А.-М.В. Ровт

В.М. Антоненко

Донецький національний технічний університет

Принципи оподаткування фонду оплати праці в контексті врегулювання податкового тягаря в Україні

Оподаткування має великий вплив на розвиток економіки, перерозподіл доходів, створює регулюючі процеси існування держави. Добробут економіки залежить не тільки від сутності та способу оподаткування, розміру податкових ставок, повноти податкових надходжень, визначеності бази оподаткування, а й від сукупності цих факторів регулювання, яке також виявляється через дотримання принципів оподаткування, вибір державою підходів до справляння податків та рівень податкового навантаження.

Найвагомішим джерелом поповнення доходів держави є надходження у вигляді грошових коштів від стягнення податків, тому чим ефективніше оподаткування, тим вище економічне становище держави, а звідси і добробут суспільства, вищий рівень надання суспільних благ.

Враховуючи, що основні податкові надходження здійснюються за рахунок доходів та прибутків саме суспільства, одним з яких виступає оплата праці, чи так звана заробітна плата, потрібно з усіх вище наведених принципів виділити саме ті, що стосуються оподаткування фонду оплати праці. Розглядаючи оподаткування фонду оплати праці юридичних осіб, необхідно звернути увагу, якою мірою загально визнані принципи оподаткування реалізуються в оподаткуванні фонду оплати праці.

Фонд оплати праці як об’єкт оподаткування – двостороння категорія: з одного боку, оподаткування здійснюється за рахунок фізичних осіб, які формують цей фонд в наслідок здійснюваних робіт чи послуг, з іншого, – оподаткування реалізується через сплату податків у вигляді внесків та зборів за рахунок юридичних осіб. Але якщо поглянути на фонд оплати праці, як на опосередковану категорію, то можна сказати, що він виступає складовою доданої вартості, що також оподатковується. Така характеристика відображає суттєвий вплив важкості податків через оподаткування фонду оплати праці.

Якщо першочергово зробити акцент на базових принципах А Сміта – загальності, справедливості, визначеності та зручності, та поглянути на них крізь призму оподаткування фонду оплати праці, то можна зауважити, що:

- по-перше, принцип загальності (у своїй сутності) висловлює необхідність обкладання податками всіх суб’єктів господарювання задля участі кожної особи, як юридичної, так і фізичної, у фінансуванні держави. Стосовно ж оподаткування фонду оплати праці – він (цей принцип) діє двояко, у зв’язку зі стягненням податків одночасно з фізичних та юридичних осіб. Тобто цей принцип проявляється через економічний зміст подвійного оподаткування (рис.1):

-Рисунок 1. Схема оподаткування фонду оплати праці

- по-друге, принцип справедливості. Основна ідея щодо рівнозначного розподілу податків між громадянами відповідно отриманим ними доходам, виконується в процесі оподаткування фонду оплати праці лише частково. Така часткова реалізація сутності цього принципу полягає в тому, що оподаткування має граничну базу застосування, а саме максимальний розмір оподатковуваного доходу, з якого справляються внески та збори до фондів загальнообов’язкового соціального страхування. В такий спосіб громадяни з меншим доходом оподатковуються в повному обсязі, а високооплачувані громадяни сплачують внески лише з частки отримуваних доходів. Такий розрив не є справедливим у сфері оподаткування фізичних осіб, але стає вигідним для заможних верств населення при оподаткуванні фонду оплати праці юридичних осіб;

- по-третє, принцип визначеності. Кожна оподатковувана особа має бути проінформована стосовно розміру податку, часу і способу його сплати, має чітко знати свої права та обов’язки, вимагати від держави зрозумілі пояснення. Цей принцип явною мірою проявляється в оподаткуванні фонду оплати праці у зв’язку з тим, що кожна юридична особа є податковим агентом працюючих фізичних осіб, тому повна інформованість відбувається саме через них;

- по-четверте, принцип зручності. Його прояв створює сприятливі умови для платників податків. Стягнення податків в найсприятливіший час, за сприятливих умов та в найкращий спосіб, який міг бути визначений самим платником податку – сприяє розумінню оподаткування для фізичних осіб. Бо як вже згадувалось, саме функції податкового агента у юридичних осіб спрощує можливість їх контролю за сплатою податків фізичними особами та допомагає у розрахунках між державою та фізичними особами.

