалізації продукції, доходів і видатків підприємства. Система цього взаємозв’язку дозволяє виділити вплив окремих факторів на формування прибутку від операційної діяльності і забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві. [1, с.768.]

Такими факторами можна вважати об’єм реалізації продукції у вартісному вираженні або у натуральних величинах; суми і рівень чистого операційного доходу; суми і рівень змінних операційних витрат; суми постійних операційних витрат; співвідношення постійних змінних операційних витрат; суми податкових платежів, що здійснюються за рахунок прибутку. Дані показники можуть розглядатися, як основні фактори формування суми різних видів операційного прибутку, впливаючи на які можна отримати необхідний результат.

Особливу увагу слід звернути на постійні і змінні витрати, співвідношення між якими суттєво впливає на рівень операційного прибутку.

При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що високий їх рівень в значній мірі визначається галузевими особливостями здійснення операційної діяльності, визначаючи різний рівень фондомісткості виробленої продукції, диференціацію рівня механізації і автоматизації праці. Крім того слід відзначити, що постійні витрати в меншій степені подаються швидкій зміні, тому підприємство, маючи високий коефіцієнт операційного левериджу, втрачає маневреність в управлінні своїми витратами.

При управлінні змінними витратами основними орієнтирами має бути забезпечення постійної їх економії, між сумою цих витрат і об’ємом виробництва і реалізації продукції є пряма залежність. Забезпечення цієї економії до подолання точки беззбитковості веде до росту суми маржинального прибутку, що дозволяє швидко подолати цю точку. Після подолання точки беззбитковості сума економії змінних витрат буде забезпечувати прямий приріст валового операційного прибутку. До числа основних резервів економії змінних витрат можна віднести зниження чисельності робітників основного і допоміжного виробництв за рахунок забезпечення підвищення продуктивності їх праці; скорочення розміру запасів сировини, матеріалів, готової продукції в період не сприятливої кон’юктури товарного ринку; забезпечення вигідних для підприємства вимог поставки сировини і матеріалів.

Цілеспрямоване управління постійними і змінними витратами, оперативна зміна їх співвідношення при змінних умовах господарювання дозволяє збільшити потенціал формування операційного прибутку на підприємництві.

Література:

1. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: НИКА-Центр, 2004. – 768с.

2. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч.-практ. посібник/ За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ: ТОВ "Баланс-клуб", 2004. – 768c.

3. Олексюк О.І., Дзюбенко Л.М. Прибутковість в управлінні результативністю діяльності сучасних компаній// Фінанси України. – 2006, № 12. – С. 101-111.