Долішня Т.І.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ

Ключові слова: ефективність, витрати, показник.

Забезпечення сталого функціонування сортодослідних станцій безпосередньо пов’язане з необхідністю підвищення ефективності формування та управління витратами.

Проблеми ефективності розкрито в працях відомих вчених В.Г.Андрійчука, С.Ф.Покропивного, Г.В.Черевко та ін. Однак оцінці ефективності формування витрат на сортодослідних станціях не приділено належної уваги.

Сам термін „ефективність” походить від латинського слова „efficere”, що в перекладі означає „принести користь”. Похідні від нього: „efficientia”- результативність; „effecus”- виконання, результат певної причини або дії. Отже, сутність категорії „ефективність” полягає в результативності певного процесу або дії, що вимірюється співвідношенням між отриманим результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили. Зауважимо, що такої думки притримуються більшість вчених-економістів і з чим ми теж погоджуємося.

В економічному словнику за редакцією Осовської Г.В. та інш. [1,с.89] під ефективністю розуміють, по-перше, співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності самостійного суб’єкта і використаними для одержання цих результатів матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами (затратами). По-друге, в економіці і в менеджменті максимізація результату при мінімальних витратах. Так, у виробництві продовольства це означає випуск якомога більшої кількості товарів із найменшими витратами землі, праці, капіталу й управлінських ресурсів. Таким чином, витрати цілком контролюються, прибуток у розумних межах достатній, а продажна ціна може бути такою, що забезпечує нормальний збут продукції в умовах твердої цінової конкуренції. Як стверджував Емерсон, високої продуктивності можна досягти тільки в тому разі, якщо „потрібна річ зроблена належним чином, потрібною людиною, у потрібному місці й у потрібний час”. По-третє, здатність обрати правильну мету (ціль), на якій зосередити енергію організації.

Для оцінки ефективності формування витрат в економічній літературі широко застосовують існуючу систему економічних показників, які покликані створити інформаційну базу відповідно до їх ролі та значення, впливу на основні економічні показники діяльності. При цьому варто зауважити, що для переважної більшості цих показників доволі складно встановити нормативні значення, необхідно вивчати також їхню динаміку, тенденції тощо.

На наш погляд, одним із найважливіших для сортодослідних станцій є показник окупності витрат (рис.1, рис.2). Основними факторами, що формують цей показник є собівартість 1 ц та ціна 1 ц сільськогосподарської культури.

Рис.1. Динаміка окупності витрат на виробництво озимих зернових культур на сортодослідних станціях Івано-Франківської області

Як бачимо, із рис.1, на Городенківській сортодослідній станції Івано-Франківської області існує позитивна тенденція до зростання показника окупності витрат на виробництво озимих зернових культур. Водночас на Тлумацькій сортодослідній станції у 2008 році показник окупності зріс на 15% в порівнянні з 2007 роком, однак рівня 2004 року не досягнуто. На Калуській сортодослідній показник окупності в 2008 році склав тільки 0,621, що свідчить про складне становище на станції.

Рис.2. Динаміка окупності витрат на виробництво цукрового буряка на сортодослідних станціях Івано-Франківської області

Аналіз динаміки окупності витрат на виробництво цукрових буряків (рис.2) показав, що виробництво цукрового буряка для сортодослідних станцій Івано-Франківська є збитковим. Хоча, як виняток, у 2008 році на Городенківській сортодослідній станції Івано-Франківської області показник окупності склав 1,0.

Проаналізований показник окупності витрат відображає рівень усіх витрат, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції на сортодослідних станціях Івано-Франківської області.

Дослідження показали, що структуру виробничої собівартості сільськогосподарської продукції на сортодослідних станціях, у загальному вигляді, можна представити як співвідношення 6:3:1, тобто близько 60% складають прямі матеріальні витрати (насіння та посадковий матеріал, мінеральні добрива, паливо-мастильні матеріали, інші матеріальні витрати), 30% витрати на оплату праці та 10% інші витрати та загальновиробничі витрати.

Оскільки на сортодослідних станціях матеріальні витрати та витрати на заробітну плату у структурі виробничих витрат займають найбільшу питому вагу, то важливого значення набуває оцінювання саме їх впливу. Щодо матеріальних витрат, то основними факторами, що впливають на їх величину є їх кількість та ціни на ресурси. Перший обумовлюється, в основному, виробничою технологією, яку можна вважати внутрішньою та відносно постійною величиною, а другий - ціни на ресурси є зовнішним фактором та регулюються ринком. На наш погляд, це в певній мірі обмежує виявлення резервів скорочення матеріальних витрат на сортодослідних станціях, зменшує можливості впливу керівництва. Тому основну увагу потрібно акцентувати на оцінюванні рівня впливу витрат на заробітну плату.

Таким чином, для пошуку резервів зниження витрат, є очевидна необхідність розрахунку оцінки рівня витрат на оплату праці. Рівень витрат на оплату праці на сортодослідних станціях залежить від загальних результатів господарської діяльності: чим вища продуктивність праці, тим вищий рівень оплати праці. Для розрахунків можна використати такий узагальнюючий показник продуктивності праці у сільському господарстві як виробництво валової продукції в порівняльних цінах 2005 року з розрахунку на одного середньорічного працівника. Отже, в подальшому, необхідно розробити методичні підходи щодо оцінки рівня витрат на оплату праці на сортодослідних станціях.

Література:

1.Осовська Г.В. Економічний словник / Г.В.Осовська, О.О.Юшкевич, Й.С.Завадський. – К.: Кондор, 2009. – 358 с.

2. Річні звіти Тлумацької, Городенківської, Калуської сортодослідних станцій за 2004-2008 рр.