Давидова Т.В.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТУВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

По мірі впровадження та удосконалення ринкових механізмів розвитку економіки все більш актуалізуються проблеми інвестування залізничного транспорту України.

Залізничний транспорт – це складний та багатогранний виробничо-технологічний комплекс, що має важливе соціально-економічне значення для суспільства та економіки нашої країни. Тому сьогодні в умовах глобальної фінансової кризи, недостатності коштів, нестійкості фінансово-економічного стану діяльності залізничного транспорту проблема підвищення ефективності використання наявних та залучення додаткових фінансових ресурсів, збільшення обсягів інвестицій для покращення функціонування галузі постає особливо гостро.

Значний внесок у теоретичні та методологічні підходи й запропонування практичних заходів інвестування залізничного транспорту задля його розвитку зробили сучасні вчені, такі як д.е.н., проф. Дикань В.Л., д.е.н. проф. Дейнека О.Г., д.е.н. проф. Позднякова Л.О.

Аналізуючи проблеми залізничного транспорту д.е.н. проф. Дейнека О.Г. зауважує: «Ситуація, що склалась нині, диктує необхідність термінового пошуку шляхів подолання негативних причин технологічного відставання галузі залізничного транспорту. Головним інструментом вирішення зазначеної проблеми є механізм розробки критеріїв привабливості залізничного транспорту для інвесторів».[ 1, 54]. Також він визначив сучасні напрями розвитку інвестування: «… інвестиційна діяльність у галузі залізничного транспорту має містити у собі не лише механізм створення відповідних умов для розгляду та вивчення новітніх технологічних процесів, що вже діють у зарубіжних країнах, а і розробку конкретних заходів щодо залучення цих інвестицій у галузь в Україні».[ 1, 55].

Таким чином, окреслене коло питань розвитку та реформування залізничного транспорту визначає напрями розробки нових підходів до удосконалення та оптимізації механізмів щодо інвестиційної діяльності в галузі, які допоможуть створити умови для підвищення привабливості та ефективності інвестиційного забезпечення, що дасть можливість «…досягти швидкого входження залізничної мережі України до Транс'європейської залізничної мережі».[2,63]

Аналізуючи сучасний стан залізничного транспорту, автор спирається на дослідження д.е.н., проф. Дейнеки О.Г. та д.е.н., проф. Позднякової Л.О., які у своїй статті «Теоретичні та методологічні складові розвитку залізничного транспорту України» визначають проблеми галузі такі, як: збитковість пасажирських, особливо приміських перевезень, обвальне старіння основних виробничих фондів, особливо їх активної складової, жорстка конкуренція на ринку перевезень, яка значно зросте у недалекому майбутньому у зв’язку з інтеграцією України до СОТ, що в цілому погіршує фінансово-економічний стан галузі залізничного транспорту, негативно впливає на можливості оновлення основних виробничих фондів. [3,63]

Так як Укрзалізниця є госпрозрахунковою організацією, знаходиться на самофінансуванні і здійснює діяльність за власні зароблені кошти, але в той же час є монополією держави, то джерелами подолання перелічених проблем можуть бути інвестиційні ресурси як внутрішні, так і зовнішні.

Заступник генерального директора Укрзалізниці Анатолій Лашко наголосив, що „Одне з головних завдань, які мають бути вирішені в ході реформування, - збільшення інвестицій в розвиток залізничного транспорту. В першу чергу, це збільшення внутрішніх інвестицій за рахунок відновлення основних фондів залізниць України, а також залучення зовнішніх інвестицій шляхом створення структури, привабливої для інвесторів і прозорої щодо своїх фінансових потоків”.[4]

В статті 10 законі України «Про інвестиційну діяльність» чітко визначені джерела фінансування інвестиційної діяльності, а саме:

- «власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
- позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
- залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
- бюджетні інвестиційні асигнування;
- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян».[5]

Узагальнюючи вищесказане ми можемо визначити джерела інвестиційних ресурсів залізничної галузі, які можна поділити на внутрішні власні кошти і зовнішні позикові та залучені кошти.

