ас. Реміга А.О., ст. Чумаченко Т.Є.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Співпраця суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та митних органів

З точки зору глобалізації Україна бере напрямок на Європу і світові спільноти, одним головних завдань державних органів влади та особливо Державної митної служби України є лібералізація митного законодавства, яке повинно працювати для всіх однаково. Прикладом не вдосконаленого митного законодавства є зовсім протилежні думки: одні суб’єкти зовнішньої економічної діяльності вважають, що через митний кордон можна переміщувати будь-які товари, інші – кордон треба закрити і імпорт нам взагалі не потрібен.

Головна ціль лібералізації взаємодії суб’єктів ЗЕД та Державної митної служби України полягає в тому що вантажі повинні проходити швидко, чітко і зрозуміло. Таким чином завдання митниці є надання суб’єктам ЗЕД допомоги швидко, правильно і чітко платити податки. Тому що закриття кордонів може призвести до повернення України в залізну завісу.

Українська зовнішньоекономічна діяльність базується на тому, що наша вітчизняна продукція повинна бути конкурентоспроможною не тільки на українському ринку, але і на світових. Така політика говорить, що якщо виробник не вміє виробляти товар, собівартість якого дозволяє вийти на світові ринки і конкурувати в Україні, то з точки зору глобалізації економіки таке виробництво не має права існувати, навіть в рамках своєї держави. Вітчизняна продукція повинна бути конкурентоспроможною, як на українському ринку, так і на світовому.

В першу чергу це може бути забезпечено, якщо мито буде задовольняти потреби виробника та захищати його інтереси, однак в свою чергу і виробник повинен думати про рівень собівартості своєї продукції. В наш час можна спостерігати наступну тенденцію з визначенням митної вартості: виробники не можуть розраховувати собівартість, яка повинна бути конкурентоспроможною для їх товару, оскільки вони планують оплатити податки на тому рівні, який визначено законом. В результаті їх змушують платити більше, відповідно і собівартість продукції вище. Це призводить до того, що вітчизняна продукція недостатньо конкурентоспроможна на світових ринках, тому експорт цієї продукції стає не рентабельним і не доцільним.

Слід зазначити, що митна вартість відповідно до міжнародних норм, які стали частиною нашого законодавства, це дійсна вартість і головна проблема полягає у визначенні, що є дійсною вартістю товару.

Українське законодавство має шість методів визначення митної вартості, однак більше половини нарахувань здійснюється першим методом. Але в наш час державні органи зіткнулися з проблемою надання при митному оформленні подвійних інвойсів, що робить визначення митної вартості першим методом недостовірним.

Проблема недовіри митних органів до суб’єктів ЗЕД полягає у відсутності цінової інформації. Замість цього митні органи мають документи, з якими працюють, і коли в інвойсі одна ціна, а в контракті інша умова поставки без будь-яких обмовлень, то такі документи до митного оформлення не приймаються. І якщо з документів видно, що по одному товару митна вартість занижена в декілька разів, то звичайно, не можна застосовувати лише перший метод визначення митної вартості.

Якщо використовувати другий чи третій методи, за якими формування цінової бази здійснюється за ідентичними та подібними товарами можна зіткнутися з відсутністю алгоритму відбору товарів для цих методів.

На мою думку, слід зазначити, що існує проблема в не достовірності декларування суб’єктами ЗЕД у митній вартості товарів роялті (ліцензійних платежів). Задокументовані факти недекларування суб’єктами на момент митного оформлення роялті, призводить до заниження митної вартості імпортних товарів, та відповідно несплати митних платежів.

Проведений аналіз митних оформлень імпортних товарів засвідчив, що переважна більшість суб’єктів, які здійснюють сплату нерезидентам роялті, не декларують їх на момент митного оформлення, що призводить до несплати у бюджет митних платежів.

У разі якщо на момент митного оформлення товарів суб’єкт має відомості про суми роялті, він зобов’язаний їх включити до митної вартості товарів, яка є основою для обчислення митних платежів, що підлягають сплаті до бюджету.

В обставинах, що склалися між суб’єктами ЗЕД та митними органами необхідно систематизувати дані по ціновій інформації, яка в свою чергу повинна ґрунтуватися на достовірних джерелах.

Проблеми пов’язані з тим, що митниці вимагають дані в підтвердження митної вартості треба вирішувати спільними зусиллями органів влади та суб’єктів ЗЕД. Тому що неможливо в одній постанові Кабінету Міністрів, яку необхідно узгодити з певною кількістю міністерств і служб КМУ, передбачити усі випадки – прямий контракт чи не прямий, пряма або не пряма поставка. Тому постанови носять завжди загальний характер і загальний підхід.

Основним завданням вирішення цього питання є розглядання загальних питань, пов’язаних з веденням бізнесу в Україні. Але треба звернути увагу, що без вирішення окремих питань, загальні питання вирішуватись не будуть. Тому є доцільним взаємодіти Державній митній службі, Кабінету Міністрів України та суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності відпрацьовувати таку систему, при якій усім суб’єктам ЗЕД буде комфортно вести в Україні свою діяльність, а держава зможе отримувати свої податки.

Одним з напрямків вирішення питання митної вартості є створення бази вартості товарів в знеособленому вигляді. Тільки у випадку, якщо вона буде формуватися зусиллями митниці і суб’єктів, вона буде містити дійсну інформацію. Тому що визначення рівня заявленої митної вартості товарів в першу чергу здійснюється порівнянням з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Однак для цього Державна митна служба повинна мати в наявності інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Література:

1. Митний Кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Т.Камзюк, О.О.Погрібний, Р.А.Калюжний та ін. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 757с.

2. Закон України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» №959 - ХІІ від 16.04.91р.

3. Д.Пудрик. Еще раз о внешнеэкономических договорах. – Донецк: ИД «Кальмиус», 2006. – 400с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України» №1598 від 05.10.98р. зі змінами і доповненнями.