Криворучко Наталія Володимирівна,

аспірант Донецького національного університету

Інноваційна переорієнтація економіки в умовах світової фінансово-економічної кризи: зарубіжний досвід (Республіка Туреччина)

Актуальність теми дослідження. На тлі кризових явищ у світовій економіці саме інноваційний потенціал найбільш розвинених держав світу дозволяє їм демонструвати переваги наукоємних економік над орієнтованими на експорт сировинних матеріалів країн, що розвиваються. Характерним при цьому є те, що розрив між лідерами та аутсайдерами процесу технологічного розвитку стрімко збільшується в умовах обмежених фінансових ресурсів.

Для нашої держави вирішення проблеми збереження та розвитку науково-технологічного потенціалу шляхом радикальної перебудови економічної політики залишається надзвичайно актуальним.

Постановка проблеми. Для нашої держави, яка володіє передовими технологіями в базових галузях промисловості, вирішення проблеми збереження і розвитку науково - технологічного потенціалу шляхом радикальної перебудови економічної політики залишається надзвичайно актуальним. Сьогодні фактично вирішується доля подальшої моделі економічного розвитку України в ХХІ столітті, оскільки можливість її швидкого входження в зону світового науково - технологічного прогресу стає дедалі більш вірогідною. Але за умови фінансово-світової кризи доцільно розглядати досвід провадження такого процесу з боку інших країн.

Мета дослідження. Розглянути дії іноземних держав стосовно інноваційно-технологічного розвитку в умовах фінансово-економічної кризи.

Результати дослідження. Як приклад інноваційного розвитку економіки заслуговує на увагу досвід Турецької Республіки. За умов суттєвого негативного впливу світової фінансово-економічної кризи обсяги фінансування сфери освіти та науки в Туреччині збільшуються. Продовжується виконання низки важливих із точки зору національних інтересів міжнародних науково-дослідних проектів, які наближують реалізацію перспективних планів входження Турецької Республіки до десятки найбільш розвинених країн світу.

Слід зазначити, що світова фінансово-економічна криза негативним чином вплинула на розвиток турецької економіки у 2008 та 2009 роках. Зокрема, помітно знизилися макроекономічні показники, соціально-економічні параметри та характеристики розвитку орієнтованих на експорт автомобільної, текстильної та будівельної галузей. Водночас, за оцінками міжнародних експертів, наслідки світової фінансової кризи на економіку Туреччини будуть не настільки руйнівними, як для ряду інших країн. Це обумовлюється тим, що впродовж останніх 15 років Турецька Республіка пережила три досить глибокі економічні кризи й має відповідний досвід діяльності в непростих економічних умовах. Зокрема, значно зміцнився банківський сектор. Крім того, турецький уряд наполегливо здійснює низку антикризових заходів.

Європейська Комісія прогнозує, що після скорочення ВВП в Туреччині в 2009 р. на 5,8%, відбуватиметься поступове покращення ситуації (зростання ВВП в 2010 і 2011 рр. на 2,6%, і 3,6%, відповідно), що корелює з іншими прогнозами.

За умов суттєвого негативного впливу на економіку країни світової фінансово - економічної кризи заслуговує на окрему увагу чітка позиція керівництва турецької держави щодо фінансування сфери освіти та науки. Рада з питань науково-технологічних досліджень Турецької Республіки є єдиним органом державної влади, бюджет якого не корегувався у бік зменшення впродовж досить важких для економіки країни 2008 та 2009 років.

Так, згідно з офіційною статистикою, бюджет Міністерства освіти Туреччини у 2008 р. сягнув рівня близько 20 млрд. дол. США (є другим за величиною після Міністерства фінансів), а окремий бюджет місцевих університетів збільшено до 6 млрд. дол. США. Загальний обсяг фінансування сектора досліджень і розвитку в період з 2002 по 2007 рр. збільшився у 2,7 разу (у 2008 р. цей обсяг становив понад 5 млрд. дол. США), а бюджет Ради ТЮБІТАК з 2002 р. збільшився більш ніж у 7 разів. До 2013 р. обсяги фінансування сфери досліджень та розвитку Туреччини планується збільшити до 2% від ВВП. Наразі цей показник становить близько 0,71%.

Поступово збільшуються і рівні фінансування науково-технологічної сфери з боку приватного сектора. Більшість провідних турецьких компаній уже мають підрозділи досліджень та розвитку, на фінансування яких передбачається виділення окремих коштів.

У період з 2002 по 2007 рр. кількість персоналу, задіяного в науково- технологічній сфері, збільшилася у 2,2 разу. Планується, що до 2013 р. у секторі досліджень і розвитку Турецької Республіки працюватиме близько 150 тис. осіб (для порівняння, в Україні в період з 1991 по 2008 р. кількість науковців зменшилась в 2,9 разу до 156,2 тисяч осіб).

Усвідомлюючи, що становлення національної науково-технологічної сфери без відповідного людського потенціалу є неможливим, уряд Туреччини реалізує програми, спрямовані на підтримку студентів і молодих спеціалістів, а також спеціальну програму повернення на батьківщину провідних вчених турецького походження, які працюють за кордоном у відомих науково-дослідних центрах і університетах США, ЄС та інших розвинених країн. Крім того, Міністерство освіти Туреччини виплачує місячну стипендію (1235 дол. США) близько 1000 випускникам місцевих університетів, які підвищують кваліфікацію в 19 провідних університетах світу із зобов’язанням щодо повернення на батьківщину після завершення терміну навчання.

Висновки. З огляду на викладене можна прогнозувати подальший розвиток науково- технологічної сфери та загальне збільшення інноваційного потенціалу Турецької Республіки, що необхідно враховувати у ході міжнародної взаємодії з турецькими партнерами.

Вирішення аналогічних амбітних завдань у нашій державі потребує послідовної, практичної імплементації аналітичних напрацювань щодо перспектив інноваційного розвитку України та системної реалізації намічених планів.