Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность.

Попович О.О.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля.

Методи запобігання негативних наслідків діяльності транснаціональних корпорацій

У сучасній юридичній і економічній лексиці терміном "Транснаціональні корпорації" (ТНК) позначають крупні утворення переважно корпоративного типу, як правило, високорозвинених країн, що володіють багатоступінчатою мережею філій, дочірніх підприємств і компаній, залежних і афілійованих юридичних, заснованих або маючих місцезнаходження чи здійснюючих основну діяльність в різних країнах світу [1].

Транснаціональні корпорації оживлюють економіку приймаючої країни, а також загалом мають позитивний вплив на державу, що відображається у:

· зниженні безробіття в країні;

· зростанні доходів державного бюджету;

· зрості ВВП;

· зміцненню зовнішньоторговельних позицій країни;

· впровадженні зарубіжного досвіду виробництва у приймаючі країни;

· податкових надходженнях у бюджет приймаючих країн;

· розвитку виробничої, інформаційної й іншої інфраструктур у приймаючої сторони;

· стимулюванні розвитоку країни; відкритті виходу на новий ринок приймаючим сторонам.

Усвідомлюючи вигоди приймаючих країн від діяльності ТНК, міжнародні організації прямо пропонують країнам, що розвиваються, привертати ТНК для здійснення технічної модернізації, а уряди цих країн, у свою чергу, активно борються за залучення ТНК в свою економіку, конкуруючи один з одним.

Поряд з позитивними рисами ТНК також несе загрози для приймаючої країни, серед яких можна зазначити такі:

1. забруднення навколишнього середовища (видобуток корисних копалин, забруднення середовища хімікатами від виробництва);

2. тиск ТНК на економічну політику країни;

3. менший обсяг податкових надходжень від потенційного рівня (використання трансферних цін, репатріація прибутку);

4. могутня конкуренція місцевим компаніям;

5. вільне переміщення транснаціонального капіталу, що може значно підірвати стабільність національної валюти;

6. залежність приймаючої країни від передаючої сторони через ТНК;

7. загроза національній економічній безпеці приймаючої сторони (зокрема ТНК контролюють 40% усього промислового виробництва держав, що розвиваються, половину їхньої зовнішньої торгівлі).

Щоб запобігти негативним наслідкам впливу ТНК на економіку приймаючої країни міжнародна спільнота ще з 1974 року розробляє інструменти впливу на ТНК:

1) універсальний кодекс поведінки ТНК (1974 р.)

2) декларація ОЄСР 1976 р. про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства;

3) Ломейські конвенції про співробітництво між країнами Африки, Карибського басейну, Тихого океану й ЄС;

4) конвенція між ЄС і Лігою арабських держав про взаємне заохочення і захист інвестицій;

5) кодекс іноземних інвестицій країн Антського пакту, що має обов’язкову силу для країн-учасниць і який відображає концепцію підпорядкованості ТНК законам приймаючої країни;

6) звід справедливих принципів і правил для контролю за обмеженнями ділової практики, яку часто використовують ТНК;

7) міжнародний кодекс про передачу технологій.

Звісно, для того щоб зменшити ризик для приймаючої країни необхідно розробити концепцію державного регулювання діяльності ТНК. Ірина Гельнер запропонувала прийняти таку концепцію у вигляді Закону України «Про державне регулювання діяльності ТНК»[2].

Зміст такого закону повинен визначити сферу регулювання діяльності ТНК на території України. Зокрема, він не повинен поширюватися на діяльність в Україні Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду та інших міжурядових міжнародних організацій, за винятком випадків, коли міжурядова міжнародна організація здійснює пряму інвестицію. У законі слід також чітко визначити мету державного нагляду за діяльністю ТНК:

проведення єдиної державної політики щодо діяльності ТНК на території України;

сприяння інтеграції в європейський та світові ринки;

забезпечення рівних можливостей для доступу на національний ринок ТНК вітчизняних виробників;

дотримання ТНК вимог національного законодавства;

запобігання монополізації;

використанню недобросовісної реклами та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на вітчизняному ринку за прозорістю та відкритістю українського ринку.

Всі ці пропозиції, безумовно, вірні і тому прийняття такого закону дуже важливо для економічної безпеки держави. Та разом з удосконаленням законодавства необхідно посилити контроль над ТНК і розробити чіткі вимоги до їхньої роботи. Цю роботу повинні виконувати ключові органи влади держави, а також Податкова адміністрація України, Антимонопольний комітет України, Прокуратура України, СБУ та МВС України. Такий всебічний контроль допоможе запобігти багатьом негативним тенденціям в роботі ТНК.

Крім того, залишається проблема конкуренції з вітчизняними підприємствами, які не можуть триматися на рівні світових гігантів. Тому вітчизняним підприємствам необхідно надавати пільги та дотації і контролювати доцільність їх використання. Держава повинна мати змогу змінити кількість наданих пільг та дотацій відповідно до потреб підприємства. Також необхідно щоб на тендерних змаганнях в першу чергу увагу приділяли вітчизняним підприємствам.

Література:

1. http://mirslovarei.com/content_yur/TRANSNACIONALNYE-KOMPANII-KORPORACII-TNK-30922.html

2. Гельнер І., Модифікація системи державного регулювання діяльності ТНК в Україні//Підприємництво господарство і право.-2006.-№4.-с. 43-48

3. Дерев’янко Б., Необхідність підтримкивітчизняного великого бізнесу// Підприємництво господарство і право.-2003.-№7.-с. 11-14.