Економічні науки/9.Економіка промисловості

Кондратенко О.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Єдиний алгоритм оцінювання конкурентоспроможності промислової продукції

У сучасних умовах найважливішою передумовою ефективного функціонування виробника промислової продукції є знання потреб і особливостей потенційних ринків збуту, рівня конкурентоспроможності як товаровиробника в цілому, так і окремих видів продукції, що ним випускається. Провідними вченими в галузі дослідження проблем конкурентоспроможності є Ф. Котлер, М. Портер, Г.Л. Азоєв, Р.А. Фатхутдінов, Л.Є. Довгань та інші.

Оцінювання конкурентоспроможності продукції – одне з найбільш значущих завдань у процесі оцінювання конкурентоспроможності підприємства в цілому. Для того, щоб отриманий інструмент можна було використовувати у практиці, модель оцінювання конкурентоспроможності має відповідати певному набору кваліметричних вимог до інтеґральних показників і методів діагностики конкурентоспроможності продукції, розроблених Г.Г.Азгальдовим, а саме: придатність, достатність, унікальність, надійність, квантифікованість, інтеґральність, індивідуальність, гнучкість, відсутність трудомісткості, оперативність, покращуваність, кількістність, однаковість і глобальність [1].

Для попереднього оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції використовують систему одиничних, групових та інтегральних показників. Одиничні – це відсоткове співвідношення величин будь-якого економічного або техніко-технологічного параметра продукції з відповідним параметром продукції-конкурента. Групові – це зведений показник, який синтезує одиничні та відображає рівень конкурентоспроможності за однаковими групами параметрів (економічних, техніко-технологічних, екологічних тощо). Інтегральні показники дають кількісну характеристику, що інтегрує оцінювання якості продукції та її вартості. Найбільш відомі моделі та методи оцінювання конкурентоспроможності продукції можна розділити на дві групи: аналітичні та графічні. Даний розподіл є досить умовним, оскільки методи багато у чому співпадають, при цьому змінюється лише об’єкт дослідження [2].

Серед аналітичних моделей оцінювання конкурентоспроможності можна відзначити: модель Розенберга, модель Харрінгтона, модель із ідеальною точкою; моделі конкурентоспроможності як відносної частки продажів оцінюваної продукції порівняно із часткою продаж продукції конкурентів, або у їх загальному обсязі продажів на досліджуваному ринку; алгоритм розрахунку конкурентоспроможності продукції на підставі порівняння її параметрів з базовими показниками або показниками продукції-конкурентів; моделі бальної оцінки переваг продукції експертним методом чи методом фокус-груп; методи, що ґрунтуються на бенчмаркетинґових технологіях та рейтинговому оцінюванні бізнес-процесів із застосуванням параметричного аналізу тощо.

Графічні моделі оцінювання конкурентоспроможності продукції – це “багатокутник конкурентоспроможності”, метод “радара”, метод профілів, матричні методи (побудова матриці БКГ, матриці “привабливість – конкурентоспроможність” корпорації “Дженерал Електрик” і “Мак Кінсі”).

Наведена класифікація методів робить прозорою та ефективною систему оцінювання конкурентоспроможності продукції, дозволяє зробити вибір між аналітичними та графічними методами із урахуванням повноти інформації, що буде використовуватись під час аналізу конкурентоспроможності продукції.

Можна зазначити, що різні методи оцінювання конкурентоспроможності застосовують різні групи факторів, в основному виявлені за допомогою експертних оцінок. Тому під час оцінювання конкурентоспроможності продукції необхідно застосовувати комплексний підхід. Якщо ж розглядати, наприклад, автомобільну продукцію, то це складнотехнічний виріб, що характеризується технічними, виробничими, експлуатаційними, екологічними та іншими показниками і виділити лише один параметр для оцінювання її конкурентоспроможності неможливо. З існуючих різноманітних методів діагностики конкурентоспроможності продукції найбільший інтерес проявляють прикладні методи, що об’єднують кілька класифікаційних ознак.

Сучасна наука має у розпорядженні розгалужений набір методів оцінки конкурентоспроможності, але незважаючи на це, процес їх модифікації і створення нових варіантів має продовжуватися. Оскільки для кожного виду продукції є специфічний набір факторів, що визначає конкурентоспроможність, складно розробити єдину методику оцінювання конкурентоспроможності.

Розглянуті комплексні методи оцінювання конкурентоспроможності продукції передбачають порівняння параметрів продукції, що аналізується, і товару-конкурента з метою їх оцінювання і, в разі необхідності, підвищення рівня конкурентоспроможності продукції до еталонного зразка. Однак для визначення конкурентоспроможності недостатньо лише порівняти якості продукції з товаром конкурентів, необхідно ураховувати оточуюче середовище.

Господарську діяльність усе більше доводиться здійснювати в умовах наростаючої невизначеності ситуації, загострення конкуренції, ускладнення умов господарювання, змінюваності зовнішнього середовища. Звідси виникають непередбачуваність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, і, як наслідок, з’являється ризик. За цих умов виникає необхідність врахування можливостей та загроз зовнішнього середовища, а також усвідомлення сильних і слабких сторін підприємства. Це дасть змогу підвищити конкурентоспроможність продукції, а також передбачити та пом’якшити вплив значної кількості ризиків на діяльність підприємства.

Отже, можна зробити висновок, що оцінювання конкурентоспроможності повинно базуватися на універсальному, комплексному, багатовимірному підході, що буде враховувати не лише ступінь досягнення високої якості продукції, оптимальних цін, інновацій у виробництві, але й реальне зовнішнє середовище, становище підприємств-конкурентів, поведінку споживачів тощо.

Література:

1. Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров (основы квалиметрии). – М.: Экономика, 1982. – 256с.

2. Воронов А.А. Моделирование конкурентоспособности продукции предприятия // Маркетинг в России и за рубежом. – 2003. – № 4. – С. 44-52.