Грицку В.С., Грицку-Андрієш Ю.П.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Динаміка територіальної структури сільськогосподарського виробництва Чернівецької області в період становлення ринкових відносин

Модернізація економіки всієї країни і, зокрема сільськогосподарського виробництва, його суттєве піднесення в умовах ринку глобалізованого світу є, перш за все, раціональне й ефективне використання агроресурсного потенціалу території. Це основа, на якій базується господарська діяльність, формується територіальна структура сільськогосподарського виробництва, розселення населення, відбувається взаємодія природних та суспільних компонентів. Розглянемо, яких змін зазнала територіальна структура аграрного виробництва Чернівецької області за період становлення ринкових відносин. Зазначимо, що саме територіальна структура як всієї країни, так і адміністративної області меншою мірою зазнала структурних змін і деформацій, ніж галузева. Це пов‘язано насамперед із неможливістю інтенсивних та кардинальних змін природно-ресурсного потенціалу території, принаймні за історичний період; стійкістю системи розселення та поселень.

До найбільш значних структурних змін територіальної структури аграрного виробництва за період становлення ринку віднесемо: зменшення (збільшення) обсягів виробництва тих або інших видів сільськогосподарської продукції по адміністративних районах та сільськогосподарських зонах, отже, зрушення у територіальній спеціалізації [1].

За історичний період розвитку аграрного виробництва на Буковині (історична назва Чернівецької області) склалися зони спеціалізації, які практично збереглися без істотних змін. Головними елементами територіальної структури обласного аграрного виробництва є значні у територіальному відношенні спеціалізовані утворення. На початку 90-х років у сільському господарстві області склалися зони спеціалізації. Рівнинна зона м‘ясо-молочного скотарства, зернового господарства, буряківництва, овочівництва та садівництва, що займає 48,3% території області й охоплює такі адміністративні райони як: Сокирянський, Кельменецький, Хотинський, Заставнівський, Новоселицький та Кіцманський.

Передгірська сільськогосподарська зона спеціалізувалася на м‘ясо-молочному тваринництві, свинарстві, зерновому господарстві, картоплярстві та овочівництві. Вона займає 33,1% території області і включає Глибоцький, Герцаївський, Сторожинецький, південну частину Кіцманського та північно-східну частину Вижницького району.

Гірська зона спеціалізувалася на вівчарстві, кормо виробництві, картоплярстві. Вона є найменшою в області (18,6% території); включає території Путильського та південно-західної частини Вижницького районів.

За період з 1990 по 2008 роки значно змінився рівень товарності вироблюваної продукції та її обсяги. Це стосується виробництва та реалізації всіх видів продукції. Виробництво зерна не зазнало кардинальних змін. Обсяги його спадали до 2000 року, а потім дещо почали підніматися. Проте, виробництво зерна ще не досягло рівня 1990 року і склало в 2008 році 82,5% рівня 1990 (на 101,9 тис. т менше). Найбільшого зменшення виробництва зерна зазнали Кельменецький район (на 27,3 тис. т або 32,2%), Хотинський (на 16,4 тис. т або 28,2%), Кіцманський (на 11,4 тис. т або 15,7%), Новоселицький (на 11,4 тис. т або 12,1%) [2].

Суттєві територіальні зміни відбулися у виробництві цукрових буряків. Обсяг зменшення виробництва, а отже, реалізації цього виду продукції у 2008 році зменшився порівняно з 1990 роком у 3,8 рази. Зменшення виробництва та реалізації характерне насамперед для бурякосіючих районів рівнинної зони: Кіцманського (у 84,4 рази), Новоселицького (у 76,9 рази), Сокирянського (у 10,9 рази), Кіцманського (у 7,9 рази), Заставнівського (у 2,5 рази). Разом з тим, ці райони займають, як і раніше, провідне положення у виробництві цукрових буряків і зосереджують93,9% їх реалізації (2008 р.). Це на 17,7% більше ніж у 1990. Отже, у цій галузі спостерігається процес територіальної концентрації виробництва.

Найбільш різкі зміни територіальної структури та обсягів виробництва торкнулися соняшнику. Загальний обсяг виробництва та реалізації його продукції з 1990 року до 2008 р. збільшився у 10,2 разів або на 1020,8% тобто з 859 т до 8769 т. Найбільшими районами концентрації цього виду продукції стали Хотинський район (на 872 т більше або на 9788%), Кельменецький (3566 т або 2210%), Сокирянський (2460 т або 666,8%) і Новоселицький (937 т або 516,4%). Отже, саме в цих рівнинних районах спостерігається посилення територіальної концентрації виробництва та реалізації соняшнику.

