Дніпропетровський
національний університет ім. О.Гончара, Україна
Удосконалення системи управління
ресурсним потенціалом регіону сьогодні потребує багато зусиль з боку державних
органів влади та органів місцевого самоврядування. В першу чергу, треба
звернути увагу на розробку ефективної регіональної політики, що є основою в
управлінні регіоном.
Сучасний стан державного управління
регіонами в Україні можна охарактеризувати як передкризовий, що характеризується наступними явищами:
- втрачають керованість соціально-економічними процесами в регіонах з боку
державної влади;
- не завершено ринкові перетворення, під
час формування економічної регіональної політики зберігають розподільчі
тенденції;
- надання
соціальних та управлінських послуг
населенню регіонів не забезпечено необхідними фінансовими та матеріальними
засобами;
- структура апарату управління
на регіональному рівні не відповідає вимогам демократичного суспільства з
ринковою економікою, а кадровий склад органів управління
за рівнем їхньої підготовки та морально-діловими якостями ще не забезпечує
"прозорість" та ефективну реалізацію їхніх функцій;
- мають місце
конфлікти між органами різного територіального рівня, різних гілок влади та
різного виду публічної влади;
- представницькі органи місцевого
самоврядування та їхні виконавчі органи протистоять один одному тощо [3].
До такого стану призвели чинники економічного,
політичного, адміністративного та правового характеру.
Для розробки ефективної системи управління ресурсним
потенціалом регіону необхідно виявити зазначені чинники негативного впливу на
регіональний розвиток та намагатися як можна швидше ліквідувати їх з боку
держави.
Отже, ефективне
управління ресурсним потенціалом є на сьогодні найважливішим завданням
соціально-економічного розвитку регіону, а також основною складовою
регіональної політики.
На основі даної
економічної політики розробляються відповідні програми соціально-економічного розвитку країни в регіональному розрізі, де конкретизуються напрями і заходи, джерела фінансування, терміни та відповідальність за виконання розробок.
В умовах обмеженості бюджетних та інших
фінансових ресурсів саме внутрішній потенціал територій слід вважати головним
ресурсом їхнього розвитку. Забезпечення ефективного використання і подальшого
нарощення ресурсного потенціалу регіону має стати одним із головних пріоритетів
діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування
і територіальних громад.
Стратегія зміцнення ресурсного потенціалу
регіону та підвищення його конкурентоспроможності передбачає:
- створення економічних, організаційних та
нормативно-правових передумов для реалізації основних принципів сталого
розвитку регіонів;
- широкий розвиток підприємництва, насамперед малого та
середнього бізнесу як головного чинника соціально-економічного розвитку
регіону, підвищення зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів;
- зміцнення економічної інтеграції регіону на основі
максимально ефективного використання його конкурентних переваг;
- сприяння всебічному розвитку людського потенціалу на
основі стабілізації та поліпшення демографічної ситуації, досягнення
продуктивної зайнятості населення, розвитку соціальної інфраструктури;
- вдосконалення системи охорони довкілля та використання
природних ресурсів, механізмів та інструментів реалізації екологічної політики
[1].
Для забезпечення раціонального
використання природних ресурсів, перетворення природно-ресурсного потенціалу в
дієвий чинник регіонального розвитку, регіональним і місцевим органам
виконавчої влади потрібно зосередити увагу на наступних завданнях:
- реалізація заходів щодо проведення інвентаризації
мінерально-сировинних та інших природних ресурсів і здійснення їхньої
економічної оцінки;
- виведення з експлуатації або забезпечення належного
рівня безпеки особливо екологічно небезпечних об’єктів;
- запровадження екологічно чистих і ресурсозберігаючих
технологій;
- запровадження економічних важелів щодо зменшення
негативного впливу виробничих об’єктів на забруднення оточуючого середовища;
- законодавчо-нормативного впорядкування майнових питань
і господарської діяльності, пов’язаних із використанням землі;
- сприяння розвитку рекреаційно-оздоровчої та
туристичної інфраструктури, відновленню пам’яток історико-культурного значення.
Головними напрямами діяльності центральних
і місцевих органів влади щодо розвитку виробничо-економічного потенціалу
регіонів мають бути реструктуризація економіки, розширення її галузевої
спеціалізації, створення на сучасній технологічній базі переробних галузей
промисловості в кожному регіоні, екологізація виробництва, розбудова
виробничої, транспортної і ринкової інфраструктури, сприяння розвитку
підприємництва, реалізація інноваційної політики в регіонах, забезпечення
ефективного управління комунальною власністю [2].
Забезпечення всебічного розвитку людського
потенціалу регіону вимагає вироблення системи заходів для їхнього розвитку.
Серед цих заходів мають бути удосконалення порядку розроблення соціальних
програм, спрямованих на вирішення найгостріших проблем регіону:
- забезпечення зайнятості населення, створення нових
робочих місць;
- формування державного та місцевих бюджетів у галузях
освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та культури на основі загальнодержавних
соціальних стандартів;
- формування та реалізація державної політики у сфері
регулювання внутрішньорегіональної та міжрегіональної трудової міграції;
- завершення врегулювання відносин власності щодо
об’єктів соціальної інфраструктури та житла;
- запровадження нових механізмів розвитку регіональної
соціальної інфраструктури на основі залучення коштів держави, регіонів і
бізнесу;
- подолання бідності, запобігання розвиткові хронічної
та успадкованої бідності на основі зростання доходів та рівня життя всього
населення;
- розвиток системи надання житлових і споживчих кредитів
молодим сім’ям;
- запровадження в повному обсязі реформування системи
пенсійного забезпечення тощо.
Залучення додаткових ресурсів місцевого та
регіонального розвитку потребує принципової зміни управлінських підходів як на
місцевому, так і на державному рівнях, іншого рівня кваліфікації та
організованої постійної роботи щодо розширення ресурсної бази та забезпечення стійкого розвитку міст і регіонів.
Література:
1. Ефективність державного управління: Монографія / За ред. І.В. Розпутенка. – кол.авт.: Ю.М. Бажан, О.І. Кілієвич, О.В. Метес. – К.: КІС, 2002. – 420 с.
2. Минакир П. Трансформация
региональной экономической политики управления. – 2001. - №2. – С. 87-92.
3. Занфіров В.А.
Державне ругулювання соціально-економічного розвитку регіону // Автореф. –
канд.екон.наук, НАДУ. - К.,
2006. — 20 с.