Цимбаліста Н.А., аспірантка

Львівський національний аграрний університет, Україна

Передумови створення зернових обслуговуючих кооперативів в Україні

Створення сучасних високопродуктивних та високотехнологічних потужностей по прийманню, доробці та зберіганню зерна на базі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів дозволить їх членам отримати цілий ряд конкурентних переваг та економічних вигод, зокрема [1, с. 341]:

· безперешкодний доступ до користування послугами з транспортування, очистки, сушіння, та зберігання зерна у спеціальних вентильованих ємностях за економічно обґрунтованими цінами та у необхідних обсягах;

· отримання товаровиробниками додаткових доходів від діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу у вигляді кооперативних виплат;

· можливість формування великих товарних партій зерна без залучення посередників та його продаж за вищими цінами та у період найбільш сприятливої ринкової кон‘юнктури;

· можливість залучати до управління збутовою діяльністю кваліфікованих спеціалістів для пошуку найбільш прибуткових каналів збуту своєї продукції;

· використання складських документів на зерно, виданих сертифікованим кооперативним елеватором, у якості цілком ліквідної застави для одержання кредитів у комерційних банках, а також при здійсненні форвардних, спотових і заставних операцій з Аграрними фондом України, та при продажу зерна на експорт.

Незважаючи на очевидні переваги кооперації для сільськогосподарських товаровиробників, процес створення сільськогосподарського кооперативу потребує існування ряду передумов політичного, соціального, юридичного, економічного та психологічного характеру [2, с. 59-62].

За словами В. Зіновчука, політичні передумови полягають у демократизації соціально-економічних відносин та формуванні економічних відносин на засадах ринкової економіки, оскільки розвиток кооперативних структур неможливий в умовах адміністративно-командної системи [2, с. 60]. Зважаючи на сказане вище, можна вважати, що в даний час в Україні певною мірою вже сформувались необхідні політичні умови, хоч проблеми сільськогосподарської кооперації досі ще не увійшли в коло питань, яким приділяється достатньо уваги серед політичної еліти країни.

Не менш важливими є соціально-психологічні передумови розвитку кооперації – позитивне суспільне сприйняття і громадська підтримка кооперативного руху як важливого інструменту захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників. Саме неправильне розуміння суті кооперації, помилкова практика ототожнення колективних сільськогосподарських підприємств з кооперативами, поширення так званих псевдокооперативів та квазікооперативних формувань чимало дослідників вважають однією із причин повільного розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні [2, с. 184 -185; 3, с. 55; 4, с. 55]. Важливо зауважити, що ініціатива створення кооперативу повинна походити „знизу”, тобто від сільськогосподарських товаровиробників. Підґрунтям для виникнення такої ініціативи є усвідомлення власниками сільськогосподарських угідь своїх потреб та інтересів, а також і усіх переваг їх задоволення саме шляхом кооперування. Спроба ж нав‘язати кооперативну ідею „зверху” може призвести до порушення насамперед таких фундаментальних принципів кооперації, як добровільність членства та демократичний контроль і управління. Тому, на наш погляд, ознакою наявності в тому чи іншому суспільстві соціально-психологічних передумов поширення кооперації є поява серед потенційних кооператорів яскравих лідерів та ідейних натхненників, які здатні організувати та повести за собою інших. Саме з таких активних осіб може сформуватися ініціативна група, головними завданнями якої є: виділення спільних та найгостріших проблем, з якими стикаються сільськогосподарські виробники того регіону, в межах якого планується розміщення новостворюваного кооперативу; розробка концепції та проекту створення кооперативу; здійснення техніко-економічного обґрунтування створення та діяльності кооперативу; розробка його Статуту та правил внутрішньої господарської діяльності; скликання та проведення Установчих зборів і реєстрація кооперативу.

На цьому етапі важливого значення набувають економічні передумови процесу створення кооперативу – наявність відповідної економічної зацікавленості сільськогосподарських товаровиробників у створенні та участі в господарській діяльності кооперативного агроформування, їх бажання та спроможності вкладати необхідні кошти і матеріальні ресурси у створення належної виробничої бази кооперативу. Разом з тим, дуже важливо, щоб потенційні кооператори усвідомлювали не лише власні економічні вигоди від своєї участі у кооперативі, але також і свою відповідальність за виконання добровільно прийнятих на себе зобов‘язань щодо користування послугами кооперативу у певних визначених обсягах. Так, у зерновому обслуговуючому кооперативі, основними напрямками діяльності якого є надання своїм членам послуг з очистки, сушіння, зберігання зерна а також формування великотоварних партій з метою подальшого їх продажу, члени беруть на себе зобов‘язання з використання певної частини пропускної здатності кооперативного елеватора щодо доведення зібраного зерна до стандартних кондицій та його подальшого зберігання а також зобов‘язання щодо реалізації частини зібраного урожаю через кооператив.

Доцільність накладення таких зобов‘язань на членів зернових обслуговуючих кооперативів пов‘язана з тим, що лише максимально завантаживши свої виробничі потужності для очистки, сушіння та зберігання зерна, а також сконцентрувавши великі обсяги продукції в певний момент часу та сформувавши таким чином великотоварну партію зерна, зерновий обслуговуючий кооператив зможе досягти найбільшої економічної ефективності [5, с. 56]. А отже, тільки в такому разі члени такого кооперативу отримають найбільші економічні вигоди і конкуренті переваги від своєї участі в господарській діяльності кооперативу в процесі виробництва і реалізації своєї продукції. З іншого боку, якщо один із членів кооперативу свідомо без жодних об‘єктивних на це причин (форс-мажору або інших обставин непереборної сили) не виконає взяті на себе зобов‘язання щодо участі в господарській діяльності кооперативу, то від цього неминуче постраждають інтереси інших членів кооперативу, які сумлінно дотримувалися Статуту та прийнятих Правил внутрішньої господарської діяльності. В цьому випадку вартість простою недозавантажених виробничих потужностей повинна бути відшкодована шляхом накладення на такого члена кооперативу відповідних штрафних санкцій. При цьому сума штрафу має дорівнювати величині постійних витрат, понесених кооперативом за час простою виробничих потужностей з вини цього члена кооперативу.

