Ольшевська О.О., аспірант, Добровольська Я.В., студент

Криворізький технічний університет

Інвестиційна діяльність: проблеми та перспективи

Розвиток ринку, вихід економіки з кризового стану вимагають активізації інвестиційної діяльності, формування системи регулюючих впливів з інтенсифікації напрямків частини вільних коштів у різні види матеріальних і фінансових активів з метою досягнення економічного і соціального ефекту, ліквідності, зростання вкладів.

Однією з умов розвитку інвестиційної діяльності на фінансовому ринку є підвищення наукової обгрунтованості економічного, організаційного, правового, фінансового регулювання їх діяльності.

Ринок цінних паперів, який формується, характеризується великою кількістю і різною якістю інструментів, зацікавленістю інвесторів в отриманні прибутку, як через короткі, так і більш віддалені від початку інвестування періоди часу при належному забезпеченні безпеки, ліквідності вкладень.

Ця обставина вимагає науково обгрунтованого застосування сукупності прямих і опосередкованих регулюючих впливів учасників – інвесторів фондового ринку з метою ефективної реалізації свого матеріального, фінансового, організаційного та соціального потенціалів.

Важливою умовою для вирішення задач раціонального регулювання є правове, фінансове та економічне забезпечення діяльності інституційних інвесторів, яке засноване на функціональному і законодавчому подоланні універсальності фінансово – кредитних установ, що конкурують на фондовому ринку з іншими івестиційними інститутами.

Одним з основних концептуальних напрямів регулювання процесів становлення та ефективного розвитку інвестиційної діяльності учасників фондового ринку виступає створення необхідних умов гарантованості реалізації своїх інтересів, інтересів інвесторів, користувачів об’єктів інвестицій, банківських, страхових, інвестиційних інститутів, які могли б скласти основу механізму раціоналізаціїї інвестиційної діяльності.

Актуальність вирішення даної проблеми особливо зростає в процесі активного пошуку методів виведення економіки з кризи і переведення її на інтенсивний шлях розвитку.

Інструментом економічних, організаційних і правових заходів з регулювання інвестиційної діяльності може виступати такий механізм, в якому інтереси учасників фондового ринку залежать не тільки від участі в ньому основних державних органів управління ( Кабінет Міністрів України, місцеві державні адмінінстрації, Міністерство фінансів України, Українська державна кредитно – інвестиційна компанія, Національне агенство України реконструкції і розвитку), але і саморегулюючих асоціативних організацій фондових дилерів і брокерів.

На жаль, часто діяльність перерахованих вище державних органів управління, що здійснюють реєстрацію цінних паперів, ліцензування діяльності професійних учасників ринку цінних паперів, ведення реєстрів інвестиційних інститутів, формування порядку та умов оподаткування операцій з цінними паперами, визначення умов випуску та обігу державних цінних паперів, розробку і реалізацію політики впливу на ринок цінних паперів, нагляд за діяльністю професійних учасників, контроль за виконанням законодавств по інвестиційній діяльності є неузгодженою і суперечливою.

Так, наприклад, аналіз завдань новоутвореного Національного агенства України реконструкції і розвитку, яке має статус міністерства і є правонаступником ліквідованого Агентства координації міжнародної технічної допомоги показує, що по суті створений аналогічний орган державної виконавчої влади. Це свідчить про те, що в державному регулюванні всіх видів зовнішніх надходжень в економіку України (іноземних інвестицій, іноземних кредитів і технічної допомоги) знов дійшли того, що було напрацьоване раніше, зокрема – до об'єднання функцій державного управління в згаданих напрямах в рамках одного міністерства.

Майже у кожної країни є потреба в інвестиціях. Не беручи до уваги те, що зростає розуміння тієї ролі, яку відіграють прямі іноземні інвестиції в стимулюванні економічного розвитку, спостерігається значна диверсифікація в підходах різних країн до залучення прямих іноземних інвестицій, а також обґрунтований скептицизм щодо сфер їх використання, необхідності й універсальності вигод від них.

Більшість країн обмежують доходи від інвестицій і жорстко контролюють участь іноземного капіталу в певних секторах економіки. При вирішенні питання про залучення іноземних інвестицій переважає підхід, пов'язаний із необхідністю і бажанням переконатися в тому, що діяльність іноземних транснаціональних корпорацій не суперечить стратегії розвитку країни.

Прямі інвестиції транснаціональних корпорацій сприяють швидкій перебудові промисловості на регіональному і глобальному рівнях і трансформації економіки країни, що залучає іноземний капітал, у значного експортера товарів і послуг на світовому ринку. Тобто, прямі іноземні інвестиції можуть сприяти інтеграції національних ринків у світову економіку більш ефективно, ніж це можна було б досягти самостійно через традиційні торговельні потоки.

За допомогою прямих іноземних інвестицій відбувається поліпшення інвестиційного клімату через відкриту торгівлю й сприятливий інвестиційний режим, активну конкурентну політику, макроекономічну стабільність, приватизацію.

Економічне зростання в Україні значною мірою залежить від обсягів надходження іноземних інвестицій, оскільки внутрішніх джерел нагромадження для фінансування в Україні недостатньо.

Загальновідомим є факт, що іноземні інвестиції:

- компенсують дефіцит внутрішніх заощаджень, що виникає в умовах трансформації економіки;

- дають змогу передавати науково-технічний, управлінський і виробничий досвід, що надає можливість підвищити ефективність виробництва, якість продукції, конкурентоспроможність її на світовому ринку;

- сприяють поліпшенню платіжного балансу в державі.

За даними інформаційного агенства України, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р. становив 5 млрд 634,6 млн дол, що становить 51,6 % надходжень 2008 р.

У цілому, приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці за 2009 р. склав 4 млрд 410 млн дол, що становить 72,6 % рівня попереднього року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40 млрд 026,8 млн дол, що на 12,4 % більше обсягів інвестицій на початок 2009 року.

З огляду на вищезазначене, доходимо висновку, що з метою підвищення інвестиційного клімату можна рекомендувати наступне:

- зусилля держави зі створення режиму сприяння іноземним інвестиціям мають бути постійними, розрахованими на довгострокову стратегію розвитку та враховувати зростання конкуренції при залученні іноземного капіталу;

- реформування податкової системи - для того, щоб вона забезпечувала достатній обсяг надходжень у бюджети всіх рівнів;

- стимулювання довгострокового банківського кредитування як основного фактора розширення масштабів інвестиційної діяльності;

- розвиток фондового ринку;

- вирішення проблеми кадрового забезпечення ринкових перетворень.

Чинне законодавство України необхідно удосконалити в наступних напрямках:

- розробити пакет нових законів, що регламентують діяльність банківських утворень, з урахуванням міжнародних норм і звичаїв у банківській практиці;

- обмежити втручання держави в сферу приватних інтересів комерційних банків рамками, установленими законодавством;

- узгодити норми спеціального банківського законодавства з нормами інших галузей українського законодавства;

- дати чітку правову фіксацію структури і функцій фінансово-кредитної системи, її рівнів, елементів, визначити основні поняття.

Доти, доки Україна не створить сприятливий інвестиційний клімат, в країні матимуть місце недостатні темпи економічного зростання, іноземні інвестиційні компанії будуть відмовлятися співпрацювати з українськими підприємцями.