Медичне страхування в Україні: Проблеми впровадження та вигоди держави

Яскульська Н.В., Cорокіна О. М.

Донецький національный университет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ВИГОДИ ДЕРЖАВИ

Український страховий ринок зараз не може повною мірою задовольнити ні самих страховиків, ні споживачів їх послуг - страхувальників. Відсутність достатньої законодавчої бази, яка б свідчила про проведення державою активної структурної політики на ринку страхових послуг і порівняно невеликий фінансовий потенціал українських страховиків і низький рівень платоспроможності страхувальників, недостатня податкова стимул-реакція і низька страхова культура населення стали актуальною проблемою сучасності, яка потребую негайного вирішення.

Метою даної роботи є аналіз сучасного стану і особливостей розвитку медичного страхування в Україні, опис проблем, пов'язаних з медичним страхуванням, аналіз критеріїв вибору страхової компанії, етапи впровадження обов'язкового медичного страхування і очікувані вигоди держави.

Проблему медичного страхування в Україні розглядають і характеризують багато дослідників і фахівців, зокрема, Редько С.В., Найштеник В.А., Колісник А., президент страхової компанії “Аска” Сосис А., президент Ліги страхових організацій України Філонюк А., Щербакова Л., начальник Управління партнерських продажів страхової компанії “Провідна”.

В цілому медичне страхування розвивається, проте існують стримуючі чинники. На законодавчому рівні - це питання оподаткування [3]. На рівні забезпечення сервісу - це стан державної системи охорони здоров'я, оскільки приватні клініки надають дорогі послуги і не завжди можуть забезпечити повний їх спектр, страхові компанії залучають до співпраці державні і відомчі лікарні, сервіс яких залишає бажати кращого. Учасники ринку запевняють, що за останніх півроку підвищення тарифів призвело до зростання вартості полісів приблизно на 60% [4]. Суми покриття практично не змінилися, вартість програм збільшилася як для фізичних осіб, так і для корпоративних клієнтів.

Основні причини відмови від впровадження програм медичного страхування - це обмежене фінансування, недовіра до страхування в цілому, недосконале податкове законодавство, а також низький рівень корпоративного управління. Українське законодавство не передбачає податкових пільг при медичному страхуванні персоналу, на відміну від страхування життя, тому підприємства повинні це робити за рахунок прибутку. Впродовж багатьох років влада вдає, що намагається поліпшити систему української охорони здоров'я. Але фінансування виділене лише під третю частину з медичних програм, і те - в об'ємах, що не перевищують 25-35%. Лише 7-8% від коштів, що виділяються бюджетом на цю галузь, вирушає на забезпечення хворих всім необхідним. З 1 січня 2010 року в Україні планувалося ввести обов'язкове медичне страхування. Цим законом передбачалося введення чотирьох етапів:

Перший, який би продовжувався 3 роки – збір подвійних страхових внесків. Закон повинен був охопити 16 млн. зайнятих на виробництві українців, які платитимуть внески паралельно зі своїми роботодавцями. На першому етапі планується схвалити перелік медичних послуг, якими застраховані громадяни зможуть безкоштовно скористатися у всіх державних і комунальних медустановах. Перелік розробить Міністерство охорони здоров'я.

Другий етап - введення оплати страхового внеску за рахунок доходів працевлаштованих громадян у розмірі 30-35 гривень в місяць (самозаняті платили б удвічі більше).

Третій - страхування дітей, пенсіонерів, солдатів строкової служби і безробітних за рахунок держбюджету.

Четвертий - страхові відрахування для роботодавців і працівників планувалося довести до 3-4% від щомісячного фонду заробітної плати. З введенням обов'язкового медичного страхування страховики розраховували отримувати 12–14 млрд. гривень страхових премій в рік. Ці кошти передбачалося акумулювати у Фонді обов'язкового медичного страхування, підзвітному Кабінету Міністрів. А потім вже з Фонду гроші розходитимуться по страхових компаніях і вже потім - по медичних установах. Тобто ні держбюджет, ні лікарки безпосередньо ці кошти не побачать. По суті, страхова медицина буде зайвою ланкою між споживачем медичних послуг, який робить обов'язкові страхові внески, і медичними працівниками. Ці гроші, швидше за все, осядуть в страхових компаніях. І Фонду, і страховим компаніям потрібно оплачувати офіси, співробітників, а страховикам - і солідні прибутки. Тут йдеться про додаткових 24-25 млрд. грн. в рік [5]. Необхідне раціональне використання бюджетних коштів, щоб основні ресурси концентрувалися на місцевому рівні - там, де виявляється конкретна первинна медична допомога. При цьому має бути налагоджений контроль, наскільки ефективно вони використовуються. Таким чином, медичне страхування дозволить викачувати засоби з громадян під виглядом турботи про здоров'я населення. Народні обранці, що пропонують громадянам увійти до страхової медицини, самі лікуються чомусь в державній лікувальній установі. На сьогоднішній день Україна є єдиною країною Європи, де до цих пір відсутня конкретна і виразна державна концепція переходу на страхову систему фінансування охорони здоров’я. Проте, з приходом нової влади і кардинальною зміною апарату управління, введення обов'язкового медичного страхування так і залишилося у вигляді проекту та неухваленого закону. Залишається сподіватися на реформування системи медичного страхування.

При виборі страхової компанії, будь-який клієнт, особливо корпоративний, повинен провести ретельний аналіз і звернути увагу на фінансову стабільність страхової компанії, досвід її співробітників в даної області, кількість лікарів і фахівців, співвідношення платежів і виплат, динаміку розвитку всіх видів страхування в портфелі компанії [2]. Крім того, необхідно прислухатися до рекомендацій попередніх клієнтів, які допоможуть дати об'єктивні відповіді на питання, оскільки представники страховика розповідають лише про позитивні і сильні сторони своєї компанії, звернути увагу на точну градацію об'ємів оплачуваних послуг і всіх умов договору, рекламу компанії, коректність її маркетингової політики, інформаційну і ринкову прозорість страхової компанії. Необхідно звертати увагу на кількість існуючих корпоративних клієнтів, можна ознайомитися і з їх рекомендаційними листами, а також взнати контакти їх менеджерів, щоб отримати відгуки при особистому спілкуванні.

Для розвитку страхової справи необхідно впроваджувати нові механізми регулювання страхового ринку, розробляти конкретні важелі і методи впливу на ринок, підкріплюючи все це дієздатною нормативно-правовою базою, яка стимулюватиме розвиток страхового ринку України. Механізми впливу на страховий ринок з боку держави повинні враховувати національні особливості українського страхового ринку [1].

Таким чином, аналіз сучасного стану медичного страхування в Україні показав, що концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні вимагає для своєї реалізації істотного удосконалення. Підводячи підсумки, слід сказати про те, що в Україні поступово формується нова, прогресивніша система організації медичного страхування.

Література

1. Редько С.В. Проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні // Київ, КНЕУ - 2009.

2. Найштетик В.Я., Концепції розвитку системи охорони здоров’я в Україні з 2006 р. по 2011 рр. // Всеукраїнська експертна мережа.

3. Анастасія Колесник. Медицина для олігархів // Аргументи і факти.- №27, 2009 г.

4. Обов’язкове медичне страхування.- Умови виживання нації. // Новини Харкова. №20, 2009 р.

5. Інформаційний портал MGX Харків. // Каталог: Страхування. Медичне страхування в Україні у 2009 р.