Значні зміни характеризують динаміку виробництва та реалізації картоплі. Так, у 2008 році порівняно з 1990 роком обсяги в реалізаціях збільшилися на 73,7 тис. т або на 19,0%. Найбільший ріст виробництва картоплі зазнали Хотинський (на 21,9 тис. т або 96,5%), Сокирянський (на 11,4 тис. т або 46,9%), Вижницький (на 11,2 тис. т або 43,2%) та Сторожинецький (на 19,3 тис. т або 42,9%) райони. У 1990 році основні обсяги виробництва картоплі забезпечували Глибоцький, Заставнівський, Кіцманський та Сторожинецький райони, які виробили тоді 55,1% продукції. В 2008 році також ці райони були основними виробниками картоплі, проте виробили вони всього 51,2%. Рівень територіальної концентрації виробництва практично не змінився. Посилилась спеціалізація на виробництві картоплі у Хотинському та Сокирянському районах, проте Глибоцький, Кельменецький та Кіцманський значення спеціалізованих втратили.

У виробництві овочів також сталися істотні зміни. Обсяги їх виробництва за останні 18 років збільшилися на 66,3 тис. т або на 53,5%. Найбільший ріст виробництва овочів зазнали Сокирянський (на 17,7 тис. т або 178,9%), Хотинський (на 20,5 тис. т або 95,3%), Сторожинецький (на 9,6 тис. т або 117,5%), Вижницький (на 6 тис. т або 122,1%) та Глибоцький (на 6,2 тис. т або 62,5%). Дещо змінилася і її територіальна спеціалізація. Посилилось виробництво овочів у передгірських районах Вижницькому та Сторожинецькому, проте втратили статус спеціалізованих такі райони як Заставнівський та Кельменецький.

Значні територіальні зміни характерні для тваринницьких галузей Чернівецької області при загальному скороченні обсягів виробництва. Скорочення поголів‘я зазнали всі галузі. Так, поголів‘я великої рогатої худоби (ВРХ) скоротилося на 304,2 тис. голів або у 3,1 рази. Але територіальна спеціалізація суттєвих зрушень не зазнала. У 1990 р. поголів‘я ВРХ було зосереджено, головним чином у Глибоцькому, Новоселицькому, Сторожинецькому районах (39,5%), а також Заставнівському, Кельменецькому, Кіцманському (30%). У 2008 році ці територіальні співвідношення практично збереглися і складали по названих районах відповідно: 39,0% і 21,5% загального поголів‘я тварин.

Молочне скотарство області традиційно зосереджувалось у Глибоцькому, Новоселицькому, Сторожинецькому районах, тобто переважно у передгірській зоні (42,3% поголів‘я корів). У 2008 році ці ж райони зосереджували 38,0% поголів‘я корів, а значення спеціалізованих набули Кіцманський, Кельменецький, Вижницький, Заставнівський, Хотинський, де зосереджено 32,6% поголів‘я.

Поголів‘я свиней за аналізований період скоротилося у 2 рази. На відміну від скотарства, в останні роки ця галузь зазнала істотних територіальних змін. Якщо у 1990 р. основне поголів‘я було зосереджено у Заставнівському, Кельменецькому, Кіцманському, Новоселицькому районах (59,5%), то у 2008 р. територіальна спеціалізація охопила Заставнівський, Кельменецький, Кіцманський, Новоселицький, Сторожинецький райони (61,2%) поголів‘я.

Поголів‘я овець та кіз скоротилося в 2,7 рази. Його територіальна спеціалізація істотних змін не зазнала. На вівчарстві спеціалізувалися Глибоцький, Кельменецький, Путильський, Новоселицький, Сторижинецький райони (66,7% загального поголів‘я). У 2008 р. у цих же районах було зосереджено 60,2% поголів‘я овець.

Отже, враховуючі величини валових збрів, спеціалізація сільського господарства Чернівецької області на виробництві зернових культур, цукрових буряків, плодів та овочів збереглася, а в деяких випадках і посилилась. Проте відбулося внаслідок зниження попиту на цукор, має негативні наслідки, оскільки не дозволяє використовувати повною мірою сприятливий природно-ресурсний потенціал, вирішувати проблему зайнятості у сільському господарстві. Різкий спад обсягів виробництва у тваринництві спричинений зниженням ефективності великих механізованих колективних і державних сільськогосподарських підприємств.

Література:

1. Грицку В.С. Структурні зрушення та ефективність функціонування регіональних АПК (на матеріалах Чернівецької області). Наукове видання. – Херсон: ХДАУ.2002 -154 с.

2. Статистичний щорічник Чернівецької області за 2008 рік – 514с.