Подолянчук О. А., Чорна В. М.

Вінницький національний аграрний університет

Організація внутрішньогосподарського контролю кредиторської заборгованості господарюючого суб’єкта

Перехід економіки України до ринкових умов господарювання ставить аграрні підприємства перед необхідністю об’єктивної оцінки фінансового стану, платоспроможності й надійності своїх партнерів. Самостійність у виборі ринків збуту продукції, постачальників і підрядників, пошуку джерел фінансування змушує суб’єктів господарювання особливу увагу приділяти розрахункам з різними контрагентами.

В умовах існуючої кризи неплатежів в Україні безконтрольне зростання кредиторської заборгованості стає поширеним явищем. Розрахунки з кредиторами на вітчизняних підприємствах мають не зовсім позитивну характеристику, оскільки мають місце значні суми заборгованості та тривалі терміни її погашення. Одним з найбільш складних та суперечливих питань, які зумовлені проблемою неплатежів є постановка правильно організованого контролю кредиторської заборгованості, перш за все, який повинен сприяти недопущенню прострочення термінів платежу і доведення заборгованості до стану безнадійної.

Кредиторська заборгованість є реальним явищем у платіжному обороті підприємства, вона виникає у результаті неспівпадання дати виникнення зобов’язання з датою платежу за ним. Проте її динаміка в умовах фінансової кризи на підприємствах не забезпечує підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

Необхідність результатів досліджень в області внутрішньогосподарського контролю кредиторської заборгованості визначається недостатнім ступенем розкриття ряду істотних теоретичних і прикладних положень. Як свідчать проведені теоретичні та практичні дослідження, питанню організації контролю кредиторської заборгованості приділяється недостатня увага, внаслідок чого ускладнюється дотримання основних методичних принципів ведення обліку, спотворюється інформація про фінансовий стан підприємства [2, с.34].

Методологічним питанням контролю та ревізії кредиторської заборгованості присвячені роботи наступних вчених: Бардаша С.В., Белова Н. Г., Бутинця Ф.Ф., Жила В.Г., Калюги Є.В., Малюги Н.М., Нападовської Л.В., Петренка Н.I., Понікарова В.Д., Усача Б.Ф. та інших.

Господарська діяльність підприємства неможлива без застосування контролю, тобто без систематичного спостереження і перевірки фактів господарського життя. В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин з урахуванням існуючих організаційно-правових форм підприємницької діяльності виникають завдання створення ефективного внутрішньгосподарського контролю та вдосконалення його структури, тому питання його організації є актуальними. Проте, вони є науково не розробленими у зв’язку з відсутністю практичного досвіду на підприємствах України. Дослідження наукової літератури, поглядів вчених свідчить про те, що існують відмінності щодо організації та методики проведення внутрішньогосподарського контролю. [1, с.158].

Зміцнення фінансової стійкості підприємств вимагає підвищення достовірності даних бухгалтерського обліку про стан дебіторської і кредиторської заборгованості. Це стосується, перш за все, інформації аналітичного обліку, яка необхідна для ефективного контролю за своєчасністю стягнення заборгованості і списання її невідшкодованої частини. Крім того, необхідне управління заборгованістю і посилення ролі фінансової бухгалтерії, яка при численних неплатежах і складності розрахунків з покупцями і постачальниками повинна давати висновок про фінансовий стан (платоспроможність, доходність) підприємства.

У складі кредиторської заборгованості значну вагу займає заборгованість перед постачальниками. Тому, організація контролю розрахунків з постачальниками (підрядниками) повинна забезпечити виявлення оплаченої і неоплаченої продукції. Результати перевірки пропонуємо оформляти наступним чином (табл. 1).

Таблиця 1

Відомість перевірки складу поточної кредиторської заборгованості

Кредитор	Виникнення заборгованості	Наявність підтверджуючих документів	Сума, що відображена на рахунку	Погашення боргу перед кредитором			Відмітка про переведення заборгованості до безнадійної
				Виписка банку	Відображення в обліку	Відхилення

Перевіряючий має звернути увагу на законність проведених операцій, які стосуються кожної суми заборгованості, виявити строки і умови виникнення заборгованості, а також винних у цьому осіб [4, с.76].

Існуючі на підприємствах розбіжності між обліковою та податковою політикою негативно впливають на ефективність використання оборотного капіталу, посилюють диспропорції між його грошовою і матеріальними формами. У зв’язку з цим грошова форма оборотного капіталу підприємств неспроможна забезпечити виконання платіжних зобов’язань підприємства, що зумовлює зростання кредиторської заборгованості (рис. 1).

2007 р. 2008 р. 2009р.

Рис. 1 Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємств України за 2007-2009рр.

Погашення кредиторської заборгованості, з одного боку, характеризує рівень виконання поточних зобов’язань, а, з іншого, прострочення періоду погашення кредиторської заборгованості понад термін позовної давності збільшує підприємствам інший операційний дохід, але при цьому порушуються господарські зв’язки, і підприємство втрачає довіру до себе підприємницьких структур. При цьому наявність дебіторської заборгованості потребує ретельного вивчення взаємозв’язку між зміною її обсягу та можливостями повернення, оскільки списання дебіторської заборгованості, яка не погашена у встановлений термін, регулюється законодавством, що призводить до збільшення витрат підприємств.

Таким чином, своєчасність відображення впливу на фінансові результати підприємства простроченої кредиторської заборгованості забезпечує правильно організований бухгалтерський облік. На підприємствах, де налагоджено та організовано належним чином облік – як синтетичний, так і аналітичний за кредиторами і дебіторами, не існує значних проблем щодо достовірності інформації. Не завжди, на жаль, підприємства правильно обліковують заборгованість, по якій минув строк позовної давності, а також не здійснюють в повній мірі своєчасного відображення операцій за претензіями, пояснюючи та зсилаючись на відсутність на підприємствах юридичних служб. Тому, саме служби внутрішньогосподарського контролю забезпечать систематичне спостереження за фактами виникнення кредиторської заборгованості і впливатимуть на прийняття позитивних управлінських рішень.

Література:

1. Береза С.В. Облік і контроль грошових активів та кредиторської заборгованості: теорія і практика: Дисерт. на здоб. наук. ступ. к. екон. н. – Житомир, 2008. – 298с.

3. Гуцаленко Л.В., Мельничук О.А. Проблеми обліку та внутрішньогосподарського контролю доходів сільськогосподарських формувань. – Зб. наук. пр. «Соціальні-економічні проблеми села в пореформований період». – 2004. – С. 87-93.

5. Дікань Л.В. Контроль і ревізія: Навч. посібн. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 245с.