З розвитком і реформуванням податкових систем відбувалось не лише відшліфовування деяких принципів оподаткування, а виникали нові принципи, які були більш прийнятні для нової розвиненої системи оподаткування [1, с.70]. З точки зору такого нововведення, на принципи оподаткування можна поглянути наступним чином:

- принцип рівномірності розподілу податкового навантаження, який стосувався не тільки розподілу між галузями виробництва, але й безпосередньо торкався питання оподаткування доходів населення. Цей принцип завжди був актуальний, навіть на початку становлення держави і виникнення податкової системи, але нерівномірність розподілу податкового навантаження раніше сприймалася, як відповідність соціальному статусу. Можливість надання соціальних пільг і розгляду рівня податкового тягаря на кожного представника суспільства розглядається через рівномірність розподілу податків;

- принцип мінімізації витрат при сплаті податків переплітається з принципами оподаткування А.Сміта та полягає в максимізації податкових надходжень до державного бюджету при мінімізації витрат кожного суб’єкта оподаткування.

Багато науковців та дослідників мають на меті удосконалити існуючі системи, моделі, методи, принципи, що сприятиме реформуванню та оновлен-ню застарілих способів та форм існування суспільства та держави. Такого напрямку дотримується у своєму дослідженні Ю.І. Турянський [2, с.238]. Він робить акцент на двох вагомих (на його думку) принципах, без яких існування держави будь-якого рівня не можливе. Першим вагомим, на його думку, принципом для ефективного існування податкової системи держави має бути принцип рівнонапруженості, який в інших джерелах тотожний принципу плато-спроможності та полягає не тільки в розподіленні податків пропорційно здатності їх сплачувати, а в першу чергу в дотриманні пропорційності наванта-ження на кожен суб’єкт оподаткування. Стосовно другого принципу, Ю. Турян-ський приділяє увагу принципу збалансування інтересів між суб’єктами оподат-кування та державою та позабюджетними фондами. Взаємне протиріччя між платниками податків, які прагнуть зменшення розміру сплачуваних податків і внесків, та державою, що намагається збільшити розмір надходжень до доход-ної частини бюджету, сприяє протистоянню інтересів: платники податків нама-гаються знизити суму сплати за рахунок податкового планування або прогалин у законодавстві (якщо не враховувати неправомірних способів), держава – задля покриття бюджетних видатків – зацікавлена в збільшенні обсягу надходь-ження податків. Відсутність взаємної згоди між двома сторонами не сприяє продуктивному розвитку держави та суспільства, тому досягнення компромісів та збалансування інтересів, які являють собою сутність принципу, формує ста більність, економічний баланс та гармонічні відносини в економічній діяльності.

Якщо поглянути на ці принципи з точки зору оподаткування фонду оплати праці – можна зарахувати їх до основної групи принципів, яких потрібно дотримуватись. Принцип рівнонапруженості повинен досягатись у зв’язку з конституційною рівністю фізичних осіб та рівністю інтересів серед юридичних осіб, що забезпечувало б справедливість в оподаткуванні всіх оподатковуваних осіб. Щодо принципу збалансування інтересів – потрібно зауважити, що збалансування інтересів має відбуватись не тільки між державою та юридичними особами; враховується також безпосередня взаємодія з фізичними особами, які саме і формують фонд оплати праці, мають опосередкований вплив через застосування пільг, сприяють реалізації соціальної направленості.

