Экономические науки/ 15.Государственное регулирование экономики

Волошенко А.В.

Здобувач Інституту законодавства Верховної Ради України

Врахування екологічного фактору в державному регулюванні цін України

Сучасна теорія вартості і цін ґрунтується на ідеї оптимізації. Кожна господарська одиниця вирішує ту або іншу задачу оптимізації: фірми максимізують прибуток, тоді як домашні господарства прагнуть з найбільшою для себе користю використовувати наявний дохід. В ході вирішення цих оптимізаційних задач відбувається оцінка продуктів і чинників, що використовуються при виробництві (праця, капітал і т. ін.). Такі оцінки характеризують внесок чинників в збільшення продукції фірми або внесок продукту в зростання суб'єктивної вигоди споживача (домашнє господарство). Вирівнювання первинних оцінок продуктів і чинників відбувається на ринку і призводить до виникнення рівноважних ринкових цін. Прагнення ринкових цін до рівноваги відбувається при вільному перерозподілі продуктів і чинників між господарськими одиницями. Після досягнення ринковими цінами їх рівноважних значень одночасно встановлюється ефективний (в деякому розумінні) розподіл ресурсів між фірмами і продуктів між домашніми господарствами.

Цю основоположну ідею оптимізації можна до безкінечності варіювати для кожного конкретного випадку. Власне в розробці її конкретних положень і полягає розвиток сучасної теорії вартості і цін. Проте на цьому побудова теорії не може бути закінчена. Звичайно розглядаються і всілякі порушення зазначеного у загальних рисах ходу ефективного розподілу ресурсів, який визнається ідеальним.

Порушення ці такі: 1) монополія; 2) втручання держави, що проявляється або в прямому обмеженні вільного перерозподілу продуктів і чинників в економіці, або в порушенні ринкового ціноутворення шляхом введення непрямих податків; 3) інфляція, що порушує співвідношення цін; 4) зовнішні чинники, тобто таке переплетення господарських завдань, при якому результат діяльності даної господарської одиниці (вигода або збиток) виявляється пов'язаним з образом дій інших господарських одиниць. В цьому випадку кажуть, що дана фірма одержує зовнішню економію (або навпаки, отримує зовнішні збитки), і отже за наслідками її діяльності не можна безпосередньо судити про ефективність схвалюваних керівництвом фірми рішень. До таких порушень включають також вплив господарської діяльності на стан природи.

Поняття зовнішньої економії вперше було введено в економічну теорію А. Маршаллом. Поява зовнішньої економії і збитків можливо як у виробничій діяльності так і при споживанні (домашні господарства). Згодом для позначення різних видів зовнішньої економії і збитків П. Самуельсоном був введений термін externalities, який в нашій літературі перекладається як зовнішні чинники (або ефекти).

Визнання наявності зовнішньої економії і збитків неминуче приводить до визнання розбіжності між приватними і суспільними витратами, а також між приватними і суспільними доходами. Таке теоретичне узагальнення пов'язують звичайно з ім'ям А. Пігу, бо відмінність між соціальними і приватними витратами — одна з центральних тез його теорії економіки добробуту.

У післявоєнний час теоретичний аналіз проблеми соціальної вартості виробництва проводився в роботі У. Каппа «Соціальна вартість приватного підприємництва» (перше видання — 1950 р., друге — 1963 р.), яка, на жаль, у нас не перекладена. Ця робота на багато років випередила цикл досліджень початку 70-х рр., які присвячені впливу господарської діяльності на природу. В ній досліджується розвиток ідеї соціальної вартості в економічній теорії, розглянуті різні види соціальної вартості (зокрема такі, як забруднення повітря, води і інші негативні впливи виробництва на природу), а головне — зроблений принциповий висновок про необхідність перегляду найважливіших положень неокласичної теорії економічної рівноваги. За думкою У. Каппа, це можна зробити, лише поклавши в основу економічної теорії нову філософію, відмінну від світогляду ідеологів ринкового лібералізму.

Цікавою, на наш погляд є праця Б.Л. Воркуєва «Цінність, вартість і ціна» в якій він поєднав економічну теорію з екологією і етикою. Хоча книга була видана у 1995 році, останні події щодо погіршення стану навколишнього середовища як в Україні так і у світі, роблять її все більш актуальною.