Крім того, однією з найголовніших, на наш погляд, економічних передумов розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в зерновому господарстві є залучення у цю сферу додаткових інвестицій. Це пов‘язано з тим, що для створення зернового обслуговуючого кооперативу необхідно акумулювати значні кошти для фінансування процесів проектування та будівництва сучасного зерносховища, яке забезпечить потреби членів кооперативу у послугах з приймання, доробки та зберігання зерна.

Очевидно, що майна щойно створеного зернового кооперативу, яке складається із неподільного та пайового фондів кооперативу (відповідно, вступних та пайових внесків його членів), буде недостатньо для покриття всіх необхідних витрат на будівництво і технічне оснащення такого господарського комплексу. З іншого боку, законодавче обмеження дивідендного фонду в обслуговуючих кооперативах (на виплату часток доходу на паї може спрямовуватись не більше 20% відсотків чистого доходу, призначеного для розподілу за всіма статтями, включаючи податки і збори, погашення кредитів і покриття збитків, кооперативні виплати та відрахування у фонди кооперативу) є тим фактором, який практично унеможливлює залучення коштів портфельних інвесторів для розвитку цих структур.

Одним із можливих зовнішніх джерел інвестування у створення зернових обслуговуючих кооперативів може стати банківське кредитування. Однак, залучення кредитних ресурсів для фінансування інвестиційного проекту будівництва кооператив потребує надання банку-кредитору переконливих аргументів щодо можливостей та джерел погашення кредиту та відсотків за користування ним, а також певних гарантій (відповідно до традиційної практики кредитування сільськогосподарських підприємств в Україні – у вигляді застави) [6, с. 80]. Крім того, законодавчо регламентований неприбутковий статус зернового обслуговуючого кооперативу також не додає йому привабливості як потенційному позичальникові. Таким чином, враховуючи значні обсяги інвестицій, необхідних для створення виробничих потужностей зернового обслуговуючого кооперативу та обмежені можливості сільськогосподарських товаровиробників щодо формування ними його стартового капіталу, очевидною стає необхідність участі держави в інвестиційному забезпеченні розвитку обслуговуючих зернових кооперативів.

В першу чергу роль держави в цьому контексті проявляється у формуванні належних юридичних передумов створення та діяльності зернових обслуговуючих кооперативів, шляхом розробки та затвердження відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, завдяки яким кооперативи набувають певного юридичного статусу і формують норми і правила взаємодії своїх членів між собою та із зовнішнім середовищем. Існуючі на сьогодні юридичні передумови створення та діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні потребують окремого обговорення.

Особливо складним та дискусійним у юридичній площині є питання законодавчого та нормативно-правового визнання неприбуткового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. По-перше, в чинному законодавстві України наразі відсутнє чітке визначення поняття „неприбуткова організація”, тому погоджуємося з авторами, що в загальному розумінні неприбутковою може бути визнана організація, яка не ставить собі за мету одержання прибутку [7, с. 204]. По-друге, взаємна неузгодженість деяких положень Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” призвела до поширення в Україні практики оподаткування сільськогосподарських кооперативів, в тому числі обслуговуючих, на загальних підставах за спрощеною системою [4, с. 53]. По-третє, при гармонізації окремих законодавчих норм у питаннях, що стосуються зернових обслуговуючих кооперативів, необхідно також брати до уваги проблемні аспекти нормативно-правового забезпечення процесів залучення інвестицій у реалізацію проектів створення зернових обслуговуючих кооперативів.

Література:

1. Цимбаліста Н.А. Роль обслуговуючих зернових кооперативів в удосконаленні інфраструктури ринку зерна. / Н.А. Цимбаліста // Продуктивні сили та продовольча безпека країни: Матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених / [редкол. : П.Т. Саблук та ін.]. – К.: ННЦ ІАЕ, 2010. – 390с. – с. 340-342.

2. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу. /В.В. Зіновчук. – Друге видання, доп. і перероб. – К.: Логос, 2001. – 380 с.

3. Гречкосій В.В. Становлення та розвиток інфраструктури аграрного ринку. / В.В. Гречкосій, І.Г. Гуров. // Вісник аграрної науки Причорномор‘я. – 2008. – № 2. – с. 51-57.

4. Гриценко М.П. Сільськогосподарська кооперація: проблеми, шляхи розв‘язання. / М.П. Гриценко, М.Й. Малік, В.А. Пулім. // Економіка АПК. – 2007. – № 1. – с. 51-58

5. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи: Практ. посіб. / Р. Блок, В.В. Гончаренко, Н.А.Іванова та ін. – К.: Урожай 2001. – 288 с.

6. Малік М. Й. Кредитне обслуговування сільськогосподарських кооперативів: Монографія / М. Й. Малік, А. С. Кудінов. - К.: ННЦ ІАЕ, 2008. - 166 с.

7. Сава А.П. Система оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. / А.П. Сава, М.С. Палюх // Інноваційна економіка. − №2. − 2010. – с. 203-208