Экономические науки/10. Экономика предприятия

Гусєва В.М.

Науковий керівник І.В.Моргачов

Технологічний інститут СНУ ім. В.Даля (м. Сєвєродонецьк)

Напрями удосконалення антикризового управління ремонтними підприємствами

Сучасний стан економіки на макро- та мікрорівні характеризується виникненням кризових явищ, які проявляються у масовій збитковості та низькій рентабельності витрат при здійсненні ремонтних робіт, цінових та структурних диспропорціях, недостатньому рівні конкурентоспроможності ремонтних підприємств, незадовільній структурі їх бухгалтерського балансу, дефіциті обігових коштів, неплатоспроможності, незадовільності відтворювальних процесів тощо. Кризовий стан ремонтних підприємств України певним чином дестабілізує національну економіку через недоотримання коштів у вигляді податків, зборів та інших платежів у бюджет.

Метою дослідження є конкретизація напрямів удосконалення антикризового управління ремонтними підприємствами.

На сьогоднішній момент (2010 рік) ремонтні підприємства Луганської області підприємства не уникли загального зниження рівня прибутковості. Період 2008-2010 років характеризувався високим рівнем проблематичності, у зв'язку з цим ці підприємства виявилися на грані банкрутства. До того ж, останнім часом загострилася конкуренція між ремонтними підприємствами.

Наприклад, КДП Режимно-налагоджувальне управління ВАТ"Укрхіменерго" в 2009 році одержало збитків більш ніж на півмільйона гривень, тоді як в 2007-2008 роках підприємство одержувало практично такий же розмір прибутку - 359,7 - 571,0 тис.грн. У 2009 році на підприємстві спостерігалось також зниження обсягів виконання робіт, що призвело до значного скорочення кількості персоналу та фонду оплати праці. Однак економічну ситуацію на підприємстві не можна назвати катастрофічною. Описані вище труднощі є тимчасовими і при вмілому антикризовому управлінні протягом певного часу нейтралізуються.

Зниження попиту на ремонтні роботи через зниження платоспроможності замовників і збільшення рівня конкуренції на ринку ремонтних робіт призводить до зниження відповідних обсягів виконання кожного окремого ремонтного підприємства. Зниження обсягів виконання робіт обов'язково приводить до збільшення їх собівартості. Це відбувається за рахунок перерозподілу постійних витрат підприємства на менший обсяг доходів.

Тому основним напрямом зниження собівартості і відповідного зниження рівня збитковості підприємства є введення комплексу антикризових заходів пожвавлення попиту: надання скидок, відстрочення платежу, зниження вартості.

Найважливішим елементом антикризового управління ремонтними підприємствами є стратегічне управління, що дозволяє виявити зовнішні і внутрішні небезпеки та можливості підприємств. Зростання рівня стохастичності зовнішнього середовища спонукає до прийняття адекватних заходів в процесі стратегічного управління, що викликано такими чинниками: зростають темпи змін, що істотно перевищують швидкість відповідної реакції підприємств; збільшується частота виникнення несподіваних подій, нетипових для поточного функціонування підприємств; нездатність здійснювати управління шляхом реакції на проблеми на основі попереднього досвіду.

Вищенаведене вимагає використання специфічних підходів прийняття стратегічних рішень. До них відносять: стратегічне планування, вибір стратегічних позицій у конкурентному середовищі, управління на основі ранжирування стратегічних завдань.

Показником кризи на ремонтних підприємствах є неплатоспроможність, збитковість, брак обігових коштів. Фінансове оздоровлення підприємства-боржника означає встановлення фінансової рівноваги шляхом усунення причин, що викликали кризову ситуацію. Цього може бути досягнуто за рахунок проведення різного роду заходів, які на ремонтних підприємствах часто не здійснюються: 1) отримання відстрочення платежів; 2) домовленість з кредиторами про відмову кредиторів від частини своїх вимог; 3) перетворення короткострокових зобов'язань в довгострокові; 4) припинення всякої діяльності, що не приносить безпосередніх надходжень, що не пов'язані з виплатами; 5) короткострокове припинення діяльності в збитковій сфері.

Використовуючи медичну термінологію, у рамках антикризового управління має проводитися комплексне „лікування" ремонтних підприємств України, а саме:

1) симптоматичне - спрямоване на подолання симптомів;

2) патогенетичне - орієнтоване на процес, перебіг хвороби;

3) етіотропне - у перебігу якого безпосередньо ліквідується причина хвороби.

Тільки поєднання названих видів забезпечує високу ефективність антикризового управління ремонтними підприємствами.

Запобігання банкрутству ремонтних підприємств, виведення їх на беззбитковий та прибутковий рівень діяльності, забезпечення довгострокового їх процвітання – завдання більш важливе з погляду на національну економіку, ніж усунення з ринку неплатоспроможних організацій, що є неодмінною умовою функціонування ринкового механізму. Саме на це має бути спрямоване антикризове управління ремонтними підприємствами України.

Таким чином, за результатами досліджень конкретизовано напрями удосконалення антикризового управління ремонтним підприємствами України, практичне використання яких дозволить позитивно вплинути на розвиток національної економіки.