Економічна теорія, починаючи з А. Сміта і Д. Рікардо, схильна до спрощеного тлумачення вартості. Вважається, що вартість неможливо визначити поза конкуренцією, і приводить до того, що одні види витрат враховуються і підраховуються, а інші — виправдовуються.

Неминучим слідством спрощеного тлумачення вартості є спрощене рішення соціально-економічних задач, які допускають, а іноді і прямо повергають суспільство в тяжкий стан. Д. Рікардо вважав, що в ході «нащупування» природної ціни праці на ринку вона може падати до такого ступеня, що злидні і нестатки скорочують чисельність населення. Механізм конкуренції мислився як боротьба не на життя, а на смерть. А така боротьба не може вестися за правилами, бо немає таких правил, за якими люди, навіть сховавшись за безликий механізм ринкових сил, можуть вбивати один одного. Жорстокість (епітет Кейнса) рікардіанства властива і будь-якому іншому вченню із спрощеним тлумаченням вартості (марксизм, сучасний монетаризм з його «шоковою терапією»).

Можна погодитися з Б.Л. Воркуєвим, що те пояснення ціни (граничні витрати, гранична корисність), придатне лише для випадку, коли суспільство і природа знаходяться в благополучному стані. Якщо суспільство і природа потрапляють в тяжкий (критичний, катастрофічний) стан, то природа ціни стає іншою. В цьому випадку доречно було б говорити про страждання і горе людей, про руйнування і загибель природи. Вартість складається з неоднорідних частин: хліб селянину коштував поту і крови. Все питання теорії вартості полягає в наступному: на яких вагах зважити і те і інше, щоб потім відобразити підсумок зважування в ціні? На яких вагах зважити витрати виробництва і збиток природі? Очевидно, коли збиток природі невеликий, то їм можна нехтувати. Коли ж він великий, то його неможливо не враховувати. Одночасно ми помічаємо, що не маємо можливості кількісно оцінити величину цього збитку. Звичайно в таких випадках цей вид «витрат» виправдовують. Але яким чином можливо виправдати збитки нанесені підприємством природі, що впливають на екологію світу? Якесь раціональне пояснення ціна може одержати лише тоді, коли суспільство і природа знаходяться в благополучному стані. Інакше вона такого пояснення одержати не може. Але з цього виходить, що здатність механізму ринкових цін до встановлення ефективного розподілу ресурсів реалізується лише тоді, коли виробництво функціонує і не викликає занепокоєння щодо нанесення збитків природі і людям. Отже, щоб цією здатністю механізму ринкових цін можна було б скористатися, необхідно докладати всі зусилля, щоб уникнути критичних, тяжких станів.

У практиці ціноутворення України недостатньо повно враховується екологічний фактор. Через це ціни не стимулюють ресурсозбереження та виробництво екологічно чистої продукції. Тому важливим наслідком удосконалення процесу ціноутворення у промисловості є якнайповніше відображення в цінах суспільно необхідних витрат на виробництво і реалізацію продукції. Активізація процесу децентралізації та співставлення з цінами світового ринку дають змогу об’єктивніше оцінювати споживчу вартість природних ресурсів конкретних регіонів.

Необхідно відмітити, що урахування екологічного фактора в цінах пов’язане зі складною та копіткою роботою, що передбачає формування державних кадастрів природних ресурсів України. Без розв’язання цих проблем у ціноутворенні можливі перекоси, а тому ціни як основний інструмент економічного механізму не стануть вагомим чинником підвищення ефективності охорони довкілля та раціонального використання природо ресурсного потенціалу країни. Виходячи з цього, на сучасному етапі розвитку економіки в Україні, державне регулювання цін повинно відбуватися з урахуванням екологічного фактору.

Література

1. Адам Смит. "Исследование о природе и причинах богатства народов" [Електронний ресурс]: Электронная библиотека Экономика 2000 – режим доступу: http://e2000.kyiv.org/biblioteka/index.shtml. - Назва з екрана.

2. Воркуев Б.Л. Ценность, стоимость и цена.– М.: Узд-во МГУ, 1995. – 168 с. ISBN 5-211-03001-Х.

3. Давид Рикардо Сочинения Перевод под редакцией, члена-корреспондента Академии наук СССР М.Н. Смит Т.1 Государственное издательство политической литературы Москва 1955 г.

4. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. – М., 1978.

5. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. – К.: Знання, 2006. – 262 с. ISBN 966-346-063-6.