УДК 336.132.11

к.е.н., доцент Нехайчук Д.В.

Національна академія природоохоронного та курортного будівництва, Україна, АР Крим, м. Сімферополь

Щодо вдосконалення управління

комунальною власністю

За роки незалежності в України відбулися вагомі зміни в суспільно-політичному житті, які стали детермінуючим фактором докорінної перебудови економічних відносин. В таких умовах актуалізувалося дослідження проблем функціонування об’єктів комунальної власності як важливого компоненту регіональної суспільної системи та особливостей їх впливу на економічний розвиток регіону.

Наукові розробки з проблем власності знайшли відображення в публікаціях учених – економістів, психологів, соціологів, політиків. Зокрема, теоретико-методологічні і прикладні аспекти підходів до управління власністю знайшли висвітлення в наукових працях О.Бондаря, С.Варгіча, А.Гальчинського, О.Дзери, А.Єпіфанова, М.Кима, В.Ларцева, Б.Мільнера, С.Пересунько, Е.Рудневої, В.Салата, Т.Соколенко, Я.Усенко, В.Чижова, Я.Шевченко, В.Шупіро та інших.

За останні роки проблема функціонування об’єктів комунальної власністі та їх ролі в соціально-економічному розвитку регіону висвітлювалася в багатьох публікаціях вітчизняних дослідників. У цьому плані заслуговує на увагу наукові праці П.Бєлєнького, Є.Бойка, Б.Буркинського, А.Бутенко, В.Геєця, С.Давимуки, М.Долішнього, В.Єлейка, С.Злупка, М.Козоріза, В.Кравченко, О.Кузьміна, В.Кучеренко, І.Лукінова, М.Майського, А.Мельника, В.Мікловди, І.Михасюка, А.Мороза, Г.Онищука, О.Пасхавера, М.Пітюлича, Я.Побурка, А.Покритана, О.Фурдичка, М.Чумаченка, А.Чухно, С.Юрія, С.Яковлева, В.Яцкова та інших.

Однак, незважаючи на велику кількість наукових і практичних розробок учених-економістів, які представляють різні наукови школи та течії і присвятили свої дослідження сутності відносин власності, різноманітним формам її прояву в різних соціально-економічних умовах, низка регіональних особливостей функціонування об’єктів комунальної власністі вимагає поглибленого вивчення.

Практично, відсутні дослідження, в яких здійснюються оцінки впливу комунальної власності на соціально-економічний розвиток регіону.

В рамках нової регіональної політики необхідно розробити регулюючі механізми управління комунальною власністю, яка впливає на економічний розвиток регіону.

До цілей управління комунальною власністю на регіональному рівні можливо віднести:

- забезпечення надходжень коштів до бюджету;

- створення сприятливих умов для розвитку економіки регіону і, насамперед, реального виробничого сектора;

- сприяння збільшенню прошарку ефективних власників, що мають мету насичення ринку продукцією вітчизняних підприємств і створення нових робочих місць;

- підвищення якості менеджменту за рахунок забезпечення зацікавленості керуючих і персоналу в результаті діяльності підприємств;

- залучення інвестицій, насамперед, за рахунок промислових інвесторів, що мають довгострокові інтереси стосовно підприємств і які беруть на себе відповідальність за реалізацію програм приватизації комунальної власності, відновленню технологій і продукції;

- підготовка об'єктів комунальної власності на регіональному рівні для продажу ефективним власникам;

- підготовка кваліфікованих управлінських кадрів.

Формування комунальної власності в Україні ще не завершено і воно має свої особливості.

По-перше, на відміну від практики більшості зарубіжних розвинутих країн, в Україні майно комунальної власності сформовано шляхом його безкоштовної передачі з загальнодержавної у комунальну власність. В зарубіжних країнах майно муніципальної (комунальної) власності сформовано, як правило, шляхом викупу об'єктів приватної власності у власність територіальних колективів, а також шляхом створення об'єктів комунальної власності за рахунок коштів органів місцевого самоврядування.

По-друге, у зарубіжних країнах, включаючи і Російську Федерацію, на відміну від України до 1996 року, майно комунальної (муніципальної) власності не зараховується до складу державної власності і є самостійною формою власності – власністю територіальних колективів.

По-третє, у зарубіжних країнах суб'єктом права комунальної власності є не адміністративно-територіальна одиниця, а територіальний колектив як орган місцевого самоврядування і, отже, там немає різновидів комунальної власності. На відміну від України, де була передбачена обласна, районна, міська, районна в містах, сільська і селищна різновиди комунальної власності, у зарубіжних країнах право комунальної (муніципальної) власності реалізується лише на рівні первинної (низової) адміністративно-територіальної одиниці, що створюється на базі територіального колективу як суб'єкта місцевого самоврядування.

Встановлення в Україні комунальної власності, як власності корпоративної, недержавної, означає створення таких економічних і фінансових основ місцевого самоврядування, які відповідають потребам ринкової економіки, об'єктивним законам її розвитку.

Щодо фінансових методів управління комунальною власністю, виділяють наступні їх групи:

1) активні (ефективний менеджмент пакетом акцій конкретного акціонерного товариства);

2) пасивні (приватизація, здача майна в оренду; реструктуризація; передача під заставу майна та акцій).