Внутрішні власні кошти містять в собі: прибуток; амортизаційні відрахування; відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха; грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб.

До зовнішніх позикових та залучених коштів можна віднести: облігаційні позики; банківські та бюджетні кредити; внески громадян і юридичних осіб; бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні та благодійні внески; пожертвування організацій, підприємств і громадян.

Таким чином, отримання ресурсів з різних джерел дозволять збільшити обсяги інвестування засобів в залізничний транспорт.

За словами начальник Головного управління розвитку і технічної політики Укрзалізниці Арлікіна Зубка під час роботи Третьої Міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми економіки та управління на залізничному транспорті – ЕКУЗТ 2008” для значного оновлення залізничного рухомого складу та об’єктів інфраструктури необхідно протягом 5-7 років інвестувати у галузь не менше 10 млрд. грн. щорічно, виходячи з цін, що існують на даний момент.

В останні 4-5 років залізниці мали змогу інвестувати в основні засоби від 1,8 до 2,6 млрд. грн. щорічно, що складало не більше 25% від необхідного. [6]

В своїй статті «Інноваційно-інвестиційні підходи до розвитку галузі залізничного транспорту» д.е.н., проф. Дейнека О.Г. зазначає, що «інвестиційні вкладення повинні бути обов'язково економічно обґрунтованими. Їх метою має стати розробка та реалізація комплексу заходів по впровадженню новітніх технологій, підвищення швидкості і надійності залізничних перевезень, забезпечення інтермодальності та інтеропераційності».[2,55]

Тому на залізничному транспорті України можуть використовуватися ринкові механізми господарювання, впроваджуватися фінансові стимули для залучення додаткових інвестиційних ресурсів з метою подальшого розвитку галузі та росту її ефективності.

Проблеми інвестування галузі в умовах трансформаційних процесів є актуальними, дискусійними та достатньо опрацьованими, але єдиної точки зору ще не досягнуто й наукові пошуки слід зосередити на наступних напрямах:

– розроблення комплексних і цільових програм інвестування розвитку галузі залізничного транспорту;

– визначення та підтримка пріоритетних та найбільш ефективних напрямків вкладень інвестиційних ресурсів;

– залучення інвестиційних ресурсів задля підвищення якості та ефективності послуг залізничного транспорту з метою підвищення їх конкурентоспроможності;

– удосконалення методів та способів інвестування галузі, раціонального використання ресурсів;

– розширення джерел інвестування Укрзалізниці;

– удосконалення нормативно-правової бази механізмів фінансування;

– удосконалення механізму регулювання цін як джерел отримання доходу від діяльності;

– розробка та впровадження ефективних технологій;

– системи забезпечення і контролю ефективності використання інвестицій;

– створення стимулюючих заохочувальних фондів;

– впровадження державних стимулів для сприятливого інвестиційного клімату.

Можна сподіватися, що все вище перелічене матиме низку позитивних результатів – стимулюватиме розширення джерел та обсягів інвестицій в розвиток галузі, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності залізничного транспорту на ринку транспортних послуг.

Список літератури

1. Дейнека О.Г. Інноваційно-інвестиційні підходи до розвитку галузі залізничного транспорту// Вісник економіки транспорту і промисловості № 22, 2008. – с. 54-55.

2. Дикань В.Л., Калініченко Л.Л. Роль інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств у прискоренні інтеграції вітчизняної транспортної системи до загальноєвропейської// Вісник економіки транспорту і промисловості № 23, 2008. – с. 58-64.(с.63).

3. Дейнека О.Г., Позднякова Л.О. Теоретичні та методологічні складові розвитку залізничного транспортк України // Вісник економіки транспорту і промисловості № 25, 2009. – с. 63-65.(с.63).

4.Електронний ресурс//Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=58107778

5. Закон України «Про інвестиційну діяльність» N 1561-XII від 18.09.91. Електронний ресурс//Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1560-12

6 Електронний ресурс// Режим доступу: (http://wap.uz.gov.ua/index.php?m=info.news&f=Doc.View&p=news_3225.0.news&lng=uk)