Экономические науки/7. Учет и аудит

Заіка Н.А., Заіка С.А., Кравцова О.М.

Донецький Національний технічний університет, Україна

Обгрунтування поняття „дебіторська заборгованість” як економічної категорії

Організація обліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій за борговими правами (з дебіторами).

Аналіз спеціальної літератури показав, що існує велике розмаїття поглядів науковців на проблему визначення поняття „дебіторська заборгованість”.

На кожному етапі економічного та політичного розвитку в Україні та в світі відбувалися істотні зміни у трактуванні поняття „дебіторська заборгованість”. Про актуальність дослідження дебіторської заборгованості свідчить велика кількість наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених. У більш пізні періоди зміст дебіторської заборгованості дещо змінився, проте основне ототожнення із боргом або заборгованістю залишилося незмінним. З урахуванням прагнення України вступити до ЄС слід переглянути і змістовну частину найуживаніших вживаних термінів, серед яких і дебіторська заборгованість. У Міжнародних стандартах фінансової звітності акцент робиться на контроль за виконанням договірних зобов’язань [1].

Однак, віддаючи належне дослідженням проведеним в цій сфері, зважаючи на динамічний розвиток фінансової науки, сьогодні ще не в повній мірі вирішені питання щодо змісту дебіторської заборгованості, що і обумовлює актуальність вибраної теми.

Мета цієї статті – дослідження економічної сутності категорії „дебіторська заборгованість” як об’єкта бухгалтерського обліку.

Проблемам розвитку теорії і практики обліку дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів: С.Ф.Голова, З.В.Гуцайлюка, В.І.Єфіменка, Л.М.Кіндрацької, В.Г.Лінника, Н.Матициної, С.Л.Берези, К.Друрі, І.Бернара та інших.

У загальному та спрощеному вигляді відповідно до енциклопедичного словника дебіторська заборгованість є сумою боргів, що належать підприємству, організації або закладу від юридичних або фізичних осіб у результаті господарських взаємовідносин із ними.

П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” визначає дебіторську заборгованість як суму заборгованості дебіторів на певну дату та підрозділяє поточну дебіторську заборгованість за ступенем впевненності в її погашенні на безнадійну та сумнівну.

Так, безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, відносно якої існує впевненість в її неповерненні боржником або по якій минув строк позивної давності.

Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, відносно якої існує невпевненість погашення її боржником.

В окрему групу виділяється поточна заборгованість, яка є фінансовим активом, до якої не належить придбана заборгованість та призначена для продажу [2].

За П(С)БО 13 „Фінансові інструменти” дебіторська заборгованість є одним із видів фінансових активів і визначається як контракт, що надає право отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства.

Згідно цього ж П(С)БО 13 дебіторська заборгованість, яка призначена для перепродажу – дебіторська заборгованість, яка виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржнику і яка не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу[3].

Відповідно міжнародним, так як і національним стандартам бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість (Accounts Receivable) визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Але необхідно відмітити, що термін „дебіторська заборгованість” у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку має суттєві відмінності. Прийнято розрізняти два види дебіторської заборгованості: Accounts Receivable та Receivables.

Accounts Receivable (дебіторська заборгованість, обсяг продажу або дебітори) – суми, що мають надійти від покупців та відображені в бухгалтерських книгах підприємства, але не підтверджені векселями, траттами або акцептами (відкриті балансові рахунки), тобто сукупна сума, що має бути виплачена торговельними боржниками.

Така дебіторська заборгованість стає частиною поточних активів, якщо пред’явлені позови погашаються на дату звіту або протягом 12 місяців після звітного періоду відповідно стандартній практиці бухгалтерського обліку.

Receivables (торговельна дебіторська заборгованість) – вимоги до третіх осіб на отримання в майбутньому грошей, товарів, послуг. Дана дебіторська заборгованість включає рахунки на отримання заборгованості від покупців по продажу в розстрочку, заборгованості по векселях на отримання, заборгованість робочих та службовців, заборгованість страхових компаній по усуненню майнових збитків.

На думку юристів-науковців, більш коректно для характеристики дебіторської заборгованісті використовувати термін „майнові вимоги”, тобто дебіторська заборгованість – включені до складу майна підприємства його майнові вимоги до інших осіб, що є його боржниками в правовідносинах, які виникають за різних обставин.

З юридичного погляду дебіторська заборгованість розглядається як капітал підприємства-кредитора, але не завжди його власний капітал. Лише тоді, коли під час обігу кошти повертаються у володіння підприємства-кредитора, вони або включаються в його власний капітал, або використовуються на погашення кредиторської заборгованості даного підприємства перед своїми кредиторами. Тому дебіторська заборгованість як частина майна підприємства-кредитора відноситься до її активів, які пов’язані з юридичними правами, в тому числі правом на володіння, і в залежності від джерела виникнення є власним капіталом або залученими коштами інших осіб [4].

На підставі комплексного підходу з урахуванням економічного та юридичного аспектів в науковій праці Берези С.Л. уточнено поняття „дебіторська заборгованість” – це сума боргів юридичних і фізичних осіб перед підприємством [5].

З урахуванням того, що у МСФЗ акцент робиться на контролі за виконанням договірних зобов’язань в своїй статті Н.Матицина пропонує таке тлумачення категорії дебіторська заборгованість – розмір неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед підприємством після настання встановленого договором строку оплати їх [1].

В науковій праці К.С.Сурніної визначено, що дебіторська заборгованість – це частина оборотного капіталу, а також вимоги на його отримання у вигляді готівки, матеріальних та інших ресурсів від господарюючих суб’єктів. Тому найбільш точна її дефініція наступна: „Дебіторська заборгованість – це матеріальні ресурси, що не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена з кругообігу грошових коштів” .

Наведене визначення дає уявлення про економічну природу дебіторської заборгованості і визначає її місце в бухгалтерському обліку [6].

Підсумовуючи різні підходи до економічної сутності „дебіторської заборгованості”, необхідно відмітити, що це поняття потребує подальшого вивчення та уточнення, оскільки від цього показника залежить рівень ліквідності активів та фінансова платоспроможність підприємств.

Література:

1. Матицина Н. Основні засади регулювання розрахункових відносин через управління дебіторською заборгованістю. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 12. – С.38-42.

2. П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237// www.rada.kiev.ua.

3. П(С)БО №13 «Фінансові інструменти» Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.01 р. № 559 // www.rada.kiev.ua.

4. Лігоненко Л.О., Новікова Н.М. Управління дебіторською заборгованістю підприємства: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 275 c.

5. Береза С.Л. Облік і контроль грошових активів та дебіторської заборгованості: теорія і практика. // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – Житомир 2002 р.

6. Сурніна К.С. Удосконалення обліку дебіторської і кредиторської заборгованості промислових підприємств // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. –Луганськ 2002р.