Використовуючи активні методи управління об’єктами комунальної власності, важливо забезпечити інвестиційну привабливість останніх. Це дасть змогу підвищити рівень дохідності та ринкову вартість акцій, що належать громаді та сприятиме зростанню надходжень в місцеві бюджети.

Підвищенню ефективності використання комунальної власності також має сприяти оптимізація структури інвестиційного портфелю територіальних громад шляхом зменшення його обсягу за рахунок належних громадам збиткових та малорентабельних об’єктів комунальної власності та збільшення – за рахунок придбання акцій високодохідних, що мають стратегічне значення підприємств.

З метою сприяння ефективності використання об’єктів комунальної власності місцева влада повинна, зберігаючи за собою механізми опосередкованого впливу на процеси формування об’єктів комунальної власності, використовувати ініціативу та кошти приватних осіб, інших потенційних інвесторів з визначенням розмірів вкладу. І за рахунок сформованих таким чином джерел – фінансувати ряд важливих соціальних об’єктів (інженерні мережі, сквери, парки).

У корпораціях, які здійснюють діяльність у стратегічних (з точки зору значимості для територіальної громади) сферах діяльності, зокрема в галузях водо-, енерго- і теплопостачання, водопровідно-каналізаційного господарства, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, екології тощо, частка комунальної власності має складати не менше 50 % корпоративного капіталу.

Останнім часом, в досягненні позитивних результатів управління і використання комунальної власності зростає також роль територіальної системи управління, яка дозволяє підпорядкувати результати функціонування об’єктів комунальної власності загальній ідеї їх формування і використання щодо даної території, а також спільно вирішувати соціальні проблеми тощо.

В той же час, незадовільний фінансовий стан значної частини об’єктів комунальної власності в Україні свідчить про невідповідність способів управління цими об’єктами ринковим. Тому існує необхідність подальшого пошуку ефективних способів впливу на фінансові процеси в комунальному секторі.

Підсумовуючи вищенаведене, ми дійшли висновку, що в Україні існує необхідність запровадження принципів ефективного використання комунальної власності з метою узгодження фінансових та соціально-економічних показників, поєднання бюджетного фінансування об’єктів комунальної власності з можливістю отримання доходів від підприємницької діяльності, залучення фінансових ресурсів приватного сектора, міжнародних фінансових організацій, що забезпечить диверсифікацію джерел фінансування комунальної інфраструктури, посилить можливості органів місцевого самоврядування щодо здійснення запозичень на фінансових ринках та сприятиме гармонізації вітчизняних та міжнародних стандартів у галузі фінансів місцевого самоврядування.

В досягненні ефективного використання об’єктів комунальної власності важливе значення, на нашу думку, має:

1. Широке впровадження органами місцевого самоврядування, спільно з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, інвестиційних програм щодо комунальної інфраструктури з залученням кредитних ресурсів цих суб’єктів.

2. Дотримання органами місцевого самоврядування оптимальних пропорцій між витрачанням коштів на розвиток комунального сектору економіки та задоволенням комунальними послугами населення громад.

3. Поєднання бюджетного фінансування об’єктів комунальної власності з можливістю отримання доходів від комерційної діяльності.

4. Застосування ефективних фінансових форм управління об’єктами комунальної власності, зокрема, передача їх в довірче управління.

5. Сприяння розвитку корпоративних відносин в комунальному секторі з метою залучення та акумуляції фінансових ресурсів приватних інвесторів.

6. Створення фонду розвитку на рівні населеного пункту, до якого повинні зараховуватись амортизаційні відрахування на об’єкти нерухомості, надходження від оренди та продажу комунальної власності, що дозволить територіальній громаді перейти на відтворення основних фондів комунальних підприємств і не бути залежними від формування доходної частини бюджету.

7. Фінансова підтримка функціонування підприємств, що мають стратегічне значення для громади шляхом розміщення органами місцевого самоврядування вільних залишків грошових коштів, як одного з об’єктів комунальної власності для отримання доходів від їх інвестицій у цінні папери (за рахунок відсотків, дивідендів і зростання курсової вартості цінних паперів) цих підприємств.

Запропоновані заходи сприятимуть більш ефективному використанню об’єктів комунальної власності та збалансованості доходів і витрат місцевих бюджетів.

Крім того, для підвищення ефективності управління комунальною власністю необхідним є комплекс заходів, що поєднуватимуть забезпечення оцінки вартості майна, прозорої процедури продажу або передачі в оренду майна комунальної власності, постійного обліку та контролю за використанням об’єктів комунальної власності, формування інформації про результати роботи комунальних підприємств, погоджені дії із суб’єктами підприємницької діяльності, які беруть участь в процесі використання об’єктів відповідної території, що буде висвітлено у наших подальших дослідженнях.

Література:

1. Мельник А.Ф. Управління розвитком муніципальних утворень: теорія, методологія, практика. / [А.Ф. Мельник, Г.Л. Монастирський] – Тернопіль: Економічна думка. – 2007.

2. Місцеві фінанси: Підручник: [за ред. О.П. Кириленко]. – К.: Знання. – 2006. – 677 с.

3. Чумаченко М.Г. Проблеми регіонального самоврядування в Україні // Економіка України. – 1993. – N6. – С.3 – 12.