Экономика/6.Маркетинг и менеджмент

К.с.г.н., доц. Яковишина Т.Ф.

Державний вищий навчальний заклад

“Придніпровська державна академія будівництва та архітектури”, Україна

Екологічний менеджмент, як фактор стимулювання розвитку раціонального природокористування

В сучасних умовах зростає антропогенний вплив на навколишнє природне середовище, приміром тільки в Дніпропетровській області модуль техногенного навантаження становить близько 195,0 кг забруднюючих речовин на одного мешканця, що зумовлюється нераціональним підходом соціально-економічного комплексу до природокористування, історично орієнтованого на розвиток ресурсномістких виробництв. Деградація, а за умов збільшення антропогенного впливу, й повна втрата природно-ресурсного потенціалу потребує переоцінки пріоритетів виробництва, його екологізації, переходу до раціонального природокористування, а отже впровадження системи екологічного менеджменту на підприємствах різних форм власності.

Раціональне природокористування створить екологічно безпечні умови життєдіяльності людини і функціонування екосистем, зможе запобігти шкідливим наслідкам впливу виробництва на довкілля, сприятиме продуманому освоєнню природних ресурсів, що забезпечить гармонічне сполучення повноцінного соціально-економічного розвитку людства з охороною і подальшим збереженням навколишнього природного середовища.

В основі екологізації виробництва в аспекті сучасного природокористування лежить вивчення природних ресурсів, їх раціональна експлуатація, охорона й відновлення не тільки з урахуванням, як існуючих, так і майбутніх інтересів розвитку народного господарства держави й збереження здоров’я людей.

Екологічний менеджмент орієнтує підприємство на сукупну охорону довкілля, а саме: запобігання витрат природних ресурсів, енергії та сировини при здійсненні технологічного процесу, транспортуванні та реалізації продукції; утилізація відходів виробництва всіх видів (викиди в атмосферу, скиди стічних вод, складування відходів); отже сприяє зниженню ступеня впливу техногенного фактору на навколишнє природне середовище, виявленню потенціалу економії ресурсів (сировини, всіх видів енергії, води, тощо), залученню у виробництво відходів, зменшенню собівартості продукції; і як наслідок, за умов екологічно орієнтованого ринку дає змогу підвищити репутацію підприємства, що забезпечить високу конкурентоздатність продукції.

Найбільш слабкою ланкою діючого механізму екологічного менеджменту підприємств різних форм власності є їх недостатня економічна зацікавленість в ефективному використанні природних ресурсів й охороні довкілля. Практика функціонування виробництв різних галузей народного господарства показує, що економічний збиток від нераціонального використання природних ресурсів безпосередньо не впливає на показники їх фінансового росту.

В системі розвитку міроприємств зі стимулювання розвитку раціонального природокористування важливе значення набуває розробка й цілеспрямоване використання економічного механізму впливу з боку держави на виробництво, який повинен створювати умови для безпосередньої матеріальної зацікавленості керівництва підприємством в забезпеченні раціонального використання, охороні та відновлення природних ресурсів. В основі цього механізму повинні лежати економічні методи управління, сутність яких полягає в управлінні інтересами власників виробництв через їх інтереси.

Проте в дійсності спостерігається зовсім інша картина, за останні роки в Україні було значно спрощено механізм збору плати за викиди в атмосферу та скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин, та складування відходів, а саме: не збирається додаткова плата за позалімітне забруднення навколишнього природного середовища.

В існуючій ситуації в якості економічних стимулів впливу переходу підприємств до раціонального природокористування слід порекомендувати, як посилення відповідальності через плату за право використання природних ресурсів та їх обов’язкове відновлення; компенсаційні сплати за вилучені природні ресурси з цільового використання або за погіршення їх якості внаслідок антропогенної діяльності; безпосередньо через плату за викиди, скиди та складування забруднюючих шкідливих речовин з урахуванням позалімітних кількостей; додатковий податок з прибутку підприємств, які випускають екологічно небезпечну продукцію або використовують екологічно застаріле технологічне обладнання; так і заохочувальні санкції: пільги по оподаткуванню прибутку та надання премій за скорочення питомих витрат ресурсу.

Програма з екологічного менеджменту повинна містити конкретну мету, шляхи та строки її досягнення. Наявність документації, яка містить об’єктивну інформацію та підготовлена на належному кваліфікаційному рівні забезпечить ефективне проведення перевірки роботи підприємства та стану навколишнього природного середовища з певною періодичністю.

Підсумовуючи вище викладене, слід зазначити, що для стабільного економічного росту держави, забезпечення здоров’я нації та гомеостазу екоситем, слід переглянути підхід до використання природних ресурсів, перейти до їх продуманого раціонального природокористування, в чому в значній мірі може сприяти впровадження екологічного менеджменту на підприємствах різних форм власності.