Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Аспірант КПУ, Корженівський В.К.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”

Теоретичний аспект процесу оцінювання конкурентоспроможності кадрового потенціалу

Успішна діяльність суб’єктів господарювання на конкурентному ринку залежить від того, які стратегічні дії буде обирати керівництво. Доведено, що без використання стратегічного управління підприємства не зможуть досягти стійкого становища конкурентному ринку. Ключовими елементами стратегічного управління вважається кадровий потенціал, а саме людський ресурс, який має якісну підготовку та здатен реагувати та впроваджувати в життя стратегічні завдання підприємства.

З цього приводу, цікавою є думка науковців. Так, на погляд М.М. Мартиненко та І.А. Ігнатієвої [1, с. 101] «…значною мірою кадровий потенціал впливає на досягнення організацією своїх цілей». Автори зазначають «…якщо організація має високі показники діяльності колективу, то вона має великі можливості в реалізації стратегії».

У своїй праці З.Є. Шершньова [2, с. 108] визначає показники, які можна використати для аналізу персоналу підприємства: можливість залучення та ефективного використання висококваліфікованих кадрів; структура та рівень кваліфікації персоналу, динаміка робочої сили; компетентність керівників і підлеглих; система заробітної плати та рівень доходів робітників, «участь у прибутках»; методи добору, атестації підготовки, просування підвищення кваліфікації та перекваліфікації кадрів.

З практичної діяльності відомо, що структура персоналу та ефективність його використання характеризується рівнем кадрового потенціалу організації. Проведені дослідження доводять, що для оцінки кадрового потенціалу організації можна використовувати наступні компоненти (рис. 1).

Рис. 1. Схема основних інформаційних компонентів оцінки кадрового потенціалу

І.З. Должанський та Т.О. Загорна [3, с. 204] підкреслюють той факт, що оцінювання конкурентоспроможності персоналу варто здійснювати, виходячи з його конкурентних переваг, які базують зовнішніми по відношенню до персоналу та внутрішніми. На погляд Р.А. Фатхутдинова [4] конкурентоспроможність конкретної категорії персоналу оцінюють за формулою:

де К_П – рівень конкурентоспроможності конкретної категорії персоналу;

і від 1,2,…, n – кількість експертів;

j від 1,2,…, 7 – кількість оцінюваних якостей персоналу;

α_j – вагомість j-тої якості персоналу;

β_іj – оцінка і-тим експертом j-тої якості персоналу за п’ятибальною системою;

5n – максимально можлива кількість балів, які може одержати оцінюваний індивідуум.

Варто зазначити, Б.М. Мізюк [5, с. 122] схиляється до думки, що одна з найважливіших стратегій розвитку підприємства є соціальна стратегія. Саме ця стратегія, на погляд науковця «…відіграє роль своєрідного фільтру, через який пропускаються стратегічні рішення і який залежно від оборотного варіанту соціальної стратегії впливає на кінцевий результат прийняття рішення. Нагадаємо, соціальна стратегія представляє собою систему принципів, що визначають напрямком стратегічних рішень, які приймаються керівництвом стосовно складу трудового колективу, змісту умов, мотивації і стимулювання праці.

Наприкінці зауважимо, правильний вибір стратегії управління кадровим потенціалом забезпечує як конкурентоспроможність суб’єктів господарювання, так і надає можливість будувати реальні плани розвитку на майбутнє.

Література:

1. Мартиненко М.М.Стратегічний менеджмент: [підручник] / М.М. Мартиненко, І.А. Ігнатьєва. – К.: Каравела, 2006. – 320 с. – ISBN 966-8019-58-Х.

2. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: [підручник] / З.Є. Шершньова. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: КНЕУ, 2004. – 699 с. – ISBN 966-574-615-4.

3. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства: [навчальний посібник] / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с. – ISBN 966-364-181-9.

4. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: Экономика, стратегия, управление. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 351 с.

5. Мізюк Б.М. Основи стратегічного управління: [підручник] / Б.М. Мізюк. – Львів: Магнолія 2006, 2009. – 544 с. – ISBN 966-8340-57-4.