Аналогічну думку висвітлює у своєму аналізі принципів оподаткування і К.І. Швабій, коли розглядає принцип платоспроможності та принцип вигоди, як категорії збалансування інтересів суб’єктів оподаткування [3, c.102]. Отже, принцип платоспроможності розглядається ним як два взаємодоповнюючих критерії вертикальної та горизонтальної рівності. Рівність оподатковуваних осіб, незалежно від отримуваного доходу та сплачуваних податків, досягається не через протистояння інтересів, скоріше через об’єднання комплексу інтересів платників з різними статками. Але оподаткування реалізується не тільки через втрати від стягнення податків, воно також має позитивний прояв у вигляді отриманих від держави вигод та благ. Податки як обов’язковий платіж не мають для своїх платників наочної корисності, але в процесі взаємодії платни-ків податків і держави через оподаткування при втраті частки доходів реалізує-ться запропонований державою комплекс соціальних благ та суспільних вигод.

Саме принцип вигоди був покладений в основу визначення показника податкового навантаження, запропонованого В.Я.Савченко для більш адекват-ної, на його думку, оцінки рівня важкості податків [4, c. 27]. Отже, він представив податкове навантаження через залежність від обсягу соціальних благ, наданих державою в замін сплачених податків:

, (1)

де W – розмір податкового навантаження в державі;

Q - сукупність соціальних благ, які надає держава.

, (2)

де q – обсяг коштів, які виділяються державою на виплату соціальних благ, в розрахунку на одного суб’єкта;

N – чисельність населення в державі.

Задля того, щоб визначити сукупність соціальних благ в державі, необхідно визначитися скільки благ отримує кожен суб’єкт оподаткування. Найкраще це визначається за наступним розрахунком:

, (3)

де Si – обсяг коштів, які виділяються державою на вирішення соціальних задач,

k – кількість соціальних задач.

В процесі визначення податкового навантаження на фонд оплати праці, обсяг коштів для вирішення соціальних задач складатиметься з: надання пільг через використання праці інвалідів, застосування податкової соціальної пільги, компенсування лікарняних, забезпечення санаторно-лікувальних процедур за рахунок фонду соціального страхування та інше.

Але таке визначення не може бути оптимальним у зв’язку з неврахованим рівнем розподілу наданих соціальних благ між реальними платниками податків та зборів. Цей факт особливо відображається в оподаткування фонду оплати праці юридичних осіб. Загальновідомо, що утримання з фонду оплати праці, розподіленого на кожну фізичну особу, до фондів загальнообов’язкового соціального страхування має на меті покриття витрат на лікування, формує накопичування пенсійного забезпечення, забезпечує допомогу по безробіттю. У зв’язку з тим, що на сьогоднішній день держава та державні фонди не в змозі в повному обсязі забезпечувати покриття всіх витрат малозабезпечених верств суспільства, цей «вантаж» має «нести на собі» юридична особа. Весь обсяг, яким навантажується кожна юридична особа, визначається саме через нарахування на фонд оплати праці.

Оподаткування коштів на оплату праці насамперед полягає у визначенні сутності оподаткування, принципів, а також підходів щодо розгляду можливостей та напрямків оптимізації процесу оподаткування.

Отже, як вже було зауважено, добробут держави залежить від добробуту суспільства, тому найбільш сприятливі принципи, які мають застосовуватись в процесі стягнення податків з суспільства, – це принципи оподаткування фонду оплати праці.

На нашу думку, тісна взаємодія принципів рівнонапруженості податків та збалансування інтересів сприятиме забезпеченню стабільності надходжень від стягнення податків та зборів, направлятиме суб’єктів господарювання до виходу з тіньової економіки.

Література:

1. А.Ф.Бєліченко, О.М.Міночкіна, О.Ю.Шматко Системний підхід в дослідженні ефективності управління оподаткування // Наукові праці ДонНТУ. – 2003. – Серія: економічна. – Випуск 68. – С. 47

2. Ю.І.Турянський Принципи організації податкових відносин в Україні // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип.19.9. – С. 240

3. К.І. Швабій Принципи та критерії оподаткування доходів населення // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2009. – № 3(46). – С. 99

4. В.Я. Савченко О методике определения налоговой загрузки // Фінанси. – 2005. – №7. – С.27