Наторіна А.О., Челишева Т.В., ас.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми та перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні

На сьогоднішній день, розвиток іпотечного кредитування в Україні стримується існуванням проблем, що не дозволяють повною мірою використовувати іпотеку як гарантію своєчасного повернення банківських позик і не сприяють розвитку іпотечного кредитування.

Вагомий внесок у вирішення проблем іпотечного кредитування зробили зарубіжні дослідники такі як Г.Асхауер, Д.Джонсон, М.Левін, Л.Міхаел, М.Шнайдерман, Р.Страйк, Н.Ордуей та відомі українські і російські дослідники О. Євтух, С. Кручко, В. Кудрявцев, Н. Косарєв, але враховуючи, що в Україні іпотечне кредитування не набуло широкого розповсюдження, його проблематика потребує подальших наукових досліджень.

Тому метою статті є аналіз процесу іпотечного кредитування в Україні та виявлення головних завдань досліджуємого ринку.

Іпотечний ринок України щільно пов’язаний з багатьма важливими галузями економіки, такими як будівництво, металургія та ін. Він достатньо швидко реагує на зміни в національній економіці. В розвинених країн обсяг іпотечного кредитування становить 40-75 % ВВП, у країнах, що розвиваються, – близько 20 % ВВП, в Україні цей відсоток сягає 8%. З огляду на це Україна має потенціал для розвитку іпотечного кредитування [1, с.10].

Перевагами іпотечного кредитування як форми залучення фінансових ресурсів є те, що процес іпотечного кредитування дозволить вирішити цілий ряд соціально-економічних проблем суспільства. По-перше, воно забезпечить розвиток довгострокового житлового будівництва. По-друге, вирішить проблему кредитування підприємств агропромислового комплексу. По-третє, розвиток іпотечного кредитування сприяє реформуванню економіки держави загалом.

До числа факторів, які перешкоджають розвитку іпотечного кредитування в Україні, слід віднести [2, с.89-90]:

1) недосконалість правової бази;

2) відсутність в держави централізованої і доступної громадської системи реєстрації прав власності та обтяжень на нерухоме майно і на землю;

3) малоефективна непередбачувана довготривала і витратна для кредитора процедура звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду чи виконавчого напису нотаріусу;

4) відсутність законодавчого положення щодо функціонування вторинного іпотечного ринку іпотечних цінних паперів;

5) нерозвиненість інфраструктури ринку житла і житлового будівництва.

Одна з головних проблем становлення вітчизняного іпотечного ринку – формування необхідних грошових ресурсів для здійснення кредитування. Законодавча база залишається недосконалою, а саме – відсутні єдині системоутворюючі принципи, існують розбіжності у визначені термінів.

На даний момент в Україні відсутній єдиний реєстр прав на нерухоме майно. Це не дозволяє кредиторам з'ясовувати, хто має право власності на даний об'єкт нерухомості, зокрема, переконатись у відсутності права власності на нього в третьої особи. Чинні реєстри є розрізненими і недоступні широкому загалу. Процедури реалізації цього права через суд є великою мірою невизначеними і пов'язані з великими витратами часу і коштів. У незручному становищі опиняється кредитодавець ще й через те, що він не може продати свій кредитний портфель. Закон «Про іпотеку» містить положення, за якими операції з іпотечними кредитами можуть призвести до ситуації, коли іпотечний договір втрачає чинність. Ці положення можуть обмежити надання потенційними кредитодавцями довгострокових кредитів.

У сучасних умовах в українській банківській практиці виникли проблеми із реалізацією принципу захисту прав кредитора та невідворотності виконання обов'язків з повернення позики, не виконуються рішення судів щодо майна, на яке повинно бути спрямоване стягнення. Необхідно також вирішити питання і процедуру виселення мешканців із житлового приміщення, на яке звертається стягнення за іпотечним договором.

Серйозні проблеми для іпотечного кредитування створює наявність тотальної дебіторської заборгованості між вітчизняними підприємствами. Істотна валютизація має негативні наслідки. [3].

Окрім того, сьогодні спостерігається певний «дисбаланс» між залученням та розміщенням в межах певного клієнтського сегменту. Так суттєво зростають депозити населення, однак ними перш за все фондується кредитування юридичних осіб, тобто вони розміщуються на ринку, на який впливають інші, іноді важко прогнозуємі ризики. Зростання депозитів населення повинно компенсуватися динамікою зросту кредитів тим же фізичним особам.

Отже, можна зробити висновок, що одним із головних завдань розвитку іпотечного ринку перш за все залишається створення належної законодавчої бази, яка б відповідала міжнародним стандартам та враховувала досвід в зарубіжних країнах. Необхідно удосконалити законодавчу базу за рахунок прийняття законів «Про державну реєстрацію прав власності та обтяжень на нерухоме майно», вдосконалення ЗУ «Про іпотечні цінні папери», внесення змін до Земельного, Цивільного, Житлового та Господарського кодексів, законів: «Про цінні папери і фондову біржу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та інших нормативно-правових актів, пов’язаних з цією проблематикою. Адже це дасть можливість створити належний законодавчий базис для розвитку іпотечного кредитування.

Література:

1. Лагутін В.Д. Становлення і розвиток системи іпотечного кредитування // Фінанси України. – 2010. – №11. – 264с.

2. Астахова А. М. Іпотека в деталях // Статус. – 2010. – №42. – 135с.

3. Український діловий журнал «Експерт»: Новини [Електронний ресурс] – Режим доступу: <www.expert.ua>.